Сочинения

(Еще не оценили)

Загрузка...

Мировая литература это путешествие в мир немецкой литературы, ее фантастических образов, в мир драматических столкновений, философских исканий, лиризма, иронии. Мир этот пестр, противоречив, многолик, в нем тесно переплетаются свет и тени, свобода и бесправие, разум и неразумие, жизнь и смерть. В нем ожидают нас встречи с Фаустом, неутолимым в своей жажде высшей истины, с насмешливым Мефистофелем, нежной Гретхен, чувствительным Вертером, с вольнолюбивым Карлом Моором, гордой Марией Стюарт, с мужественным и жизнелюбивым гуманистом Генрихом Наваррским, с дерзкой и расчетливой матушкой Кураж, тянущейся со своим возком по дорогам Тридцатилетней войны, с молодым рабочим-коммунистом Георгом Гейслером, борющимся против фашизма, с Оле Бинкопом, крестьянином и поэтом в душе, бескорыстным мечтателем, отдающим все силы социалистическому обновлению немецкой деревни.

«Литература, — писал В. Г. Белинский, — есть сознание народа»; она — выражение чувств и стремлений народа, его исторической памяти и его мечты о будущем. Через книги, созданные писателями — сынами народа, можно близко узнать этот народ. Читая такие книги, мы как бы воочию видим нарисованную в них жизнь, их персонажи становятся нашими близкими друзьями, чьи тревоги и радости нас волнуют, или же нашими врагами, возбуждающими в нас гнев и презрение.

Непосредственные жизненные впечатления человека, как бы они ни были богаты, всегда ограничены рамками личного опыта. Книги необычайно расширяют этот опыт: человек как бы проживает не одну, а несколько жизней и оттого полнее ощущает свою духовную связь с другими людьми. Об этом очень верно говорил Эрнст Хемингуэй: «Все хорошие книги сходны в одном: то, о чем в них говорится, кажется достовернее, чем если бы это было на самом деле, и когда вы дочитали до конца, вам кажется, что все это случилось с вами, и так оно навсегда при вас и останется: хорошее и плохое, восторги, печали и сожаления, люди и места, и какая была погода».

Благодаря художественной литературе мы можем в своем воображении побывать в любой стране, в любом краю земли, на любой планете; книги могут перенести  нас в далекое прошлое человечества или в его отдаленное будущее, подарить нам возможность ощутить себя людьми разных возрастов, профессий, наций, испытать многое из того, что в реальной жизни нам испытывать не приходилось и, может быть, никогда не придется.

Произведения художественной литературы заражают читателя чувствами других людей, делают для него доступными и чувства современников, и чувства, пережитые людьми тысячи лет назад. Лев Толстой видел в этом главное назначение искусства. «Искусство, — писал он, — … есть необходимое для жизни и для движения к благу отдельного человека и человечества средство общения людей, соединяющее их в одних и тех же чувствах». Литература, как и другие виды искусства, снимает барьеры между людьми разных наций и государств, помогает им лучше узнать друг друга и тем способствует дружбе народов, защите мира на земле.

Есть такое понятие: мировая литература. Первым его сформулировал Гёте. Маркс и Энгельс в «Манифесте Коммунистической партии» научно обосновали его: «На смену старой местной и национальной замкнутости… приходит всесторонняя связь и всесторонняя зависимость наций друг от друга. Это в равной мере относится как к материальному, так и к духовному производству. Плоды духовной деятельности отдельных наций становятся общим достоянием. Национальная односторонность и ограниченность становятся все более и более невозможными, и из множества национальных и местных литератур образуется одна всемирная литература».

Мировая литература включает в себя не только всю совокупность литературных явлений определенной эпохи, но и богатство литературных традиций прошлого, сохраняющих свою жизненность. Она создается в процессе взаимодействия и взаимообогащения национальных литератур. Но она не растворяет их в себе. В каждой национальной литературе есть и общечеловеческое, и свое, национальное содержание, связанное с условиями жизни, историей и духовным складом народа.   

Литература Германии двух последних веков прошла через те же основные этапы, что и другие европейские литературы; в ней—в силу общих закономерностей литературного процесса—получили свое развитие те же основные идейно-эстетические направления: просветительское движение, романтизм, критический реализм, модернизм, социалистический реализм. Но пути немецкой литературы отмечены вместе с тем национальной спецификой, обусловленной особенностями социально-политической истории страны и ее культурных традиций.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Есть, однако, еще одна возможность испытать примечания к «Онегину» на художественность. Это попытки обнаружить определенную преемственность в развитии жанра русского стихотворного романа. Традиции «Онегина» бесспорны, но формы проявления этих традиций далеко не очевидны. Роман Пушкина настолько эстетически совершенен и единственен в своем роде, что впрямую наследовать его черты — опасно для оригинального писателя. Многие поэты сознательно сопротивлялись «Онегину», но это не помешало некоторым из них, отталкиваясь от романа как от текста, унаследовать его структурную основу и ведущие черты жанра. К числу произведений, связанных таким образом с «Онегиным», принадлежит «Поэма без героя» Анны Ахматовой, что, впрочем, уже было замечено в нашем литературоведении (16)*.

Здесь придется обойтись даже без самой общей характеристики «Поэмы без героя», отослав интересующихся к соответствующим главам книг А. Павловского, Е. Добина, В. Жирмунского о поэзии Ахматовой. Сделаем лишь несколько сопоставлений «Онегина» и «Поэмы без героя» исключительно в аспекте примечаний.

Теперь обратимся к первой инвариантной паре. Жизнь и смерть — коренные вопросы бытия, всегда актуальные эмпирически и философски, а потому исследование универсальных начал в «Онегине» уместнее начать именно с них. Проблема, разумеется, не раз привлекала внимание пушкинистов, но, как правило, ставилась в общем виде, применительно к миросозерцанию и творчеству Пушкина в целом (9)*. Что касается «Онегина», то чаще всего писали о жизненном круговороте в природе и необратимости человеческого существования.

Вдруг оказалось, что авторская современность вписана в данном случае в сферу древней истории фигурами Овидия и Митридата. Упоминания об умерших персонажах сосредоточены в начале и в конце романа и распределены довольно равномерно. В первых главах они имеют преимущественно экспозиционный характер и принадлежат миру героев, в последних — подсвечивают развязку и смещаются в мир автора. Для судьбы главных героев, вероятно, имеет какое-то значение, что они почти полностью осиротели. Их социальные связи тем самым ослабляются. Автор не подчеркивает этих обстоятельств. Смерти персонажей едва ощутимы, и не только потому, что их роль третьестепенна. До того или после того, как они умерли, о них говорится как о живых, совершающих какие-то жизненные поступки, пусть даже и незначительные (отец Онегина, его дядя, Дмитрий Ларин). По поводу иных сообщение идет рядом с названием жизненного действия (Державин, сходя в гроб, благословлял; покойный Измайлов издавал журнал; покойница свекровь могла согнать со света и т. п.). Жизнь и смерть идут у Пушкина об руку; все естественно, почти тривиально; и ни одной стороне не дается перевеса.

На периферии мотива лежат его «обертоны». Это специально не оговоренные, но возможные смерти ряда других эпизодических персонажей и групп: отца и мужа няни, «той», «с которой образован Татьяны милой Идеал» (8, 51), упоминание «Троицына дня». Обертоны мотива сосредоточиваются вокруг Онегина: «Он застрелиться, слава богу, Попробовать не захотел»(1, XXXVIII); «…он заране Писать ко прадедам готов О скорой встрече» (8, XXXII); «Я знаю: век уж мой измерен» (8, «Письмо Онегина»); «Идет на мертвеца похожий» (8, ХL); «Зачем я пулей в грудь не ранен? Зачем не хилый я старик… » («Отрывки из путешествия Онегина»). Сюда же отнесем ощущение «гибели», сопровождающее Татьяну, несмотря на его преимущественную литературность: «Воображаясь героиней Своих возлюбленных творцов, Кларисой, Юлией, Дельфиной» (3, X) — все жертвы любви; «Погибнешь, милая… » (3, XV); «И молча гибнуть я должна» (3, «Письмо Татьяны»); «Погибну, — Таня говорит. — Но гибель от него любезна» (6, III) и т. п. Присутствие мотива видно и в черновиках, пропущенных строфах, печатных вариантах (среди последних упоминание в примечаниях к первой главе о смерти Абрама Ганнибала и одного из его сыновей).

