Сочинения

(6голосов, средний: 4,33 out of 5)

Загрузка...

Михайло Опанасович Булгаков — великий майстер, своїм талантом несуче світло, не приховуючи при цьому пітьми. Дійсно, пітьму він не приховував. Своє беззаконня й трагізм намагалося сховати від сучасників цей час, у якому жив і затворів автор.  Час намагався сховати й самого Булгакова як автора. У тридцяті роки він був із числа «заборонених». Після публікації початку «Білої гвардії» до кінця життя йому не вдалося опублікувати жодного значного добутку. І через багато років, після смерті автора, його утвори в повному обсязі стали доступні читачеві. Довгий час залишався «у тіні» останній твір Булгакова «Майстер і Маргарита». Це складний, багатогранний добуток. Жанр його був визначений самим автором як «фантастичний роман». За допомогою сполучень реального й фантастичного Булгаков у своєму добутку піднімає багато проблем, показує моральні вади й недоліки суспільства. Сміх і сум, любов і моральний борг я бачу, читаючи сторінки роману. Однієї з основних тем, мені здається, є споконвічна тема добра й зла.

Поки існує на землі людина, буде існувати добро й зло. Завдяки злу ми розуміємо, що таке добро. А добро, у свою чергу, виявляє зло, висвітлюючи людині шлях до істини. Завжди буде відбуватися боротьба добра зі злом.

Дуже своєрідно й майстерно зобразив цю боротьбу у своєму творі Булгаков. Диявольська [rkey]свита вихром проноситься по Москві. По тій Москві, у якій існує неправда, недовіра до людей, заздрість і лицемірство. Ці пороки, це зло оголює перед читачами Воланд — художньо переосмислений образ Сатани. Його фантастичне зло в романі показує зло реальне, нещадно викриває лицемірство таких людей, як Степан Лиходіїв, значима особистість у культурних і високих колах Москви, — розпусник, що опустився та ледар. Никанор Іванович Босий —  шахрай, буфетник вар’єте — злодій, поет А. Рюхін — закоренілий лицемір. Таким чином, Воланд називає всіх своїми іменами, указуючи, хто є хто. На сеансі чорної магії в московському вар’єте він роздягає в прямому й переносному значенні громадянок, які спокусилися на дармове добро, і зі смутком робить висновок: «Люблять гроші, але адже це завжди було… Ну, легковажні… ну, що… і милосердя іноді стукається в їхні серця… звичайні люди… Загалом, нагадують колишніх…»

А якими ж були вони, ці колишні? Автор переносить нас у далекий Єршалаїм, у палац п’ятого прокуратора Іудеї Понтія Пілата. «В Єршалаїмі всі шепотять про мене, що я люте чудовисько, і це цілком правильно». Прокуратор живе за своїми законами, відповідно до них світ ділиться на пануючих і що підкоряються, раб підкоряється своєму панові — це непорушний постулат. І раптом з’являється той, хто мислить інакше Людина, років двадцяти семи, у якого зв’язані руки і який фізично абсолютно безпомічний. Але він не боїться прокуратора, він навіть сміє йому заперечувати: «…звалиться храм старої віри й створиться новий храм істини». Це людина — Ієшуа переконана, що злих людей немає на світі, є тільки люди «нещасливі». Ієшуа зацікавив прокуратора. Понтій Пілат хотів і навіть спробував урятувати Ієшуа від гіркої долі, але той не міг відмовитися від своєї істини: «У числі іншого я говорив, що всяка влада є насильством над людьми й що настане час, коли не буде влади ні кесарів, ні якої-небудь іншої влади. Людина перейде в царство істини й справедливості, де взагалі не буде потрібна ніяка влада». Але прокуратор не може упокоритися із цим, це явне протиріччя його ідеології. Ієшуа страчений. Страчено людину, яка несла людям праведне світло істини, добро було його сутністю. Ця людина була духовно незалежна, він відстоював істину добра, вселяв віру й любов. Понтій Пілат розуміє, що його велич виявилася мнимим, що він боягуз, його мучить совість. Вона покарана, його душа не може знайти спокій, але Ієшуа — втілення моральної сили добра в романі — прощає його. Він пішов з життя, але живі зерна добра, залишені ним. І от уже скільки сторіч люди вірять в Ісуса Христа, прообразом якого і є Ієшуа. І вічне прагнення до добра нездоланно. Майстер пише роман про Христа й Пілата. У його розумінні Христос — особистість мисляча й страждаюча, несуча в світ неминущі цінності, невичерпне джерело добра. Істина відкрилася Майстрові, він увірував і все-таки виконав місію, заради якої він жив. Він прийшов у це життя, щоб написати роман про Христа. Майстер, як і Ієшуа, дорого платить за право проголосити свою істину. Пророки знаходять своє місце в божевільному будинку. І світ, на жаль, виявляється таким, що в ролі судді виступає диявол. Саме він і платить усім по заслугах. Майстер іде від людей, знаходячи спокій і щастя. Але на землі залишається його безсмертний добуток. Боротьба добра й зла триває. З покоління в покоління люди шукають і будуть шукати моральний ідеал, вирішувати етичні протиріччя, шукати істину, боротися зі злом.

Я думаю, таким борцем є сам Булгаков. Його роману призначене довге життя, я вірю, що він не втратиться в часі, а буде служити джерелом моральних ідей ще багатьом поколінням.

Проблема добра й зла — це вічна проблема, що хвилювала й буде хвилювати людство. Що є добро й що є зло на землі? Це питання проходить лейтмотивом через весь роман М. О. Булгакова «Майстер і Маргарита». Як відомо, дві протилежні сили не можуть не вступити в боротьбу один з одним, тому вічно боротьбу між добром і злом.

Найбільше гостро конфлікт між цими силами відбився в романі «Майстер і Маргарита». Отже, перед нами Москва кінця двадцятих — початку тридцятих років. У жаркий і задушливий вечір на Патріарших ставках з’являється пан, схожий на іноземця: «…ні на яку ногу він не кульгав, і росту був не маленького й не величезного, а просто високого. Що стосується зубів, то з лівої сторони в нього були платинові коронки, а із правої — золоті. Він був у дорогому сірому костюмі, у закордонних, у кольори костюма туфлях… По виду — років сорока із зайвим. Рот якийсь кривий. Виголений гладко. Брюнет. Праве око чорне, ліве чомусь зелене. Брови чорні, але одна вище іншої…» Це Воланд — майбутній винуватець всього безладу у Москві.