Все смерти персонажей из «массовки» — всего лишь фон романной фабулы или авторских размышлений. Смерть оценивается почти нейтрально, в основном только регистрируется как необходимое сопровождение жизни (исключение — авторский вздох «Иных уж нет, а те далече»). Как происшествие смерть не особенно волнует ни автора, ни героев, так как сообщается о далеких или малознакомых лицах. Это совершенно нормально как в романе, так и в жизни.

(3голосов, средний: 4,67 out of 5)

Загрузка...

Dresden ist ein groes Industriezentrum. Hier sind Elektronik, Maschinenbau, Elektrotechnik, Metallbearbeitung, Leicht- und Lebensmittelindustrie, Feinmechanik und Optik entwickelt. Wahrend des zweiten Weltkrieges wurde die Stadt zerstort, aber dann vollstandig aufgebaut und die Stadtmitte wurde rekonstruiert. Jetzt ist Dresden die drittgro?te Stadt des Ostdeutschlands und zahlt uber 500 000 Einwohner. Dresden liegt an der Elbe und seine Umgebungen sind sehr malerisch. Die Stadt ist auch als ein Kulturzentrum und eine Schatzkammer der Kunst bekannt.

Hier gibt es eine Reihe von Forschungsinstituten, welche die wissenschaftlich-technische Fachleute ausbilden und eine technische Universitat. In Dresden befindet sich die weltberuhmte Gemaldegalerie im Zwinger. Hier sind Meisterwerke der bildenden Kunst von beruhmten Kunstlern ausgestellt. Zu den Sehenswurdigkeiten Dresdens gehort auch das Verkehrsmuseum.

Dresden ist eine Musikstadt. Die Staatskapelle und Philharmonie sind beruhmte Musikzentren der Stadt. In Dresden arbeiten au?erdem viele Musikkollektive und darunter der bekannte Knabenchor. Dresden zieht Tausende Touristen an. Seine alten und neuen Stra?en stellen schone Muster der mittelalterlichen und der modernen Architektur dar.

 Здесь развитые электроника, машиностроение, электротехника, металлообрабатывающая, легкая и пищевая промышленность, точная механика и оптика.

Во время Второй мировой войны город был разрушен, но потом полностью отстроенное, а центр города — реконструированный.

Сейчас Дрезден третий за размерами город восточной Германии и начисляет свыше 500 тыс. жителей. Дрезден расположенный на Эльбе, его окраины очень живописные.

Город известный и как казна искусства. Здесь есть ряд научно-исследовательских институтов, которые готовят научно-технические кадры, и технический университет.

В Дрездені находится всемирно известная картинная галерея в дворце Цвінгер.

В ней представленные шедевры изобразительного искусства известнейших художников.

К выдающимся местам Дрездена принадлежит также Музей транспорта.

Дрезден — это также город музыки. Государственная капелла и филармония — известные музыкальные ячейки города. Кроме того, в Дрездені работают много музыкальных коллективов и среди них известный хор хлопчиків. Дрезден привлекает внимание тысяч туристов. Его старые и современные улицы демонстрируют замечательные образцы средневековой и современной архитектуры. Здесь находится один из найстаріших университетов, где учились Гете, Шиллер и другие большие люди страны.

Лейпцизька библиотека принадлежит к наибольшим и известнейшим библиотекам мира.

Здесь много выдающихся мест, которые известные во всем мире.

К ним принадлежит памятник битвы народов, сведенный в честь победы над Наполеоном.

Театры и концертные залы города привлекают внимание людей разного возраста, которые охотно проводят там свое свободное время.

Wendungen

• die Mustermesse, -n — ярмарка образцов
• der Werkzeugmaschinenbau

—    станкостроение die Meßtechnik —

• измерительная техника anziehen (o, o) — предрасполагать
• (внимание), притягивать
• Hier befindet sich eine der altesten Universitaten, wo Goethe, Schiller und andere gro?e Menschen des Landes studierten.
• Die Leipziger Bucherei gehort zu den gro?ten und beruhmtesten Buchereien der Welt.
• Hier sind viele Sehenswurdigkeiten, die in der ganzen Welt bekannt sind.
• Dazu gehort das
• Volkerschlachtdenkmal, das zu Ehre des Sieges uber Napoleon errichtet wurde.
• Theater und Konzertsale der Stadt ziehen die Menschen unterschiedlichen Alters an, die sehr gern dort ihre Freizeit verbringen.
• Wörter und fruchtbar — плодородный die Pelzwaren — мех die Buchdruckindustrie — полиграфическая промышленность
• der Eisenbahnknotenpunkt,
• -e — железнодорожный
• узел das Völkerschlachtdenkmal —
• памятник битвы народов

(Еще не оценили)

Загрузка...

Schon ist der Schwarzwald mit seinen malerischen Dorfern, Seen und bewaldeten Bergen, den beruhmten Kurorten, wie Baden-Baden. Viele Grostadte sind durch ihre historischen Baudenkmaler, Museen und Galerien weltbekannt. Dresden gehort zu den schonsten Stadten Europas. Stadt Florenz befinden. Im beruhmten Zwinger, in der Sempergalerie, befindet sich die Dresdener Gemaldegalerie mit den Bildern der gro?en Maler Durer, Rembrandt, Rubens, Raffael und vieler anderer beruhmter Maler. Wer traumt nicht davon, Weimar, Munchen, Potsdam, Hamburg oder Koln zu besuchen? In Koln kann man den Kolner Dom bewundern, der ein Wunderwerk gotischer Architektur ist. Die Garten und Schlosser im Park Sanssouci in Potsdam uben auf die Besucher einen unausloschlichen Eindruck aus.

“Tor zur Welt”, so wird Hamburg genannt, ist bekannt durch den gro?ten und wichtigsten Seehafen Deutschlands. Dieser Hafen ist schon 807 Jahre alt und genie?t in der Welt den Ruf eines schnellen Hafens. Nicht vergessen durfen wir die Sehenswurdigkeiten der Haupstadt Berlin.

Berlin ist durch seine historischen Bauten, Museen, herrlichen Seen, aber auch durch moderne Bauten, wie zum Beispiel den Fernsehturm am Alexanderplatz, bekannt.

 Замечательным есть Шварцвальд со своими живописными деревьями, озерами и покрытыми лесами горами, известными курортами, такими как Баден-Баден.

Много больших городов всемирно известные историческими архитектурными памятками, музеями и галереями.

Город Дрезден — одно из красивейший городов в Европе.

Его часто называют « Ельбфло-Ренц», поскольку здесь находится так много сокровищ искусства, как в итальянском городе Флоренция.

В известному Цвінгері, в галерее Земпе-Ра, находится Дрезденская картинная галерея с роботами больших художников Дюрера, Рембрандта, Рубенса, Рафаэля, других больших мастеров.

Кто не виднеется посетить Веймар, Мюнхен, Потсдам, Гамбурґ или Кельн?

В Кельне можно захватываться Кельнским собором, шедевром архитектуры в готическом стиле. Сады и замки в парка Сан-Сусі в Потсдаме взыскивают на посетителей незабываемое впечатление. «Окно в мир» — так называют Гам-Бурґ, он известный как наибольший и важнейший морской порт в Германии.

Этому порта уже 807 лет, и он пользуется в мире репутацией быстрого порта.

Нельзя забыть и выдающиеся места Берлина.

Берлин известный своими историческими зданиями, музеями, замечательными озерами, и также современными строениями, как, например, телебашня на Александер-Платц.

Das Schauspielhaus, die Staatsoper, die an der historischen Stra?e “Unter den Linden” stehen und die Museumsinsel bieten jedem Besucher unvergessliche Eindrucke an.

Deutschland ist mit seinen Sehenswu-digkeiten zu jeder Jahreszeit einer Reise wert.

 Шаушпільхаус, государственная опера, которая находится на исторической улице Унтер-Доньев-Лінден и Остров музеев оставляют у каждого посетителя незабываемые впечатления. Германия со своими выдающимися местами достойная посещение любой поры года.

• Worter und Wendungen
• das Wunderwerk, -e — шедевр unauslöschlich — незабываемый der Hafen (die Häfen) — порт den Ruf genießen (o, o) —
• пользоваться репутацией unvergeßlich — незабываемый einer Reise wert sein —
• достойный посещение
• sagenumwoben — овеянный легендами
• die Burg, -en — крепость
• emporragen (te, t) — подниматься
• bewaldet — покрытый лесами
• die Kunstschätze — сокровища искусства
• träumen von (te, t) — мечтать о

(1голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

После Второй мировой войны Германия была разделена союзниками на четыре оккупационных зоны. Позднее в 1949 году было основано две государства — ФРГ и НДР. Это принесло немецкому народу много неприятного. Много семей и родственников были отделенные один от другого и годами не могли видеться. В своем экономическом развитии НДР отставала и в связи с этим еще и сегодня должна одолевать много трудностей. И только 3 октября 1990 года объединились оба государства, которые начали вместе строить свою экономику. Сегодня Германия есть високорозви-неною промышленной страной с продуктивным сельским хозяйством и за своим развитием занимает одно из первых мест в Европе и миру.

В истории каждой страны есть события, которые влияют на дальнейший ход истории.

Таким днем для Германии есть 3 октября 1990 года.

С 1949 г. Германия была разделена на две части: ФРГ и НДР.

Это було трагедией для всей наций, для многих семей в частности.

Желание воссоединиться некогда не побросало немцев, и в конце концов 3 октября 1990 года осуществилась мечта всего народа.

Большую роль в воссоединении сыграл бывший президент СССР Михаил Горбачев.

В конце концов ввалившаяся ненавистная Берлинская стена, которая стоила жизнь многим людям, которые стремились к воле.

По сей день идут судебные процессы над многими политиками, ответственными за убийства на границе.

Ныне часть Берлинской стены разрисована художниками всего мира и является музейным экспонатом и напоминанием о сорок лет немецкой истории.

Однако воссоединение принесло не только радость, но и серьезные проблемы.

За сорок лет разделенные государства развивались экономически и культурно неодинаково.

Пройдет еще много времени, прежде чем исчезнут отличия между старыми и новыми федеральными землями и жизнь выйдет на один уровень.

Берлин снова стал центром политической, экономической и культурной жизни всей Германии. Восточные и западные немцы познают свою Родину, знакомятся с новыми городами, которые были недоступные. И все вместе празднуют 3 октября как национальный праздник, который стало важным событием в истории Германии.

В конце концов ввалившаяся Берлинская стена. Но воссоединение вызвало не только радость, но и поставило также серьезные проблемы. Уровень жизни в ФРГ был значительно высшим, чем в бывший НДР. Экономические системы ФРГ и НДР были разные. Много промышленных предприятий Восточной Германии за своим оснащением и качеством не отвечали международному стандарту. Многие из них должны были быть реконструированные, надо было открыть новые рынки, сызнова создать системы поставок и повысить квалификацию сотрудников. Поэтому большой проблемой является безработица. Перестройка экономики всегда приводит к освобождениям. Существуют также проблема вражеского отношения к иностранцам и экстремизм молодежи, особенно в восточных федеральных землях.

Проводится большая разъяснительная кампания против экстремизма и вражеского отношения к иностранцам. Пройдет еще некоторое время, пока не будут устранены существенные отличия, а уровень жизни в старых и новых федеральных землях будет одинаковым. Германия принадлежит к ведущим индустриальным странам мира.

За своими достижениями в экономике она занимает третье место, а в торговле — второе.

Федеративная Республика Германии входит в группу найвпливовіших промышленных стран. Экономика Федеративной Республики в своем развитии пришла к системе рыночного хозяйства. Конституция гарантирует всем гражданам свободу частной инициативы и частную собственность. Предпосылкой успешного развития рыночной экономики есть соревнования. Без конкуренции нет рыночной экономики. Соревнование оказывает содействие рационализации и заставляет экономно тратить ограниченные ресурсы.

Но государство следит за тем, чтобы конкуренция не привела к неблагоприятным социальным отношениям.

Так, например, государство гарантирует защита квартиросъемщикам, выплату денег гражданам с небольшими прибылями, строительство и модернизацию квартир.

Главная цель экономики — стабильные цены, высокий уровень занятости и рост производства. Ответственность за экономическое развитие несут также Немецкий Федеральный Банк и тарифные партнеры. Главной задачам экономической политики есть уменьшения безработицы. Германия также активный партнер в мировой торговле, которая важно для немецкой экономики.

Важнейшими областями промышленности ФРГ есть: каменноугольная, металлургическая, машиностроительная, транспортного машиностроения (уличный транспорт), кораблестроение, авиа- та космическая промышленность, точная механика, химическая, электротехническая, оптическая, товаров широкого потребления и пищевая промышленность. В Германии насчитывается около 52 000 предприятий. Федеративная Республика Германии имеет высокопроизводительное сельское хозяйство.

Наиболее значительными его культурами есть: зерновые (продовольственные и фуражные), картофель, сахарная свекла, овоще, фрукты, виноград. Сегодня одни немецкий фермер кормит 70 человек.

(Еще не оценили)

Загрузка...

На відміну від звичайного шпака, рожевий шпак гніздує тільки на Керченському півострові. Довжина — до 23 см. Живиться крупними комахами. З кінця літа часто годується різноманітними ягодами. Гнізда будує великими колоніями на схилах гір та пагорбів, у норах або між камінням. У кладці 4—7 яєць. Пташенят вигодовує тільки комахами.

СИП БІЛОГОЛОВИЙ

Мешкає тільки в горах Криму, хоча в минулому столітті зустрічався й на південному заході — в долині Дністра. Довжина — 1 м, маса — 8 кг. Живиться виключно стервом. У пошуках поживи ширяє в небі, на великій висоті. Пари постійні. Масивне гніздо з гілляк будує тільки на скелястих карнизах. У кладці 1 яйце. Пташеня починає літати не раніше як за 3 місяці. Зрідка зустрічається в горах Криму, нині майже зник.

Довжина тіла досягає 75 см, маса — приблизно до 2,5 кг.

Живиться стервом і різними м’ясними відходами. Вміє розбивати знайдені пташині яйця, кидаючи в них камінням.

Утворює постійні пари. Гніздиться переважно на скельних карнизах та серед руїн старих будівель. У кладці найчастіше 1 —2 яйця.

На зиму відлітає на Південь.

ВЕЛИКИЙ ПІДКОВОНІС

Цей кажан зустрічається в Закарпатті та півдні Криму, у Степу та Лісостепу.

Довжина — до 71 мм, маса — до 27 г.

Живиться крупними комахами, яких ловить у повітрі. Селиться величезними колоніями в печерах, гротах, на горищах. Самка підковоноса народжує 1—2 кажа-нят, яких деякий час носить із собою. Зиму проводить у підземних печерах. Одним із рідкісних кажанів є вухань, який відзначається своєрідною будовою великих вух, схожих на загнуті ріжки.

ЧОРНИЙ ГРИФ

Зберігся лише у найбільш важ-кодоступних горах Криму.

Довжина тіла — 100—110 см, розмах крил — до 3 м, маса — до 12 кг. Живиться тушами мертвих тварин. Утворює постійні пари. Свої величезні гнізда влаштовує на деревах. Єдине яйце насиджує майже 2 місяці. Потім ще 3—4 місяці пташеня потребує опіки. Своє дитинча грифи вигодовують на-півперетравленим м’ясом.

Підковоніс отримав свою назву за шкірясту облямівку на мордочці у формі підкови. Така незвичайна будова пов’язана з тим, що він видає ультразвуки ніздрями.

У Гірському Криму благородний олень і лисиця в результаті тривалої ізоляції утворили самостійні підвиди, котрі забарвленням хутра і розмірами відрізняються від родичів на материку. Серед мешканців Криму зустрічаються вихідці з Далекого Сходу. Це дикий кабан і єно-товидний собака. М’який та малосніжний кримський клімат особливо підходить цим тваринам, які не люблять глибоких снігових заметів.

Мешканці Криму — кримський гекон і леопардовий полоз — є найрідкіснішими рептиліями України.

ЦИСТОЗІРА

Росте в Чорному та Азовському морях. Густо вкриває підводні камені та скелі.

Досягає висоти 1,7 м. Це найкрупніша бура водорість флори України.