Сумнівів немає в тім, що Воланд — представник «темної» сили. (Воланд переводиться з давньоєврейського як «чорт».) Важливо звернути увагу на епілог до роману. Це слова Мефістофеля з «Фауста» Ґете:  «Я — частина цієї сили, що вічно хоче зла й вічно робить благо». Мефістофель у Фаустові — Сатана, що карає грішників, улаштовує безладдя. Ні, Воланд не схожий на Мефістофеля. Його подібність із ним обмежено лише зовнішніми ознаками! Гостре підборіддя, скошене особа, кривий рот. У діях же Воланда немає прагнення покарати занурених у гріхи москвичів. Він з’явився в Москву з однією метою — довідатися, чи змінилася Москва з того дня, коли він був у ній останній раз. Адже Москва претендувала на звання Третього Рима. Вона проголошувала нові принципи перебудови, нові цінності, нове життя. Але що ж бачить Воланд, коли влаштовує в театрі вар’єте сеанс чорної магії для москвичів? Жадібність, заздрість, прагнення нажити «легкі» гроші. І Воланд робить такий висновок: «Ну що ж… Вони — люди як люди. Люблять гроші, але адже це завжди було… Людство любить гроші, із чого б ті не були зроблені, із шкіри, паперу, бронзи або із золота. Ну, легковажні… ну що ж… і милосердя іноді стукається в їхні серця… звичайні люди… загалом, нагадують колишніх… квартирне питання тільки зіпсувало їх…»

Прибуття Воланда в Москву супроводжується безладдями: умирає під колісьми трамвая Берліоз, божеволіє Іван Бездомний, згоряє «Будинок Грибоєдова». Але хіба ця справа рук самого Воланда? Немає. Почасти в лихах москвичів винувата свита Воланда! Коровьев і кіт Бегемот. Але найбільше у своїх нещастях винуваті самі москвичі. Адже це вони створили навколо себе світ, схожий на пекло, населений злістю, пияцтвом, неправдою, розпустою. Заглянемо хоча б у ресторан «Будинку Грибоєдова», де проводять свій вільний час члени Массоліту. Тут, «обпливаючи потом, офіціанти несли над головами запітнілі кружки з пивом», «танцював якийсь дуже літній з бородою, у якій застрягла перинка зеленого лука», «гуркіт золотих тарілок у джазі іноді покривал гуркіт посуду, що посудниці по похилій площині спускали в кухню». Вся атмосфера в ресторані нагадує пекло, описану в Біблії, одним словом «пекло».

Потрапляючи на бал Сатани, ми можемо переконатися в тім, що людство завжди жило по тим самим законах, завжди робило зло. Перед нами й Маргаритою проходить пані Мінхіна, що спалила своїй покоївку щипцями для завивки, молодий юнак, що продав свою дівчину у публічний будинок. Але при цьому ми розуміємо, що всі ці люди мертві. Виходить, в «відомство» Волана, в «відомство» «тьми» попадають тільки померлі. Тільки тоді, коли людина мертва, його душа, обтяжена гріхами, попадає під владу Воланда. Отоді наступає розплата за все те зло, що людина зробила при житті.

В «відомство» Воланда попадають і Берліоз, і Майстер з Маргаритою, і Понтій Пілат, жорстокий прокуратор Іудеї.

Як багато людей, що потрапили під владу Сатани! Хто ж може вступити в боротьбу зі злом, хто з героїв роману гідний «світла»? На це питання відповідає роман, написаний Майстром. У місті Єршалаїмі, погрузли, як і Москва, у розпусті, з’являються два чоловіки: Ієшуа Га-Ноцрі й Левій Матвій. Перший з них уважає, що злих людей не буває й що найстрашніший гріх – це боягузтво. От це та людина, що гідна «світла». Уперше він з’являється перед Понтієм Пілатом «у старенькому й розірваному хітоні. Голова його була прикрита білою пов’язкою з ремінцем навколо чола, а руки зв’язані за спиною. Під лівим оком у людини був великий синець, у куті рота — садно із запеченою кров’ю». Чи можна говорити про те, що Ієшуа Га-Ноцрі — це Ісус Христос? Долі цих людей схожі, вони обоє вмерли на хресті. Але варто помітити, що Ієшуа було двадцять сім років, а Ісусові — тридцять три роки, коли їх розіпнули. І Ієшуа — сама звичайна людина, сирота, а Ісус Христос — «син Божий». Але справа не в цьому. Головне, що Ієшуа несе у своєму серці добро, він ніколи у своєму житті не зробив нічого поганого, він прийшов у Єршалаїм, щоб учити людей добру, щоб вилікувати їх тіло й душу. Він рятівник людства. Але, на жаль, людство не має потреби в порятунку. Навпаки, воно прагне позбутися від Ієшуа, як від злочинця й злодія. І це теж боротьба добра зі злом.

Найбільш яскраве зіткнення протиборчих сил представлено наприкінці роману, коли Воланд зі своєю свитою залишає Москву. Що ж ми бачимо? «Світло» і «тьма» стоять на одному щаблі. Світом не керує Воланд, але світом не керує й Ієшуа. Усе, що може Ієшуа, — це попросити Воланда про те, щоб той дав Майстрові його улюбленої вічний спокій. А Воланд виконує це прохання. Таким чином, ми доходимо висновку, що сили добра й зла рівноправні. Вони існують у світі поруч, постійно протиборствуючи, сперечаючись один з одним. І боротьба їх вічна, тому що немає на Землі людини, що жодного разу за своє життя не зробила гріха; і немає такої людини, який би повністю втратив здатність вершити добро. Світ — це своєрідні ваги, на чашах якого лежать два вантажі: добро й зло. І, як мені здається, поки зберігається рівновага, світ і людство зможуть існувати.
[/rkey]
Роман Булгакова «Майстер і Маргарита» допомагає глянути на навколишній світ по-новому. Я вважаю, що цей роман допомагає знайти й розпізнати, що є добро й що є зло.

(1голосов, средний: 1,00 out of 5)

Загрузка...

Тема исторического прошлого родины всегда волновала Пушкина, как поэта, так и прозаика. Им были созданы такие произведения, как «Песнь о вещем Олеге», «Бородинская годовщина», «Полтава», «Медный всадник», «Борис Годунов», «История Пугачевского бунта» и конечно же «Капитанская дочка». Все эти произведения описывают разные исторические события, разные исторические эпохи: начиная с полулегендарных событий, описанных в древнерусском памятнике «Повесть временных лет», заканчивая совсем еще свежими в памяти поэта и его современников событиями Отечественной войны 1812 года.

Одно из первых таких произведений — «Песнь о вещем Олеге», написанная в 1822 году, в котором дается поэтическая версия автора о кончине великого русского князя, прославившегося своими удачными военными походами и победами над сильными врагами, в частности, над Византией: «Твой щит на вратах Цареграда». Тема торжества русского оружия, героизма русского народа, победителя и освободителя, ярко и сильно звучит и произведениях, посвященных Отечественной войне 1812 года. Как прекрасны строки седьмой главы «Евгения Онегина» , воспевающие подвиг Москвы:

Напрасно ждал Наполеон,

Последним счастьем упоенный,

Москвы коленнопреклоненной

С ключами старого Кремля;

Нет, не пошла Москва моя

К нему с повинной головою.

В строках стихотворения «Воспоминания в Царском Селе» перед нами встают прославившиеся в боях «Перун кагульских берегов» Румянцев, «вождь полунощного флага» Орлов. Этой же теме посвящено стихотворение «Бородинская годовщина», написанное в 1831 году по поводу взятия предместья Варшавы.