Має вигляд куща, але не має стебла та коренів. Складається зі стебловидної слані — талому. В його тканинах утворюються повітряні пухирці, завдяки яким пагони плавають у воді й мають розправлений вигляд. Вони дають прихисток великій кількості морських організмів.

ЧЕРВОНІ ВОДОРОСТІ

Найвідомішою з червоних водоростей України є філофора. Великі зарості цієї водорості можна бачити в північно-західній частині Чорного моря Філофорово-му полі Зернова. Завдяки червоному пігменту, що міститься в таломі, їх називають багрянками. У Чорному морі відомо 134 види багрянок.УЛЬВА

Звичайна водорість прибережних районів Чорного моря. Росте на будь-якому твердому ґрунті, на підводних скелях і спорудах. Її тіло складається з двошарової слані. Не має стебла, листя та коренів.

ЗООПЛАНКТОН

Так називається безліч різних дрібних тваринок, що живуть у товщі води,— коловерток, калянусів тощо,— яких почасти можна роздивитися тільки в мікроскоп. Розміри більшості з цих організмів не перевищують 1 мм.

До складу планктону, крім одноклітинних тварин, входить безліч дрібних личинок молюсків, ракоподібних, асцидій та риб. Планктонні тварини живляться бактеріями та одноклітинними водоростями.

РЕБРОПЛАВИ Звичайні мешканці морських вод.

У 80-ті роки ХХ століття у Чорному морі виявлено новий вид реброплава, якого раніше тут не було,— мнеміопсис.

Живиться цей хижак зоопланктоном та іншими дрібними тваринами моря, а також може поїдати ікру риб.

Довжина — до 10 см. Не маючи природних ворогів, він неймовірно розмножився. Одна особина продукує до 3,5 тисяч дрібних

яєць на добу!

ЕМБІЯ СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКА

Поширення цієї комахи обмежене Південним берегом Криму.

Довжина — 1 см. Живиться прілими залишками рослин, іноді нападає на комах. Навесні живе в поверхневому шарі ґрунту. Ходи вистеляє павутинням, утворюючи довгі розгалужені трубочки, в яких комаха однаково спритно пересувається як вперед, так і назад. У цей час часто тримається групами.

З настанням спеки переселяється глибше — почасти на глибину до 1,5 м.

СКЕЛЬНА ЯЩІРКА

Зустрічається в горах Південного берега Криму. Віддає перевагу скелям по берегах річок і кам’янистим розсипам, де можуть збиратися одночасно по кілька десятків особин.

Довжина тіла з хвостом — 11—25 см.

Живиться комахами. Самка відкладає 3—8 яєць у глибокі щілини між скелями.

Кримська ящірка

Ця безнога ящірка зустрічається тільки на Південному березі Криму та на Керченському півострові. Населяє кам’янисті схили, порослі чагарником, степові вибалки та узлісся. Не уникає садів і виноградників. Хвіст не відкидає.

Живиться дрібними тваринами — слимаками, крупними комахами та павуками, а також ящірками, дрібними зміями, гризунами, іноді — яйцями птахів. Молодь живиться комахами. Довжина тіла дорослої ящірки — до 125 см.

Це найкрупніша ящірка у фауні Європи.

Самка відкладає 6—10 яєць у своїй норі й пильно їх охороняє.

Щоб уникнути випадкового укусу скорпіонів, павуків, сколопендр, а заразом і отруйних змій, треба додержуватись простих правил:

1.         Не сунути руки в щілини між камінням, покинуті нори, виїмки в ґрунті тощо. Не нишпорити всліпу в траві або чагарнику.

2.         Намет ставити виключно на рівній поверхні відкритого ґрунту. Територію навколо намету прибрати від сміття та каміння.

3.         На ніч намет має бути щільно закритим або захищеним протимоскітною сіткою. Не можна залишати ніяких щілин!

4.         Вранці не забувайте обдивитися предмети, що пролежали ніч за межами намету.

5.         Ходити в лісі, степу, горах треба в закритому одязі та взутті.

(1голосов, средний: 4,00 out of 5)

Загрузка...

Батьківщина цього молюска — моря Далекого Сходу. В 1947 році виявлена в Чорному морі. Довжина мушлі рапани може досягати 15 см. Хижак, що живиться устрицями та мідіями. Більшість червоних водоростей ростуть на глибині не більше 10—40 м, та деякі з них добре почуваються й на великій глибині — до 100—200 м! Ульву часто неправильно називають морською капустою, однак її можна було б назвати морським салатом, оскільки в деяких країнах місцеве населення вживає її в їжу. В одній яйцевій капсулі буває до 1000 яєць, а самка викидає безліч таких капсул. Плаваючі личинки — велігера — після розселення осідають на дно і перетворюються на маленьких рапан.

Медуза аурелія Знайомий кожному найчисленніший представник типу Кишковопорожнинних у Чорному та Азовському морях. Діаметр її «зонтика» — до 40 см.

Живиться фітопланктоном. Рот розміщений під ковпаком і оснащений щупальцями з жалкими клітинами. Для людини абсолютно безпечна.

МОРСЬКІ ГУБКИ

У Чорному морі живе 28 видів цих невеликих за розміром тварин.

Живляться планктоном і розчиненими у воді органічними речовинами. Відіграють важливу роль як живі фільтри морської води. Являють собою колонію клітин — проміжну форму між одно- та багатоклітинними тваринами.

 МОРСЬКИЙ ЖОЛУДЬ (МУХОРКА)

Цей рачок населяє Чорне та Азовське моря. Веде сидячий спосіб життя, прикріплюється до будь-яких предметів під водою. Утворює великі колонії.

Розмір вапнякової мушлі морського жолудя невеликий     до 3 см. Рачок може розсувати її стулки, а змахами грудних ніжок гнати воду всередину для дихання та харчування.

Живиться  одноклітинними  водоростями та зоопланктонними організмами, відфільтровуючи їх із морської води.

Одна особина може викидати кілька тисяч крихітних плаваючих личинок, які згодом осідають на будь-яких зручних місцях, навіть на мушлях молюсків і панцирах крабів.

МОРСЬКІ КРАБИ

Кілька видів зустрічається біля берегів Криму.

Довжина карапакса (щита го-ловогрудей) звичайно не перевищує 9 см. Живляться дрібними морськими тваринами та органічними рештками. Самки виношують по кілька тисяч яєць. З них виводяться личинки, які спершу ведуть планктонний спосіб життя, а згодом перетворюються на маленьких крабиків.

 УСТРИЦІ ТА МІДІЇ

Молюски, дуже поширені в Чорному, а мідії     і в Азовському морях.

Живуть від зони прибою до глибини 80 м, міцно прикріплюючись до різноманітних підводних предметів, але за бажання можуть відчеплятися й переміщуватися на інше місце. Довжина мушлі — до 12 см. Самки устриці за сезон дають до 500 мільйонів дрібних яєць. Плаваючі личинки швидко розселяються на великій площі.

 НЕРЕЇС

Поширений у Чорному та Азовському морях на глибині до 200 м. Належить до класу Поліхет.

Довжина тіла — до 12 см.

Живиться різноманітними органічними залишками тварин і рослин, які знаходить в піщаному ґрунті або в мулі. Веде  виключно  донний  спосіб життя.

Викинувши  яйця,   тварина  гине. З яєць виводяться крихітні плаваючі личинки — трохофори. Устриці та мідії — молюски-фільтратори — живляться мікроскопічними планктонними організмами та органічними частинками з води. Колонія цих молюсків, що займає площу 1 кв. метр, здатна відфільтрувати 280 т води за добу.

Ланцетник являє собою величезний інтерес для науки як уцілілий нащадок давніх тварин, від яких походять усі хребетні тварини, включаючи й людину. Мешкає в прибережних районах Чорного моря. Зустрічаються особини з червоними, зеленими та синіми щупальцями. Діаметр вінчика може досягати 4—7 см.

Дрібні особини живляться планктоном, крупні — креветками та дрібними рибками. На щупальцях є особливі жалкі клітини. Вони містять отруту, яка паралізує здобич.

Розмножується брунькуванням та яйцями, з яких виходять маленькі поліпи.