Одно из центральных мест в творчестве Пушкина занимает образ Петра I. Пушкин видел в образе Петра I образцового правителя государства. Он пишет в поэме «Полтава»:

Была та смутная пора,

Когда Россия молодая,

В бореньях силы напрягая,

Мужала с гением Петра .

Похожие мысли встречаются и в «Медном всаднике», где он говорит о славном правлении Петра, называя его «властелином судьбы», поднявшем «Россию на дыбы» и прорубившем «окно в Европу».

Неоконченное произведение «Арап Петра Великого» продолжает эту тему. В этом произведении поэт рассказывает нам о своем предке, прадеде Ибрагиме Ганнибале.

В драме «Борис Годунов» обращается Пушкин к иной эпохе, эпохе смутного времени. Это был период тяжелейших испытаний для России. Драма «Борис Годунов» — в определенном смысле новаторское произведение, в котором народ показан движущей силой истории. В этом произведении автор, предвосхищая Достоевского, развенчивает теорию, что якобы цель оправдывает средства. Оба — и царь Борис, и Раскольников – совершают преступления, оправдывая себя «благими намерениями», забывая, что
именно ими вымощена дорога в ад.

«Капитанская дочка» — наиболее значительное историческое произведение Пушкина по объему исследовательской работы, которую проделал автор. «Капитанскую дочку» автор написал, работая над «Историей Пугачевского бунта» — документальным произведением с массой свидетельств, характеризующих ожесточение против оборствующих сторон. Но «Капитанская дочка» — это романтическое произведение. На разницу этих двух произведений указывала Марина Цветаева в эссе «Мой Пушкин», по своему оригинально проведя границу между понятием реализма и романтизма. Пушкин исследователь знает кровавую цену восстания со всеми ужасающими подробностями. Пушкин — поэт помнит о ней, устами Швабрина пугая Машу участью Елизаветы Харловой. Помним о ней и мы, думая о возможности Гринева отправиться, как и его прототип, сержант Кармицкий, с камнем на шее «вниз по Яику». Эту поэтизацию, этот романтический ореол вокруг Пугачева, созданный Пушкиным, Марина Цветаева назвала словом «чара».

В повести «Капитанская дочка» Пушкин впервые разработал новый эпический жанр — жанр исторической повести, исторического романа. Отдавая дань поэту, наш современник Давид Самойлов так напишет об этом удивительном произведении:

Крестьянский бунт,

Начало русской прозы,

Не свифтов смех,

Не вертеровы слезы,

А заячий тулупчик Пугача,

Насильно снятый с барского плеча.

«Капитанская дочка» является началом русской исторической прозы. Без него не было бы «Тараса Бульбы» Н.В.Гоголя, «Войны и мира» Л.Н.Толстого, «Петра I» А.Н.Толстого.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Die Gaste der Stadt konnen hier viele Gedenkstatten besuchen, darunter das Museum des bekannten Sprachkenners und Schriftstellers W. I. Dal. Er hat viele Novellen, Kurzgeschichten geschrieben, mehr als 4 000 Volksmarchen und 30 000 Sprichworter gesammelt, hat das Glossar der russischen Sprache herausgegeben. Fur Theaterfreunde gibt es zwei Theater und eine Philharmonie. Die Stadter und deren Gaste beugen ihre Kopfe vor den Denkmalern fur Soldaten und Offiziere, die ihr Leben fur die Befreiung der Stadt im Jahre 1943 hingegeben haben.

Zahlreiche Grunanlagen und die Waldparkzone (“Hostra Mohyla”), deren Flache 33 000 Hektar betragt, schmuk-ken die Stadt und machen sie reizend.

Luhansk ist auch sehr stark industriell entwickelt. Hier sind die Holdinggesellschaft “ Luhansk-Diesellokomotive”, Kurbelwellenwerk das Werk fur Flugzeugreparatur, wissenschaftliche Produktionsvereinigung der Rechentechnik “Impuls”, das Werk fur Automontage vertreten.

Die Erzeugnisse dieser Werke sind in der ganzen Ukraine und im Ausland bekannt.

Hier produziert man Rohren, Kurbelwellen, Farben, Kleidung, Zucker und Nahrungsmittel usw.

Luhansk ist ein Eisenbahnknotenpunkt, hier gibt es auch zwei Busbahnhofe und einen Flughafen. Die Stadt ist auch ein Zentrum der Wissenschaft und Bildung.

 Гости города могут посетить здесь много памятных мест, среди них музей известного знатока языка и писателя В. И. Даля. Он написал много повестей, коротких рассказов, собрал свыше 4 тысячи народных сказок и 30 тыс. пословиц, выдал толковый словарь русского языка. Для любителей театра есть два театра и филармония.

Жители города и их гости склоняют главы перед памятниками солдатам и офицерам, которые отдалили своя жизнь за освобождение города в 1943 году.

Многочисленные скверы и лесопарковая зона «Острая Могила», площадь которых составляет 33 тыс. га, украшают город и делают его привлекательным. В Луганске очень развитая промышленность. Здесь представленные Холдинговая компания « Луганск-Тепловоз», завод коленчатых валов, авиаремонтный завод, научно-производственное объединение вычислительной техники «Импульс», автосборочный завод.

Продукция этих заводов известная во всей Украине и за границей. Здесь вырабатывают трубы, коленчатые валы, краски, одежда, сахар и продукты питания.

Луганск — это железнодорожный узел, здесь также 2 автовокзала и аэропорт.

Zahlreiche Konstruktionsburos, wissenschaftliche Forschungsinstitute, vier Hochschulen arbeiten erfolgreich auf vielen Gebieten der Wissenschft, Technik und Bildung.

Die Stadt hat Partnerschaftsbeziehung en zu vielen Landern (England, Deutschland, Frankreich).

 Многочисленные конструкторские бюро, научно-исследовательские институты, 4 вуза успешно работают во многих областях науки, техники и образования.

Город имеет партнерские отношения с многими странами (Англией, Германией, Францией). Die Donezker Anhohe bildet die Gelandegestaltung im Suden und im Norden — ein Teil der Mittelrussischen Anhohe. Der gro?te Strom des Gebiets ist der Siwersky Donez mit den Nebenflussen: der Ajdar, der Derkul, die Krasna, die Luhan, die Gro?e Kamjanka, Luhan-tschuk, Borowa und Jewsjug. Es gibt hier auch Seen. Das Gebiet liegt in der Waldsteppen- und Steppenzonen. Zu den wichtigsten Bodenschatzen gehort die Braunkohle.

Das Klima ist gema?igt kontinental: der Winter ist kuhl, der Sommer ist hei?.

Knapp 53 % der Bevolkerung sind Ukrainer und 43 % — Russen.

Es ist ein Industriegebiet. Die Industrieproduktion bildet 87 % der gesamten Produktion der Gebietswirtschaft. Sie liefert dem Land Kohle, Diesellokomotive, Ausrustungen fur Bergwerke, Dungemittel, Soda, Schuhe. Hier sind Maschinenbau, chemische Industrie, Leicht- und Lebensmittelindustrie entwickelt. Die gro?ten Industriezentren sind Luhansk, Lyssytschansk, Altschewsk, Perwomaisk, Krasny Lutsch. In der Landwirtschaft werden Winterweizen, Mais und Olkulturen angebaut. Viehzucht ist auch ein wichtiger Zweig der Landwirtschaft.

Entwickelt sind Gartenbau und Weinbau.

 На юге рельеф области образовывает Донецка возвышенность, а на севера – часть Среднеорусской возвышенности. Наибольшая река области — Сіверсь-Кий Донець с притоками Айдар, Драл-Сноп, Красная, Лугань, Большая Кам’янка, Луганчук, Боровая и Євсюг. Здесь есть также озера. Область расположена в лесостепной и степной зонах.

К важнейшим полезных ископаемых принадлежит бурый уголь. Климат умеренно континентальный — зима прохладная, а лето жаркое. Около 53 % население — украинцы, а 43 % — россияне. Это индустриальная область. Продукция промышленности составляет 87 % общей продукции областного хозяйства. Она поставляет стране угля, дизельные локомотивы, оборудования для шахт, удобрения, соду, обувь. Здесь развитые машиностроения, химическая, легкая и пищевая промышленности.

Наибольшие промышленные центры области: Луганск, Лисичанск, Алчевськ, Первомайск, Красный Лучь. В сельском хозяйстве выращивают озимую пшеницу, кукурузу, масляные культуры. Важной областью сельского хозяйства есть животноводство.

Развитые также садоводство и виноградарство.

• Worter und Wendungen
• das Glossar — толковый
• словарь herausgeben (a, e) —
• выдавать beugen (te, t) — склонять das Leben hingeben —
• отдавать жизнь reizend — привлекательный die Holdinggesellschaft —
• холдинговая компания
• die Rechentechnik — вычислительная техника
• die Kurbelwelle, -n — коленчатый вал
• vertreten (a, e) — представлять
• die Röhre, -n — труба
• produzieren (te, t) —
• вырабатывать
• Fragen zum Text
• Was konnen Sie uber die geographische Lage der Stadt sagen?
• Welche beruhmten Menschen haben in der Stadt gelebt?
• Worauf sind die Stadter stolz?
• Wie ist der industrielle Potential der Sradt?
• Mit welchen Staaten hat Luhansk Partnerschaftsbeziehungen angeknupft?

(Еще не оценили)

Загрузка...

Die fuhrenden Industriezweige sind Energetik, Huttenindustrie, Maschinenbau und chemische Industrie. Kohlenindustrie vereinigt knapp 120 Bergwerke. In der Landwirtschaft dominiert Viehzucht. Hier am Siwersky Donez wurden viele beruhmte Menschen geboren: der Dichter W. Sossjura, Schriftsteller, Schauspieler und Filmschaffender L. Bykow, der Maler A. Kuindshy, der Polarforscher G. Sedow, der Sanger A. Solowjanenko, der Komponist S. Prokofjew, der Kosmonaut L. Kysym und der Literaturkritiker I. Dsjuba.

 Ведущие области промышленности — энергетика, металлургия, машиностроение и химическая промышленность. Угольная промисловіть объединяет около 120 шахт.

В сельском хозяйстве преобладает животноводство. Здесь, на Донце, родилось много известных людей: поэт В. Сосюра, писатель, актер и кинорежиссер Л. Биков, художник А. Куїнджі, полярник Г. Седов, певец А. Солов’яненко, композитор С. Прокофьев, космонавт Л. Кизим и литературный критик И. Дзюба.

Wo liegt das Donezker Gebiet? An welche Staaten grenzt es? Was bildet die Gelandegestaltung des Gebiets? Wieviel Prozent nimmt die Industrie in der gesamten Gebietswirtschaft ein? 5. Wer wurde im Donezker Gebiet geboren? Die Stadt liegt im Westen der Ukraine in einer malerischen Umgebung, die das Karpatenvorland, die Flusse die Bystryzja- Solotwynska und die Bystryzja-Nadwirn-janska (Nebenflusse der Bystryzja) schaffen.

Город расположен на западе Украины в живописной местности, которую создают предгорье Карпат, реки Бистри-Эта-Солотвинська и Быстрица-Надвір-Нянська (притока Быстрицы).

Die Stadt nimmt die Flache von 3890 Hektar ein. Iwano-Frankiwsk wurde im Jahre 1662 gegrundet. Bis 1962 hatte die Stadt den Namen Stanislaw.

Die Bevolkerungszahl belauft sich auf 233 Tausend Einwohner (laut der Statistik 1998).

Die Mehrheit der Bevolkerung sind Ukrainer. Sie bewahren sorgfaltig ihre Nationalkultur und ihre Sprache auf. Die Stadt ist reich an den historischen Bauten: das sind die katholischen Kirche und das Kollegium der Jesuiten, die armenischen Kathedrale, den Malz- und Brauenwerkhallen der Brauerei des 18. Jahrhunderts.

In der Stadt sind die Kulturen vieler Nationalitaten erhalten geblieben. Hier sind viele Denkmaler errichtet: Schewtschenko-Denkmal, Franko- Denkmal, Mizkewitsch-Denkmal.

Die Stadter und die Touristen konnen hier viele Museen besuchen: das landeskundliche Museum, das Museum fur Religion, das Haus der Natur, das Museum fur Literatur von Karpatenvorland, das Kunstmuseum.

Fur Theaterverehrer gibt es zwei Theater, eine Philharmonie, Klubhauser und Kinos.

An den Hochschulen (fur Medizin, padagogischen, fur Erdol und Erdgas) werden qualifizierte Fachkrafte ausgebildet.

In der Stadt werden Autos, Mobel, Rechentechnik, Schmiedepresseausstattung hergestellt.

 Город занимает площадь в 3890 га. Население составляет 233 тыс. чол. (согласно статистике 1998 г.). Большинство населения — украинцы. Они заботливо оберегают свою национальную культуру и свой язык. Город богатый на исторические здания: это католическая церковь, Коллегия єзуїтів, Армянский собор, солодовый и варочный цеха пивоварни 18 столетие. В городе сохранились культуры многих национальностей.

Здесь сооружено много памяток: памятники Шевченко, Франко и Міцке-Вичу.

Жители города и туристы могут посетить здесь много музеев: музей города, музей религии, дом природы, литературный музей Прикарпатья, художественный музей.

Для приверженцев театра здесь есть два театра, филармония, клубы и кинотеатры.

В вузах (медицинскому, педагогическому, нефти и газа) получают профессиональное образование квалифицированные специалисты.

• l Das Iwano-Frankiwsker Gebiet
• Das Gebiet liegt im Westen der Ukraine im Vorland der Ukrainischen Karpaten.
• Im Suden grenzt das Gebiet an Rumanien.
• Die Gebietsfläche beträgt 13 900 km2.
• Die Bevolkerungszahl ist 1 460 600 Einwohner.
• Das Gebiet teilt sich in 14 Bezirke mit 15 Stadten.