ТЕРЕДО

Двостулковий морський молюск. Довжина — до 15 мм. Живиться відфільтрованим з води планктоном і органічними речовинами, у тому числі й тирсою. З допомогою мушлі висвердлює собі ходи в будь-якій деревині, що потрапить у море. Ці ходи ніколи не перетинаються.

АСЦИДІЇ

Десятки видів цих тварин населяють Чорне море. Ведуть сидячий спосіб життя.

Утворюють великі колонії. Розмір однієї особини — до 2 мм. Мішкувате тіло має два отвори, крізь які проходить вода. Живляться відфільтрованим з морської води планктоном.

 Ланцетник

Близькі родичі хребетних тварин. З яєць виводяться личинки, що нагадують пуголовків. Відпливши подалі, вони прикріплюються до дна і перетворюються на дорослих асцидій.

ЛАНЦЕТНИК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ

Мешкає в теплих затоках Чорного моря.

Довжина — 3—7 см. Уздовж тіла має світлочутливі вічка. Уникає освітлених місць.

Зарившись у крупний пісок, відфільтровує собі їжу — мікроскопічних тварин і рослини.

Море

МОРСЬКА ЛИСИЦЯ

Населяє мілководні ділянки Чорного моря до глибини 100 м.

Довжина з хвостом — до 125 см.

Живиться донними видами ракоподібних і риб, іноді — молюсками.

Самка відкладає кілька десятків яєць, поміщених у рогові капсули своєрідної форми, які в народі називають русалчиним капшуком. Веде присмерковий спосіб життя. Для людини безпечна.

КАТРАН

Ця акула поширена в Чорному морі. Довжина — до 2 м, маса — до 15 кг.

Виявляє присмеркову активність. Живиться рибою, крабами й креветками.

Яйцеживорідна тварина. Протягом 18 місяців у тілі самки розвиваються до 29 яєць. Добре розвинуті акуленята завдовжки до 33 см народжуються взимку або рано навесні. Дорослі акули тримаються зграями в глибині моря та часто з’являється й біля поверхні. Живуть до 25 років.

БІЛУГА

 Живе в Чорному та Азовському морях. Рекордна довжина — 5 м, маса — 1230 кг! Молодь спочатку живиться кількою та хамсою, поступово переходячи до більш крупної здобичі. З весни до осені нерестує в нижній течії Дунаю, Дністра та Дніпра, на ділянках зі швидкою течією та галечниковим дном. Плідність дуже велика — до 7 мільйонів ікринок. Мальки в перше ж літо скочуються в море.  Стерлядь — як і її родички білуга та севрюга,

належить до давніх осетрових риб

СЕВРЮГА

Ця риба — мешканець мілководних ділянок Чорного та Азовського морів.

Досягає довжини 2,2 м і маси до 300 кг. Живиться рибою, молюсками та рачками.

Нереститься в нижній течії річок, що впадають у Чорне та Азовське моря, на чистих піщаних ділянках зі швидкою течією. Самка викидає до 650 тисяч ікринок. Після нересту повертається в море. Мальки також скочуються за течією.

МОРСЬКИЙ КОНИК

Поширений у Чорному та Азовському морях. Віддає перевагу густо зарослим прибережним ділянкам.

Довжина тіла — до 12 см.

Живиться дрібним зоопланктоном.

Від 10 до 200 ікринок самка викидає в спеціальну виводкову сумку на череві самця. Після появи мальків «татусь» іще деякий час опікує малят, ховаючи їх у сумку в разі небезпеки.

КАМБАЛА-КАЛКАН

Населяє прибережні ділянки Чорного моря до глибини 90—100 м.

Веде виключно придонне життя. Довжина тіла почасти досягає 85 см, маса — до 15 кг.

Хижак,   живиться   рибою. Здатність змінювати забарвлення відповідно до навколишнього фону роблять її практично невидимою на морському дні. Самка викидає від 2,5 до  13 мільйонів ікринок. Анчоуси Камбала-калкан

АНЧОУС (ХАМСА)

Найчисленніша риба Чорного та Азовського морів. Довжина тіла цієї рибки 10—15 см.

Живиться планктоном. Величезними  зграями  навесні  та влітку анчоус годується  та нереститься в поверхневих шарах води. Середня плідність самки — близько 13 тисяч ікринок. Зимує в глибинних водах Чорного моря.

 СКОРПЕНА

Зустрічається переважно на кам’янистих, порослих водоростями ділянках Чорного моря.

Довжина — 30 см, маса — 500 г.

Живиться креветками та рибою, підстерігаючи їх у засідці.

Влітку порціями викидає до 178 тисяч ікринок у слизовій оболонці. Такі слизові грудочки можуть далеко розноситися хвилями. Майже щомісяця линяє, скидаючи стару шкіру, як змія.

КЕФАЛЬ

У прибережних водах морів України зустрічається п’ять видів кефалі. Найкрупніша з них, лобан, досягає 90 см завдовжки і може мати масу більше 6 кг. Крім того, досить поширені види — сингіль та гостроносик. В останні роки в наших морях акліматизовано й далекосхідний вид кефалі — піленгаса.

Основу харчування кефалі складає детрит (поживний мул) і перифітон (рослинне і тваринне обростання підводних скель і споруд). Нерестяться у червні-серпні. Ікру кефалі у вигляді слизьких грудочок, що плавають біля поверхні води, можна зустріти й у відкритому морі, проте молодь, яка виводиться з ікринок, незабаром повертається до берегів. Усі види кефалі добре плавають і можуть здійснювати міграції, однак частіше це осіла риба. Вони дуже рухливі й, потривожені, здатні вистрибувати з води.

ЛОСОСЬ ЧОРНОМОРСЬКИЙ

У Чорному морі зустрічається досить рідко. Є близьким родичем сьомги.

Довжина тіла досягає 110 см, маса — до 24 кг. Живиться переважно дрібною рибою. На нерест заходить у ріки з лютого. Пара риб нерестує на ділянках зі швидкою течією та кам’янистим дном. Плідність — близько 5,5 тисячі ікринок. Личинки та мальки до 3—4 років живуть у річках, після чого скочуються в море.

ОСЕЛЕДЕЦЬ ЧОРНОМОРСЬКИЙ

Населяє басейни Чорного та Азовського морів, дуже поширений вид.

Досягає 30 см завдовжки. Живиться дрібною рибою і планктонними ракоподібними. Навесні великими зграями заходить у річки на нерест. Самка викидає до 50 тисяч ікринок. На зиму покидає Азовське море і зимує у водах Чорного моря.

ТЮЛЬКА

Поширена в Чорному та Азовському морях. Друга назва — кілька. Довжина тіла не більше 9 см. Живиться зоо- й фітопланктоном. Утворює величезні скупчення. На нерест заходить у річки та опріснені затоки Самка викидає до 10 тисяч ікринок.

СОНЦЕВИК

Житель відкритих вод Чорного моря глибиною близько 100 м.

Довжина — до 50 см. Хижак, живиться досить крупною рибою.

Своїми повільними рухами та широким сплюсненим тілом, майже непоміт ним спереду, сонцевик вводить в оману неуважну рибу. Наблизившись до жер тви, він робить різкий кидок і з силою втягує її в пащу разом із водою.

СТАВРИДА

Населяє прибережні води Чорного моря. Одна з основних промислових риб.

Її вважають особливим підвидом середземноморської ставриди. Розрізняють дві форми: звичайну (дрібну) — до 20 см завдовжки, та південну — до 55 см.

Живиться дрібною рибкою та ракоподібними. Нереститься влітку вздовж берегів. На зиму ховається в донних ямах, або йде на глибину від 30 до 100 м. В цей час може зовсім нічого не їсти.

РИБА-ГОЛКА (ІГЛИЦЯ ПУХЛОЩОКА)

Мешканець прибережних районів Чорного та Азовського морів. Любить ділянки з солонуватою водою, проникає в прісні водойми. Довжина — до 20 см. Живиться зоопланктоном.  Кілька десятків ікринок відкладається у виводкову сумку на череві самця. Там же він згодом носить і мальків.

(Еще не оценили)

Загрузка...

В Україні немає культури утримування собак. В містах і селах вони плодяться неконт-рольовано, освоюють звалища відходів, а потім потрапляють і в дику природу, утворюючи пари з дикими вовками. Гібридне потомство дуже небезпечне, адже ці тварини не бояться людей і можуть нападати на них.

У країнах Європи існує сувора відповідальність за викинутих напризволяще звірят. Це зменшує небезпеку нападів на людину, а також запобігає появі скажених тварин.

Не наближайтеся до знайдених у лісі кабанят, оленят чи лосенят. Прагнучи захистити своє дитя, мати часто наважується нападати на людину.

У період оленячих «весіль», на початку осені, невдахи-самці також стають досить небезпечними. Це ж стосується і ведмежих «весіль», що проходять влітку.

Якщо на прогулянці вам зустрінеться якась дика тварина, що довірливо йде в руки,— не намагайтеся погладити чи нагодувати її. Адже дикі тварини завжди уникають людини, тож така поведінка може бути ознакою небезпечної хвороби. Кращий спосіб не мати неприємностей від спілкування з природою — додержуватися повного нейтралітету стосовно диких тварин.

Для збереження диких тварин, у першу чергу, треба зберегти їхнє природне середовище. Основу цього середовища складають рослини, які визначають вигляд природної екосистеми. Всі види рослин, грибів і тварин мільйони років живуть і розвиваються в тісній взаємодії. Річкова заводь І Не лише тварини не можуть жити без рослин, але й рослини не можуть обійтися без тварин. Комахи, гризуни та копитні з’їдають надлишок рослинного покрову і удобрюють своїми екскрементами землю. Багато які рослини краще відновлюються та розселяються, якщо їхнє насіння пройде крізь травний тракт копитної тварини або птаха. Без комах-запилювачів дуже багато рослин взагалі не можуть обійтися.

Основою життя людини, тварин і рослин є родючі ґрунти. Їх головні утворювачі — земляні черви, ґрунтові бактерії та гриби. Риючі види комах та їхні личинки, кроти й сліпаки, а також інші мешканці підземелля своєю життєдіяльністю сприяють підвищенню їх родючості.

Кабани та гризуни перекопують ґрунт. Цим вони його перемішують і рихлять, а заразом прикопують і вносять у ґрунт насіння. Деякі птахи та гризуни запасають різне насіння. Багато із захованих насінинок неодмінно проростуть на новому місці.

Нарешті, хижаки регулюють чисельність інших тварин, не даючи їм можливості надмірно розмножитися. Саме таке співтовариство рослин і тварин утворює екосистему. Існують екосистеми лісів і степів, річок і озер, гір і морів.

Для охорони тих чи інших видів тварин і рослин треба зберегти характерні екосистеми як середовище їхнього життя. Сувора охорона лісів нічим не допоможе збереженню ковили чи дрохви. Вони можуть жити лише на відкритому просторі. Так само збереження степів не сприятиме покращенню умов життя для саламандри або плауна.Висновок цілком зрозумілий — для збереження всього живого різноманіття природи України необхідно зберегти й усі екосистеми нашої країни.

Нині (станом на 2006 рік) в Україні лише 4,8 %

від усієї території країни вважаються охоронюваними. У нас важко знайти таку

ділянку землі, де рослини і тварини могли б жити, підкоряючись лише законам

природи, без втручання людини ззовні. Уряд нашої країни має намір збільшити

площу охоронюваних територій до 10 % від усієї території країни до 2010 року.

Дикі види рослин і тварин відіграють важливу роль у житті людства. Для боротьби з браконьєрством і нелегальною торгівлею об’єктами природних ресурсів у 1973 році у Вашингтоні було підписано міжнародну угоду (CITES). Під захист цієї конвенції підпадає близько 20 тисяч видів тварин і рослин, серед яких багато видів фауни та флори України.

Нині учасниками Вашингтонської конвенції є 154 країни. Україна приєдналася до неї в 1999 році. Членство в CITES зобов’язує митну службу України запобігати неконтрольованому вивезенню за кордон диких тварин і рослин.

З метою збереження рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин в Україні в 1994 і 1996 роках було видано Червоні книги тварин і рослин.

Всі види, включені в Червону книгу, перебувають під захистом держави. Для збереження та відновлення таких тварин, як осетрові риби, рись, лісовий кіт, дельфін афаліна, зубр, бурий ведмідь, сірий журавель, дрохва, великі хижі птахи, не обійтися без міжнародного співробітництва з сусідніми країнами.

А для підтримання та примноження чисельності інших видів рослин і тварин досить просто дбайливого ставлення до природи, що нас оточує. Навіть звичайне додержання чистоти дуже важливе для благополуччя природи. Тож не залишайте після себе сміття чи відходів! Не треба втручатися в життя диких тварин.

Найефективнішою формою збереження природного середовища є заповідний режим, коли певна територія назавжди виключається з господарської діяльності. Це еталон живої природи, яка живе та розвивається без втручання людини.

Серед заповідників найважливішими є біосферні заповідники. Тут ведеться науково-дослідна робота відповідно до міжнародних наукових програм.

Біосферний заповідник Асканія-Нова

На площі 33307 га охороняється найбільший у Європі масив нерозораного степу. Тут збереглося 34 унікальних угруповання степових рослин.

Дикі степові тварини також перебувають під надійною охороною.

Чорноморський біосферний заповідник

Коні Пржевальського (Асканія-Нова)

Територія — 87 348 га. Охоплює кілька ділянок прибережного степу та острови, зберігаються унікальні ландшафти приморського степу, що перемежовуються лісовими ділянками. Заповідник славиться численними гніздовими колоніями морських птахів -145 видів. Тут з’явився рожевий пелікан — вид, занесений до Червоної книги.

Карпатський біосферний заповідник

На площі 57 880 га охороняються різноманітні типи гірських лісів. Тут росте понад 700 видів вищих рослин, з них 50 видів ендемічні.

Із рідкісних тварин тут мешкають багато видів риб, земноводних та плазунів, а також птахи — чорний лелека, беркут, сокол-сапсан. Суворо охороняються бурий ведмідь, видра, рись, лісовий кіт, інші рідкісні звірі.

Біосферний заповідник «Дунайські плавні»

Територія — 46402,9 га. Під охороною перебуває багата природа гирла Дунаю.

Серед рослин переважають водно-болотяні види. Крім того, тут багато рідкісних риб, земноводних і плазунів. З 225 видів птахів найцікавішими є пелікани, баклани, чаплі, орли, пугачі. Чимало видів птахів прилітають сюди на зимівлю.

Серед ссавців найбільшої уваги заслуговують такі рідкісні види, як кутора, горностай, норка європейська та інші.

В Україні розташовано також 17 природних заповідників. Це Поліський, в якому охороняються типові ландшафти півночі країни; Каневський, що в середній

 течії Дніпра; Кримський, розташова-I ний у центрі головної гряди Кримських гір, заповідник «Мис Мартьян», де зберігся унікальний природний комплекс Південного берега Криму, а також Карадазький заповідник єдиний у Європі давньовулканічний геологічний пам’ятник.

Український степовий заповідник створений для збереження степової рослинності і за своїм призначенням є ‘ ботанічним. Проте тут зустрічається й чимало   рідкісних   тварин,   зокрема вухатий їжак — характерний вид сухих степів і пустель.

Луганський заповідник складається з трьох степових ділянок. В одному з них, Стрільцівському степу, окрім степової флори, головним об’єктом охорони є степовий сурок — бабак. Тут також нещодавно знайдено корсака. Цю маленьку степову лисичку донедавна вважали давно вимерлою! У Провальському степу під охороною перебуває 684 види рослин.

НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ

Головна мета — це поєднання охорони природи з організованими формами відпочинку і туризму. В Україні 13 національних природних парків, найвідомішими з яких є національні природні парки «Синевир» і «Сколевські Бескиди» в Карпатах; «Шацькі озера» на Волині, «Гомільшанські ліси» на Слобожанщині, «Святі гори» — місце паломництва в Святогірську лавру, а також Деснянсько-Старогутсь-кий природний парк на Східному Поліссі. У Хмельницькій області знаходиться найбільший у Європі національний природний парк «Подільські Товтри», до якого входить фортеця в м. Кам’янець-Подільський.

ЗАКАЗНИКИ

Окрім заповідників і природних парків, в Україні є чимало заказників. Мисливські заказники займаються охороною дичини. Відомі також ботанічні та ентомологічні заказники, в яких охороняються рідкісні рослини або комахи. Іноді внесок заказника може бути вирішальним у збереженні якогось рідкісного виду.