(Еще не оценили)

Загрузка...

У ХІХ столітті завезена в Україну з Північної Америки. Широко розповсюдилась завдяки своїй красі та невибагливості. У лісопосадках росте як чагарник. У вигляді дерева досягає висоти 30 м. Рясно цвіте на початку літа. Гарний медонос, мед із її квітів має цілющі властивості. Робінія біла не лише не є родичкою справжніх тропічних акацій, але навіть не схожа на них. Листя та стебла кропиви вкриті жалкими волосками, що мають вигляд мініатюрних трубочок з їдкою рідиною. Кінчики цих трубочок складаються з кремнію і легко обламуються. Їх гострі краї проколюють шкіру, і їдка рідина потрапляє в крихітну ранку, завдаючи опіку. Під час прогулянки в лісі краще не зривати квіти для букетів. Особливо це стосується незнайомих видів. Серед купи квітів може опинитися занапащена орхідея — можливо, єдина в даній місцевості. Навіть побачивши цілу галявину орхідей, не рвіть їх, а краще сфотографуйте на пам’ять.

Горобець хатній

Зустрічаються по всій території України, звичайні птахи в містах і селах.

У самця хатнього горобця чорно-сіра «шапочка» і чорна «краватка», самка однотонна сіра. У польового горобця самка й самець однаково забарвлені: коричнева «шапочка» й чорні плямки на світлих щоках. Живляться насінням культурних рослин і бур’янів.

У кладці 5—6 яєць. Пташенят вигодовують комахами. За сезон буває по 2 виводки пташенят, а на півдні — й по 3.

Хатні горобці живуть на міських вулицях і у дворах, а польові — переважно в парках і передмістях.

ЗАЄЦЬ-РУСАК

Поширений по всій Україні. Охоче відвідує на сільськогосподарські землі, уникає лише глухих лісів і боліт.

Довжина — до 68 см, маса — до 6 кг.

Швидкість бігу — до 70 км на годину.

Живиться трав’янистою рослинністю, охоче годується корою та гілками кущів, в садах обгризає плодові дерева.

Живе поодинці. Самка двічі, а за сприятливих умов і тричі на рік приводить 3—4 добре розвинутих і зрячих зайченят. Мати залишає дитинчат десь у потаємному місці й навідує зрідка, тільки щоб нагодувати молоком.

Хижаки не можуть знайти зайченят у густій траві, оскільки ті практично не мають запаху. За два тижні вони стають самостійними.

 ЛИСИЦЯ

Зустрічається в найрізноманітніших ландшафтах України.

Довжина — до 90 см, хвіст — 60 см, маса — до 10 кг. Здатна бігти зі швидкістю до 48 км на годину і стрибати у висоту на 2 м. Живиться гризунами та іншими дрібними тваринами, а також соковитими ягодами та фруктами. Одиночна тварина. Парується лише на шлюбний період. Для потомства риє глибоку нору або займає чужу. Самка народжує 5—6 сліпих лисенят, а самець годує її та малюків.

 ЛАСКА

Може жити практично в будь-якому ландшафті. Довжина тіла самця до 26 см, самки -до 21 см, маса — 100—150 г. Це найменший у світі представник ряду хижих ссавців.

Живиться полівками та мишами, легко проникаючи в нори гризунів завдяки вузькому тілу.

Одиночна тварина. Самка народжує 5—10 сліпих дитинчат.

КУНИЦЯ КАМ’ЯНА

Мешкає у скелястих ландшафтах, часто селиться на горищах будинків. На відміну від лісової куниці, має горло та груди білого кольору.

Довжина тіла — до 55 см, хвоста — до 30, маса — близько 2,5 кг. Полює на дрібних гризунів, птахів і плазунів. Охоче їсть ягоди та фрукти. Займає уособлену територію. Самка народжує 3—6 сліпих малят, які до осені стають самостійними.

ГОРНОСТАЙ

Живе на більшій частині України в лісах, горах і річкових долинах, за винятком крайнього півдня.

Довжина — 22—28 см, маса — 350 г.

Хижак, живиться рибою та дрібними гризунами, яких спритно виловлює в підземних ходах їхніх нір.

Одиночна тварина. Самка народжує 4—8 голих і сліпих дитинчат. Вони дорослішають уже в 3 місяці.

На зиму хутро стає сніжно-білим, чорний лише кінчик хвоста.

ВОВК

Невибаглива до ландшафту тварина, мешкає по всій Україні, крім Криму.

Рекордні розміри: довжина до 2 м, маса — до 80 кг. Звичайно значно дрібніші. Полює на копитних тварин, проте часто поїдає гризунів і стерво. Утворює сімейні групи. Потомство приводить тільки подруга вожака. Вона народжує 5—6 сліпих вовченят, які залишаються з батьками до 2 років.

БОРСУК

Населяє всю Україну. Потребує місць, зручних для риття нір.

Довжина тіла з хвостом досягає 110 см, маса — до 24 кг. Годується дрібними тваринами, ягодами, фруктами, корінцями різних рослин.

Риє великі розгалужені нори. Самка приводить 2—4 дитинчат, які живуть під опікою дорослих більше року. В суворі морозні зими залягає в зимовий сон. Вовк ставиться до людини вкрай боязко (якщо, звичайно, він не хворий на сказ) і навіть не намагається захистити своїх вовченят. Може напасти тільки в запалі полювання на свійську худобу.

Побачивши в лісі зайченя або козуленя, не треба забирати їх із собою. Десь недалеко може бути їхня мати, яка не наважується наблизитись.

Борсуки завжди дотримуються своїх найулюбленіших місць. Дослідження показали, що деякі борсучі містечка виникли ще кілька тисячоліть тому.

СВИНЯ ДИКА (КАБАН ДИКИЙ)

Живе в лісових ландшафтах України, уникаючи надто відкритих територій. Довжина — до 1,8 м, маса — до 250 кг. Живиться корінцями, цибулинами та бульбами рослин, які викопує рилом із землі, а також стервом і залишками здобичі крупних хижаків. Самки з поросятами тримаються стадами. Самці приєднуються до них лише в шлюбний період. Самка народжує 4—6 смугастих малюків, для яких будує з хмизу гніздо з дахом. Дорослі тварини бурого кольору.

КОЗУЛЯ (САРНА ЄВРОПЕЙСЬКА)

Ця граціозна тварина живе в усіх регіонах, де є ліси або захисні лісосмуги. Висота в холці — до 1 м, маса — 65 кг. Живиться травою, листям і пагонами кущів.

Тримається поодинці та невеликими групами.

Самка народжує 2 плямистих дитинчат, які перші дні лежать, причаївшись у чагарнику. Мати відвідує їх, тільки щоб нагодувати молоком.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Більшість видів росте на сухих гірських схилах Карпат і Криму, утворюючи серед каміння мальовничі за-рості-«подушки». Проте є й лісові види, які віддають перевагу світлим сосновим лісам з піщаним ґрунтом. Мають дуже високу здатність до вегетативного розмноження. Навіть уламок пагона може утворювати корені й давати початок новій рослині.