ЗООПАРКИ УКРАЇНИ

У нашій країні налічується більше десятка зоопарків, найкрупнішими з яких є Київський, Харківський, Миколаївський та Одеський зоопарки. Тут можна побачити найрізноманітніших тварин з усіх континентів земної кулі — ссавців, птахів, рептилій, амфібій та риб. Крім того, зоопарки проводять велику наукову та науково-просвітницьку роботу, яка дуже важлива ще й тим, що ці заклади відкриті для відвідування протягом усього року.

Спершу зоопарки були місцем розваги городян, тож вони прагнули поповнити свої колекції найдивовижнішими видами тварин. У сучасному світі статус зоопарку визначається не кількістю тварин, а накопиченням генофонду, умовами утримання та результатами розмноження тварин, а також його участю в міжнародних природоохоронних програмах.

Враховуючи важливу роль зоопарків у збереженні рідкісних та зникаючих видів тварин, в Україні в 1983 році вони були включені до заповідного фонду держави.

Нині статус територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення мають такі зоопарки: Київський, Харківський, Миколаївський, Одеський, Черкаський та Менський (Чернігівська обл.).

 У місцях, де більше випадає дощів і снігу, а клімат вологіший, краще ростуть дерева. Ось чому на заході та півночі України лісів більше, ніж на сході та півдні країни.

Ще за часів Київської Русі м’ясо диких копитних було важливим доповненням у харчуванні місцевого населення. Всі лісові угіддя мали своїх власників. Їхні права захищав закон. Особливо цінувалися поселення диких бджіл і бобрів.

У передгір’ях Карпат кількість опадів істотно зростає, досягаючи 1500—1600 мм у горах. Це рекордні показники для України!

Тривалий час кочівники одноосібно володіли Степом. Їхні набіги не давали змоги слов’янам освоїти й заселити ці родючі землі. Тому наші предки називали Степ Диким Полем.

Природа Південного берега Криму схожа на природу країн Середземномор’я. Деякі куточки Криму нагадують пейзажі Італії або Греції.

У горах, крім кабанів, благородних оленів і козуль, зустрічаються муфлони. На кам’яних скелях поширені прудкі скельні ящірки. Гірські куріпки — кеклики своїми голосними криками оживляють ландшафт. Над ними в повітрі стрімко проносяться зграйки стрижів, а високо в небі шугають білоголові сипи та чорні грифи.

У ХХ столітті Дніпро практично втратив вигляд великої ріки через каскад величезних водоймищ. Замулювання їхнього дна призвело до зникнення в них багатьох видів риб. Нині наймасовішою рибою водоймищ є тюлька — дрібний малоцінний вид.

Із крупних хижих ссавців для України звичайним є лише вовк. Рись і бурий ведмідь збереглися виключно в гірських лісах Карпат і подекуди в Поліссі.

Деякі крупні тварини, що вважаються суто лісовими, насправді не такі. Дикий кабан, козуля, благородний олень, зубр люблять поєднання відкритого ландшафту, де зручно пастися, та невеликих гайків і чагарникових заростей, придатних для відпочинку.

(2голосов, средний: 2,50 out of 5)

Загрузка...

Письма в пушкинские времена были чуть ли не главным средством коммуникации. С появлением светской литературы эпистолярный жанр обретает новую жизнь, становится художественным средством. Появляются повести и романы в письмах. Это, конечно, было вызвано стремлением подражать французской литературе, в частности Руссо {ведь роман «Юлия, или Новая Элоиза» был написан в виде писем).

Использует этот прием и Пушкин. Причем в его произведениях письмо,- выражение мыслей и чувств на бумаге, становится своеобразной проверкой для героя. «Ум» и «сердце», «чувства» и «разум» обязательно соседствуют в письмах пушкинских героев, что позволяет расценивать их с этих позиций.

Пушкинская «Капитанская дочка», кстати, вся написана в виде большого письма, послания, «записок» — так определяет их сам Пушкин, — написанных Петром Гриневым и адресованных, возможно, внукам.

Но начнем не с этого. Как же влияют письма на развитие действия? Какова их художественная роль в структуре повести? Итак, с одной стороны, жанр исторического повествования определял задачи произведения — полностью раскрыть эпоху, но с другой — само название («Капитанская дочка») обнаруживает еще один план произведения — показать простую человеческую жизнь, понять человека в своем времени, его интимные, духовные и общественные стремления. Причем оба эти плана взаимосвязаны.

Поэтому можно говорить о нескольких пластах в повести: историческом, личном, общественном, психологическом и бытовом. При раскрытии их огромную роль играют письма героев, вносящие живую струю в произведение.

Есть в произведении письма, описывающие исторические события или предвещающие их. Письмо генерала капитану Миронову даже написано подобно исторической записке как на лексическом, так и на стилистическом уровне и является завязкой исторического конфликта. Само письмо построено как целостное произведение, Сначала экспозиция — вводится образ Пугачева, «раскольника», «злодея», «самозванца». Затем идет динамичная картина’ его действий, созданная с помощью обилия глагольных форм — «собрал», «произвел», «разорил», «учинял». И вывод — приказ отразить, а то и истребить «указанного злодея».

Но это письмо поднимает не только исторические, но и бытовые, и философские вопросы. Так, например, приписка «по секрету» обьпрывается Пушкиным в добром и немного ироничном ключе при описании попытки Ивана Кузмича скрыть положение дел от Василисы Егоровны. Употребление же единственного числа по отношению всех действий Пугачева как бы создает образ его одиночества. Именно за этим письмом следует вопрос, поставленный Гриневым, который можно расценивать как риторический: «Как ты думаешь, чем это кончится?»

Есть в произведении упоминание и о другом письме с историческим контекстом (воззвание Пугачева). Противопоставление двух этих посланий служит созданию характеристик обоих лагерей. Это начальная точка сравнения их (эта тема будет развита далее при описании двух советов).

Письма Зурина Гриневу, отца Гринева Петруше и Савельичу, оренбургскому генералу раскрывают бытовой и нравственный конфликты. Не’ случайно при прочтении последнего письма генерал постоянно делает поправки от себя, что создает образ единения написанного и действительного, на страницы романа входит мотив правды жизни, что соответствует идеям реалистического произведения.

Письмо Маши является кульминацией как личного, так и психологического конфликтов (полностью раскрываются характеры Маши, Швабрина и Гринева).

Пушкин не ограничивается этими письмами и посланиями. В приписке издателя вкратце дается текст еще одного письма (Екатерины И отцу Гринева). Причем в нем поднимается одна из главных проблем всего произведения — согласие ума и сердца, Ца-

рица расточает «похвалы уму и сердцу дочери капитана Миронова».

Итак, письма помогают раскрытию конфликта. Но это не единственная их роль в произведении. Большое значение имеют они и в композиции, повороте сюжета, и в раскрытии характера героя. Каждое письмо опровергает намерение или предположение, сделанное раньше, и совершенно неожиданно направляет события в другое русло.

Рассмотрим их согласно «хронологии» романа. Все «блестящие надежды» Петруши «рушатся», ибо отец его пишет письмо не князю Б., а старинному своему товарищу, что, в общем-то, и является началом всех событий, произошедших с Гриневым-младшим, можно даже сказать, что это и есть завязка всего произведения.

Текст письма появляется на страницах романа позже и вновь рушит все надежды Гринева (эпизод с «ежовыми рукавицами»). Этим постоянным навязыванием воли отца сыну Пушкин поднимает еще один вечный вопрос русской литературы — проблему «отцов» и «детей», «мудрости и неопытности»…

Письмо Зурина Гриневу является своеобразной экспозицией характера Петра Андреевича, ибо заставляет его перейти к решительным мерам («сейчас» или «никогда»)! Письма отца Гринева Петру и Савельичу есть развитие любовного и психологического конфликтов, вновь изменяют они привычный ход событий, поворачивают сюжет (открывается невозможность Маши и Гринева быть вместе; раскрываются характеры отца Петра Андреевича, Маши, Петра и Швабрина).

Письмо передает негодование отца. «Сын мой Петр!» — начинается оно, и фраза эта, благодаря восклицательному знаку и всему фонетическому построению, звучит как приговор. И становится ясно, почему Петр Андреевич с первых же строк увидел, что «все дело пошло к черту».