БАРВІНОК

Барвінок малий дуже поширений у лісах різного типу, а барвінок трав’янистий — переважно у степах.

Обидва види — багаторічники висотою 10—30 см. Барвінок малий є вічнозеленим, а барвінок трав’янистий — літньозелена рослина, його надземні пагони на зиму відмирають.

Барвінок малий вичайно росте у вигляді сланких пагонів, які легко вкорінюються. Рясно цвіте у травні.

ТОНКОНІГ

Мох

Одна з найпоширеніших рослин родини Злаків. Численні види цієї рослини різняться за розмірами та характером місцезростання — є степові, лугові та лісові види. Тонконіг дібровний — красива трава до 50 см заввишки. Тонконіг повзучий, висотою 10 см, зустрічається на галявинах та луках. Ним засівають стадіони. У тонконога цибулинного у волотях розвиваються не квітки та насіння, а бруньки, подібні до цибулинок.

БРІЄВІ МОХИ

Дуже поширені в Україні рослини, що ростуть килимом або подушками. Відомо близько 550 видів мохів. спорами, які достигають у спорогонах — маленьких коробочках на тонких ніжках. Можуть  рости  практично в будь-якій місцевості.

ЧИСТОТІЛ

Трав’янистий багаторічник висотою більше півметра.

Цвіте протягом усього літа. Яскраво-оранжевий сік чистотіла досить отруйний, тому дикі копитні тварини його не чіпають.

Звичайна рослина по всій території країни. Є символом порушеного людиною середовища. Росте в занедбаних і недоглянутих місцях, на звалищах тощо. У природних лісах його майже не буває.

КРОПИВА ДВОДОМНА

В Україні поширена практично всюди, крім луків із щільним дерновим покривом та степів, росте біля людського житла.

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки до 1 м, утворює густі зарості.

Жалкі волоски захищають кропиву від крупних тварин. Та її пишним листям безкарно ласують слимаки, гусінь та жуки.

ОРХІДЕЇ

Це не суто тропічні квіти, як багато хто гадає. В Україні росте чимало їх видів. Це зозулинець, булатка, офріси, пальчатокорінники, любки і, звичайно, найкрасивіші — венерині черевички.

Трав’янисті багаторічники висотою від 20 до 80 см. Квітки запилюються комахами. При достиганні утворюється величезна кількість дрібного насіння, яке може прорости тільки за наявності міцелію певного виду грибів, який постачає йому поживні речовини. За кілька років після проростання з’являється перший листок, а ще через багато років рослина починає цвісти. Тому ці чудові квіти потребують дбайливого ставлення до себе.

ТЕРЕН

Колюча слива. Росте в багатьох регіонах Полісся та Лісостепу. За річковими долинами часто проникає і в Степ. Росте на сонячних лісових галявинах та узліссях.

Чагарник висотою 1,5   2 м.

Зацвітає в період розпускання листя. Утворює щільні зарості, які дають прихисток безлічі птахів та комах. Восени достигають сизо-чорні ягоди, якими ласують лісові птахи та звірі, сприяючи активному розселенню рослини.

ШИПШИНА

Дика троянда. Різні види можна зустріти по всій території України. Росте у формі колючого куща заввишки від 0,5 до 2,5 м.

Цвіте на початку літа запашними білими або рожевими квітами.

Наприкінці літа достигають плоди червоного кольору, дуже поживні та багаті вітамінами, ними годуються лісові мешканці.

ГЛІД

Різні види глоду ростуть по всій території країни. Деревоподібні форми можуть досягати висоти 5 м.

Цвіте в кінці весни й на початку літа. Дає рясні врожаї яскраво-червоних плодів, які є важливим кормом для багатьох тварин.

МАЛИНА ЗВИЧАЙНА

Розповсюджена в лісах Полісся та Карпат. Місцями в Лісостепу утворює суцільні зарості — малинники. Цвіте в травні-червні, а плодоносить у липні-серпні. Розмножується з допомогою насіння та кореневих пагонів.

ОСИКА

Росте майже по всій Україні, крім степових південних регіонів та Північного Криму. Осика близька родичка тополі.

Досягає 30 м заввишки. Діаметр стовбура — до 1 м. Листки мають довгі сплощені черешки. Через це листя рослини тремтить від найменшого вітерця.

Кора, гілки та молоді пагони осики служать важливим кормом для зайців, бобрів і копитних тварин.

В’ЯЗ ДРІБНОЛИСТИЙ (ПЕРИСТИЙ)

Широко культивується в більшості країн світу. В Україні стає звичним деревом у листяних та змішаних лісах. Вітрозапилювана рослина, плід — горішок з крильцем. Досягає висоти 25 м. Дуже витривале та посухостійке дерево.

ТОПОЛЯ

В дикому стані по всій Україні росте два види тополі — чорна та біла. Ці дерева віддають перевагу заплавним лісам. Ростуть групами або поодинці.

Біла має широку розлогу крону і світлу, майже білу кору. За опушене знизу листя її іноді називають сріблястою.

Чорна тополя, осокір, має пірамідальну крону та видовжене гладеньке листя.

Висота 30—45 м, окремі екземпляри досягають висоти 60 м та діаметру стовбура 1,5 м. Вітрозапилювана рослина. Цвіте навесні, до розпускання листя.

Чоловічі сережки після цвітіння опадають. У жіночих достигає насіння з пуховими летючками, яке на початку літа розноситься вітром і проростає у вологому ґрунті.

КЛЕН АМЕРИКАНСЬКИЙ

Походить з Північної Америки. Поширений по всій Україні, зустрічається в усіх природних зонах. Досягає висоти 25 м, але трухлявіє вже до 30 років.

Раніше його культивували як невибагливе та швид-коростуче дерево для закріплення легких ґрунтів.

Нині стає небезпечним «бур’яном», витісняючи з лісів інші деревні насадження та збіднюючи екосистеми.

Клен американський

Батьківщина      гірські ліси Балканського півострова. Як невибагливе та красиве дерево був штучно розселений людиною в усіх країнах помірного поясу. Висота — до 30 м, діаметр стовбура — до 1,5 м. Цвіте наприкінці весни. Кремово-білі суцвіття каштана стали символом Києва. Колючі плоди достигають у вересні. Назву «каштан» отримав за схожість плодів зі справжнім каштаном. Та кінський каштан йому зовсім не родич.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Житель Чорного моря, друга назва європейський вудильник. Живе та полює на глибині 50—200 м. Довжина — до 1,5 м, з них 1 м припадає на голову! Маса почасти може досягати 20 кг. Нерухомо чатує на здобич на морському дні. Ворушиться тільки його вудка-еска (видозмінений спинний плавець), приваблюючи необережних риб.

Нереститься на глибині до 2000 м. Самка викидає до 3 мільйонів ікринок. Незважаючи на це, вид дуже рідкісний. Вірогідно це пояснюється тим, що на глибині більше 200 м води Чорного моря мають високу концентрацію отруйного газу сірководню і практично не придатні для життя.