Обращение же к Савельичу еще более сурово. «Стыдно тебе, старый пес!», «пошлю свиней пасти!» — пишет ему отец Гринева. У Но все же Пушкин изображает его и как отца, заботящегося как о физическом («Хорошо ли его залечили?»), так и о духовном («Что из тебя будет?») здоровье сына.

В ответном письме Савельич пытается

 вернуть все на прежнее место. «Грамота» его имеет кольцевую композицию (повествование начинается и заканчивается пересказом письма оппонента), что, возможно, символизирует попытку помирить отца с сыном и «восстановить» ход событий жизни.

Но приходит еще одно, уже секретное письмо, меняющее не только судьбу Гринева, но и судьбу всех обитателей Белогорской крепости. Потом в крепости появляется уже знакомый по письму «злодей» Пугачев, который грабит и убивает, но по счастливой случайности спасает Гринева.

Преподнесенный «злодею» Савельичем список «разграбленного добра» и последующий «припадок великодушия» вождя бунтовщиков не позволяют расценивать Пугачева лишь как тирана и «кровопийцу».

Отпущенный Пугачевым Гринев приезжает в Оренбург. Но там, среди своих, он не находит поддержки у чиновников. И лишь письмо Маши побуждает его пойти против бездеятельной политики «осторожности» и «благоразумия».

Важна роль этого письма и в раскрытии образа Маши. Смирение пред Богом («Богу было угодно», «молю Бога!») и девичья гордость («легче… умереть, нежели сделаться женою такого человека») сочетаются в ней. Большое значение имеет письмо в развитии сюжета и раскрытии других характеров (благородство Гринева, великодушие Пугачева и подлость Швабрина).

Маша спасена и отправляется вместе с Савельичем к родителям Гринева. И вот… в «самую минуту», когда будущая жизнь стала представляться в какой-то степени улаженной, «неожиданная гроза поразила» Петрушу.

Новым ударом становится секретная бумага, пришедшая Зурину и содержащая предписание об аресте Петра. Можно сказать, что письма в контексте романа и есть сама жизнь, непредсказуемая и изменчивая. Так внезапно меняется и уклад жизни в имении Гриневых после получения письма от князя Б., извещающего об аресте Петра Андреевича.

Кажется, что дело непоправимо, ведь благородство Гринева не позволяет ему вмешивать Машу. Но она пишет прошение Екатерине и отправляется в Петербург, дабы лично вручить его ей.

И совершенно случайно встретившись с царицей, передает ей письмо, что исправляет все положение. Это и есть развязка всей повести, именно на этом заканчиваются записи Гринева.

Подведем итоги. Письма героев не только помогают развитию сюжета, композиции, но и раскрывают характеры героев, их мысли и чувства. Кстати, речь героев индивидуализирована даже в письмах, что создает живую характеристику их образов, помогает лучше понять их действия.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Настоящая жизнь — понятие достаточно неопределенное, для каждого человека разное. У всех людей есть свои ценности, свои идеалы. Каждый человек индивидуален и в соответствии со своими взглядами, наклонностями души избирает для себя настоящую жизнь и путь к ней. Но часто, представленная издалека и расплывчато очерченная, при достижении такая жизнь оказывается совсем иной, не соответствующей мечтам. Долгий путь постижения, что же такое эта настоящая жизнь, прошли и герои романа «Война и мир». Князь Андрей Болконский, например, разуверился в людях, в семейной жизни, в высшем свете, так и не познав той самой «настоящести» во всем, что окружает человека, пока он вершит свой земной путь. Как ни странно, война даже на свой лад возродила в нем надежду на обретение истины, смысла существования.

Он в приподнятом настроении, полный боевого духа отправился на военную службу. Увы, опять не то! Суровые военные события способствовали его разочарованию в военной карьере. Ожесточенные схватки, озлобленные лица испуганных людей, крики, кровь, смерть. И все геройство, все успехи в войне показались ему ничтожными и не дающими счастья. Как же выбраться из этой страшной, головокружительной обстановки? И здесь князю приходит на помощь само небо. Его ранили, и он смог вернуться домой, в чем вновь видит счастье — его ожидают встреча с родными, с женой, радости предстоящей жизни. Но дома его ждёт страшный поворот судьбы, новое разочарование в жизни — смерть жены. Князь Андрей был потрясен, увидев в ее последнем взгляде только упрек и страдание.

После смерти жены князь замыкается в себе, теряет способность к радостному восприятию жизни. Он строит планы действительно, как он считал в тот момент, настоящей жизни — полностью отдаться занятию своим имением, жить для себя и близких, в тихом замкнутом мире семьи, не интересоваться проблемами общества. Молодой Болконский заживо хоронит себя в деревне, даже недавно родившийся сын не радует его.

Именно в этот период жизненных разочарований Андрей встречается со своим другом Петром Кирилловичем Безуховым. До недавнего времени Пьер, разочарованный во всем, измученный исканиями настоящей жизни, донимал себя вопросами «кто он?», «зачем он?» и не находил ответов. Но ему, как он думал, удалось найти спасение в масонстве. В Пьере возникло желание делать добро окружающим, стать деятельной натурой — в этом он увидел настоящую жизнь.

При встрече с князем Андреем Пьер заметил душевную пустоту друга. Первым желанием графа Безухова было помочь преодолеть его пассивное состояние, что оказалось не так-то легко. За два года разлуки друзья стали совершенно разными людьми. Каждый из них много пережил, перестрадал и передумал за этот короткий срок. Для Пьера настоящая жизнь сформировалась к формуле «не причинять зло другому человеку». На что князь Андрей холодно ответил: «Я знаю в жизни только два действительных несчастия: угрызения совести и болезнь. И счастье есть отсутствие этих двух зол». Этого Пьер не мог понять. Как же так? И это все, что нужно для счастья? А как же любовь к ближнему, а самопожертвования? Такие вопросы задавал пораженный духовным состоянием друга Пьер.

Безухов не мог понять, как можно быть счастливым, просто не делая никому зла. Этого для него было слишком мало. Зато у князя Андрея были другие воззрения: он считает,

 что жил для других и поэтому совсем погубил свою жизнь. Здесь прорывается его горечь, сожаление и недовольство прожитой жизнью. Где же она? Где настоящая жизнь? Живет ею каждый или она избирает лишь некоторых? Какая она?

Но, видимо, князь Андрей не совсем потерял надежду обрести настоящую жизнь. Об этом свидетельствует его заинтересованность рассказом Пьера о масонстве. Князь Андрей поверил в свое возрождение. Слова Пьера о том, что надо жить, надо любить, надо верить, глубоко запали в душу Болконского. Он увидел возможность вновь приносить пользу, быть счастливым, любить.

А Пьер через несколько лет вновь впал в уныние. И не могло его теперь расшевелить никакое масонство. Вновь начинаются попытки понять самого себя, поиски настоящей жизни. Он долго не мог примириться с той мыслью, что он есть тот самый камергер, та личность, которую он так глубоко презирал семь лет тому назад. Не зная, как вылечить себя, Пьер, подобно князю Андрею, пробует себя в военном деле. Не покидает Пьера идея о настоящей жизни и в плену. Именно там Пьер какой-то маленькой частичкой своей души начинает чувствовать ее приближение.

Таким образом, лучшими героями романа «Война и мир» играет судьба, постоянно бросает их от одного открытия к разочарованию. Путь к познанию настоящей жизни приносит им много радостных находок и печальных потерь. И казалось, вот она, настоящая жизнь, любовь и радость, близость любимой женщины (Наташи Ростовой), ее любовь. Князь Андрей так и не познал настоящую жизнь в этом мире. Пьер же нашел свое счастье с Наташей Ростовой. И настоящую жизнь. Его душа больше не ныла и ничего не искала. Человек должен искать, стремиться к достижению своей цели. Счастливый тот человек, который всю жизнь добивается задуманного, посвятив свою жизнь чему-либо.

Но все-таки настоящая жизнь — это общая жизнь людей, «приводящая личный интерес в гармоническое согласие с общими интересами всех людей». Настоящая жизнь — это мир. Войны же противоречат человеческой сущности, войны — это зло, порожденное самими людьми.