ГАГА ЗВИЧАЙНА (ПУХІВКА)

Зрідка гніздиться в Північному Причорномор’ї, раніше її в Україні не було.

Довжина — до 71 см, маса — до 3 кг. Годується в морі, виловлюючи молюсків і різноманітних ракоподібних. Пари утворює тільки в шлюбний період.

Самка вистеляє гніздо унікальним теплим пухом, який вискубує в себе на череві. У кладці 5 6 яєць. Щойно пташенята вилупляться й обсохнуть, мати веде їх у море.

АФАЛІНА Мешканець    прибережних районів Чорного моря. Довжина — до 2,3 м, рекорд — 3,1 м. Живиться рибою. За здобиччю може пірнати на глибину до 174 м і залишатися під водою до 15 хвилин. Товариська тварина, живе невеликими групами, має багату «мову» спілкування.

Застосовує ультразвукову ехолокацію.

Навесні самка народжує одне дитинча довжиною до 1 м. Молоком годує довго — почасти до півтора року.

ДЕЛЬФІН-БІЛОБОЧКА

Поширений біля узбереж і у відкритих водах Чорного моря. Довжина тіла досягає до 2,6 м, маса — до 100 кг. Пірнаючи, може залишатися під водою до 5 хвилин. У погоні за здобиччю здатний, розігнавшись, розвивати швидкість до 55 км на годину. Це один із найшвидкісніших видів дельфінів. Живиться дрібною рибою,— в першу чергу хамсою, кількою та іншими зграйними видами,— орієнтуючись під водою з допомогою ультразвукової ехолокації. Завдяки ехолокації тварина зберігає здатність ловити рибу та ухилятися від перешкод, навіть втративши зір. Тримається стадами по кілька сотень, а то й тисяч особин. Самка народжує одне дитинча, якого півроку годує молоком. Малюк стає дорослим лише в 4 роки.

В Чорному та Азовському морях є чимало небезпечних мешканців. У малолюдних місцях не варто ходити босоніж по морському дну — можна випадково наступити на ската-хвос-токола, морського дракончика або скорпену й дістати відчутного уколу.

Отрута морського дракончика дуже небезпечна для людини, тому постраждалого слід негайно доставити в лікарню! Дикі тварини досить непередбачувані. Це зайвий раз доводить трагічна загибель у 2006 році відомого австралійського натураліста Стіва Ірвіна, враженого в серце ударом шипа ската-хвостокола (морського кота) при необережному поводженні з твариною.

Здатність до навчання в дельфінів-афалін вища, ніж в інших дельфінів чи навіть собак, проте нижча, ніж у людиноподібних мавп. Саме афаліна — головний актор у дельфінаріях.

Вік білуг, які вперше йдуть на нерест, такий: для самок 17—26 років, для самців -14—23 роки. Не дивно, що кількість особин цього виду щороку зменшується.

В Україні відомо більше 1000 видів. Ці своєрідні організми знайдеш повсюди.

Являють собою симбіоз гриба та одноклітинної водорості. Гіфи гриба утворюють слань різноманітної форми та кольору, в якій присутні клітини водоростей.

У водорості відбувається фотосинтез, із допомогою якого рослина утворює органічні речовини. Гриб «надає їй житло», всмоктує з ґрунту воду та мінеральні речовини. Натомість він засвоює відмерлі старі клітини водорості.

МАРШАНЦІЯ

Може зустрітися в будь-якому вологому куточку країни. Не має листків і стебла. Її листкоподібна слань росте на ґрунті, до якого прикріплюється коренеподібними придатками — ризоїдами. Це одна з найпримітивніших земних рослин.

ХВОЩ

Росте по всій території України. Невибагливий до ландшафту, проте потребує вдосталь вологи. Має дуже давнє походження.

Багаторічна рослина, розвиває довгі підземні кореневища. Висота надземних пагонів — до 1 м. Листя збереглося у вигляді маленьких лусочок.

Розмножується вегетативно та спорами. У польового хвоща спороносні пагони з’являються рано навесні, до появи вегетативних пагонів, а в лісового    одночасно з ними.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Велико мировое значение многонациональной литературы.  За века своей истории немецкая литература прошла большой путь. Эта книга не охватывает его целиком. Речь пойдет о наиболее ярких явлениях немецкой гуманистической литературы XIX—XX вв., о ее развитии от «Фауста» Гёте до произведений, создаваемых в наше время.

Книга строится по историческому принципу, но не просто как последовательное изложение историко-литературных фактов, а как опирающийся на них разговор об основных идеологических, нравственных проблемах, выдвигавшихся немецкой литературой на разных этапах истории. Каждая из глав книги может поэтому рассматриваться как рассказ о творчестве ведущих немецких писателей определенного периода и вместе с тем как проблемный очерк, посвященный этому периоду. Идет о немецкой литературе рубежа XVIII—XIX вв., когда, на переломе эпох, перед ней во всей своей масштабности встала проблема «человек и мир», и о том, как решали эту проблему крупнейшие художники Просвещения (Гёте, Шиллер) и романтизма (Клейст). Она посвящена художественному выявлению скрытой ненормальности человеческих отношений и социально-политической отсталости Германии в первой половине XIX в. — вопросам, нашедшим отображение в реальных и фантастических образах романтика Гофмана и революционного поэта, «расстриги романтизма», Гейне. Литература посвящена истории художественного осмысления взаимозависимости человека и социальных обстоятельств со второй половины XIX в. и до середины XX столетия — в повести Раабе, в романах Фонтане и Фаллады, а затем в драмах Брехта.

Человек и мир — проблема, которая неизменно стоит перед искусством, всегда старая и всегда новая потому что в каждую эпоху ее приходится решать во многом заново. Литература каждого народа вносит нечто свое в ее решение.

(Еще не оценили)

Загрузка...

В эпоху Возрождения в немецкой литературе на первый план вышла антицерковная и антифеодальная сатира. Появились гневно-саркастические «Письма темных людей», сочиненные смелым публицистом и общественным деятелем Ульрихом фон Гуттеном вместе с группой гуманистов; появился «Корабль дураков» Себастьяна Бранта, зло высмеивающий пороки общества того времени; увидело свет едко ироническое «Похвальное слово глупости» — универсальная  сатира  на  средвевековое общество, написанная гуманистом и ученым Эразмом Роттердамским; создавались юмористические и назидательные шванки (небольшие сатирические рассказы) и фастнахтшпили (бытовые пьески анекдотического характера) Ганса Сакса, народного поэта, сочинения которого многому научили Гёте.

В годы Тридцатилетней войны XVII в. зазвучали поэтические голоса Андреаса Грифиуса и Пауля Флеминга, выразивших боль за родную страну, Истерзанную бесконечными сражениями, пожарами, грабежами, убийствами. Ганс Гриммельсгаузен, крупнейший прозаик XVII в., создал ставшее знаменитым произведение «Похождения немецкого Симплициссимуса» — так называемый плутовской роман, т. е. повествование о приключениях и злоключениях не рыцаря, а обыкновенного человека («симплициссимус» по-латыни означает: простак из простаков), и не в фантастической обстановке, а на реальных дорогах разоренной и обездоленной Германии.

Все эти произведения живы и сегодня, они издаются, читаются, многие их мотивы вновь и вновь возрождаются в творчестве современных писателей, музыкантов, художников, по ним ставятся фильмы, спектакли.

Писатели конца XVIII — начала XIX в., творческие усилия которых положили начало немецкой литературе нового времени (Лессинг, Гердер, Шиллер, Гёте), опирались на непреходящие традиции гуманистической мысли и народного творчества XVI—XVII столетий.

Для немецкой литературы издавна характерны философская углубленность и лирическая мечтательность, тяга к обобщениям и пристальное внимание к внутреннему миру человека. Ей присуща также зримая предметная изобразительность, имеющая народные корни.

Трезвый анализ социальных отношений, которым так сильна классическая литература Франции, в немецкой — вследствие длительной отсталости Германии — долгое время был развит слабо. Вплоть до конца XIX в. она не имела больших достижений в изображении широких картин и острых конфликтов социальной действительности. В XX в., однако, в немецкой литературе, в полной мере сохранившей свои национальные традиции, резко возрос интерес к социальной сути жизненных явлений.

Мы говорим о литературе Германии, а не обо всех немецкоязычных литературах. Литературы Австрии и, частично, Швейцарии тоже немецкоязычны. Но поскольку исторические традиции и условия социальной жизни в каждой из этих стран имеют свои особенности, литература в каждой из них развивается по-своему.

После разгрома фашизма на территории Германии образовалось два государства с разным социальным и политическим строем. Поэтому применительно к современному этапу уместнее говорить не о литературе Германии, а о литературах Германской Демократической Республики и Федеративной Республики Германии. Эти литературы идут в своем развитии разными путями, но у них общие истоки, общие традиции: и за той и за другой стоят века истории немецкой литературы.

В России к литературе Германии издавна проявлялся большой интерес. Еще в XVIII в. на Руси начали переводить и издавать отдельные произведения немецких писателей. Тогда же и в Германии пробудился интерес к русской литературе. В течение XIX века связи между русской и немецкой литературами крепли. Творчество Гёте, Шиллера, Гофмана привлекало в России такое живое внимание, что эти писатели сделались как бы прямыми участниками русского литературного процесса: их читали, о них писали, спорили. Белинский, Чернышевский, Герцен не раз обращались к вопросам истории немецкой литературы. Это помогало лучше понять пути и перспективы развития русской литературы.

С конца XIX века, последние десятилетия которого были отмечены *в России ростом революционного движения, русская литература приобрела в Германии особенно широкое влияние. Великая Октябрьская социалистическая революция укрепила мировое значение русской литературы. Произведения Л. Толстого и Достоевского, Чехова и Горького оказывали и оказывают живое, обогащающее воздействие на творчество многих зарубежных писателей.

(1голосов, средний: 4,00 out of 5)

Загрузка...

Развитие немецкой литературы,  как и становление немецкой нации, шло нелегкими, непрямыми путями. Оба эти процесса, тесно связанные друг с другом, тормозились многовековой раздробленностью Германии, замедленностью вызревания буржуазных отношений, живучестью феодальных пережитков. В свое время социально-экономическое и политическое раз-питие Германии было задержано рядом обстоятельств. Вследствие великих географических открытий XVI—XVII вв. мировые торговые пути, проходившие прежде через Германию, оказались в стороне от нее, что резко ослабило ее экономику. Не сложился в Германии и внутренний рынок. «В то время как в Англии и Франции подъем торговли и промышленности привел к объединению интересов в пределах всей страны и тем самым к политической централизации, в Германии этот процесс привел лишь к группировке интересов по провинциям, вокруг чисто местных центров, и поэтому к политической раздробленности…»1. Опустошительная Тридцатилетняя война XVII в., княжеские междоусобицы, вмешательство других держав усугубили отставание Германии.

Государственное объединение Германии, давшее толчок ее буржуазному развитию, совершилось только в 1871 г. и про-: изошло не демократическим путем, а сверху (под эгидой Пруссии). Когда через полвека, в результате буржуазно-демократической революции 1918 г., на смену Прусской империи пришла Веймарская республика, она просуществовала недолго. Немецкая буржуазия из страха перед коммунистами вскоре призвала к власти фашистов. В итоге фашисты вовлекли чуть не целую нацию в кровавые преступления против человечества.

Но у немецкого народа есть также подлинно революционные традиции. Крестьяне и городской люд Германий проявляли подлинную революционную энергию в Крестьянской войне XVI в. — против власти феодалов и католической церкви. Немецкие рабочие самоотверженно сражались против феодальнобюргерской монархии на баррикадах Берлина в марте 1848 г. На немецкой земле родился марксизм. Карл Маркс и Фридрих Энгельс заложили основы научного коммунизма и впервые в истории создали партию революционного пролетариата. В ноябре 1918 г. по призыву революционного Союза «Спартак» рабочие при поддержке солдат свергли прусскую монархию. Немецкие коммунисты стойко боролись против фашизма, являя миру величайшие мужество и героизм.

Прогрессивная культура утверждалась в Германии в борьбе с национальной отсталостью. Развиваясь в трудных условиях, литература Германии выдвинула немало больших художников-гуманистов, чье творчество вошло в сокровищницу мировой литературы. Многие поэтические произведения, родившиеся на немецкой почве, принадлежат к числу лучших созданий художественной мысли человечества. Они говорят о духовных устремлениях человека, о его судьбе и деяниях, о борьбе добра и зла, о человеке и мире.

В средние века появилась могучая, многокрасочная и трагическая «Песнь о Нибелунгах», классическое произведение немецкого героического эпоса. История гибели Бургундского королевства на Рейне в результате нашествия гуннов переплетается в этом произведении с мифологическими сказаниями о великодушном и отважном Зигфриде, молодом герое, ставшем жертвой подлого предательства, и о борьбе за чудесный золотой клад Нибелунгов, витязей страны тумана (от немецкого МеЬе1 — туман).

В литературе позднего немецкого средневековья расцвела рыцарская и городская поэзия (песни миннезингеров и мейстерзингеров, т. е. певцов любви и мастеров песенного искусства). Тогда же родился и немецкий рыцарский роман. Одно из самых значительных произведений этого своеобразного жанра — «Парцифаль» Вольфрама фон Эшенбаха, роман о рыцаре Круглого стола при дворе легендарного короля Артура, о юноше, стремившемся к добру и свету и пережившем на этом пути  множество разных, зачастую  волшебных  приключений.

Европейский фольклор богат прекрасными песнями, сказками, так называемыми народными книгами, среди которых книги и об озорном бродяге Тиле Уленшпигеле, насмехавшемся над жадностью, тупостью и предрассудками, и о бесстрашном докторе Фаусте, не убоявшемся ни бога, ни чёрта.