15 Ноя »

Симферополь

Автор: Основной язык сайта | В категории: 1000 тем по французкому языку
1 кол2 пара3 трояк4 хорошо5 отлично (2голосов, средний: 5,00 out of 5)
Загрузка...

Симферополь — город, расположенный на реке Салгир, и столица Автономной Республики Крым.Город постепенно развивался в торговый и промышленный центр.В начале 19 столетие здесь проходили два ежегодных ярмарки.Его фабрики из производства табака, кирпича и известняка и мельницы обеспечивали нужды города. Simferopol is a city on the Salhyr River and it is the capital of the Crimea.The town developed slowly as a trading and manufacturing centre.In the early 19th century it held two annual fairs.Its tobacco, brick, and lime factories and flour mills supplied the local demands. The first school was opened in 1793.

An amateur theatre was formed in the 1820s, a printing press was set up in 1830, and the gubernia newspaper began to come out in 1838.The opening of the Kharkiv-Sevastopol railway line in 1874 ushered in rapid industrial growth.The city’s population had increased.New fruit- and vegetable-canning factories, a confectionery factory, two tobacco-processing factories, several steam-flour mills, and a farming-implements foundry were opened.The city expanded to the other bank of the river, where a fine district was developed.Today Simferopol is a transportation and industrial centre.Its food industry includes two canning plants, and an oil-manufacturing consortium.Its light industry manufactures leather goods, footwear, clothing, and knitwear.Its machine-building plants produce food-processing equipment, television sets, and farm-machine parts.Higher education in the city is provided by a university, a medical and agricultural institutes, and a branch of the Dnipropetrovsk Institute of Civil Engineering.There are a number of research institutions.Among the city’s cultural facilities are the theatres of Ukrainian Music and Drama and Russian Drama, a puppet theatre, a circus, a philharmonic orchestra, an art museum, and a regional museum.

Первая школа открылась в 1793 году.

Любительский театр был создан в 1820-х, а печатный станок установлен в 1830, и в 1830 году начала выходить губернская газета.Открытие железнодорожного пути (магистрали) Харьков — Севастополь в 1874 году привело к быстрому промышленному развитию города.Увеличилось население города.Были открыты новые заводы из консервирование овощей и фруктов, кондитерская фабрика, две табачных фабрики, несколько мельниц и мастерская по производству сельскохозяйственных инструментов.Город разросся и на второй берег реки, где был построен красивый район.Сейчас Симферополь — транспортный и промышленный центр.Пищевая промышленность включает два консервных завода и нефтеперерабатывающий консорциум.Легкая промышленность вырабатывает кожаные товары, обувь, одежда и трикотаж.Приборостроительные заводы делают оборудование для пищевой промышленности, телевизоры, запчасти к сельскохозяйственным машинам.Высшее образование можно получить в университете, медицинском и сельскохозяйственном институтах и филиале Днепропетровского института гражданской инженерии.

Есть несколько научно-исследовательских институтов.В городе есть театры: украинский музыкальный драматический и русской драмы, кукольный театр, цирк, филармония, музей искусств и краеведческий музей.

110regions and Cities of Ukraine   •

The most interesting architectural monuments are the Taranov-Belozerov residence and the Vorontsov palace.One of the old Tatar districts, with its winding, narrow streets and Oriental buildings, has been preseved.

К наиболее интересным архитектурным памяткам принадлежит резиденция Таранова-Белозерова и Воронцовский дворец.Сохранился старый татарский квартал с узкими извилистыми улочками и восточными домами.

Vocabulary:

  • trading and manufacturing centre — торговый и промышленный центр
  • to usher [‘л|а] — проводить
  • rapid [‘rsepid] — быстрый
  • confectionery factory [kan’fekfanan ‘fsektan] — кондитерская фабрика
  • farming-implements foundry — цех из производства сельскохозяйственных инструментов
  • annual [‘senjual] — ежегодный
  • dеmands [di’ma:ndz] — нужды to
  • expand [lk’spsend] — расширять cultural
  • facilities [‘kAltfaral
  • fa’silatiz] — культурные заклад
  • winding [‘wamdirj] — извилистый
  • Oriental [,o:n’entl] — восточный
  • Questions:
  • What territory has Simferopol as the capital?
  • What can you say about the development of the city?
  • Where is it situated?
  • Why is it an important industrial centre?
  • What are the city’s cultural facilities?
15 Ноя »

Українська хата

Автор: Основной язык сайта | В категории: Енциклопедія шкільних занять
1 кол2 пара3 трояк4 хорошо5 отлично (Еще не оценили)
Загрузка...

Традиційне українське житло — хату — недарма порівнюють із сонцем, навколо якого обертається весь світ національних традицій і звичаїв. її конструкція — справжній солом’яно-глиняний шедевр, що досяг досконалості за багато століть. Українська хата має свої неповторні особливості. На відміну від двосхилого даху російської хати, покрівля хати-мазанки («дах») чотирисхила, як завжди робили ще наприкінці першого тисячоліття нашої ери в південних і західних слов’ян. Якщо в Росії солом’яні дахи хат крилися «внатруску», то українські хати завжди покривали «снопками», тобто міцно зв’язаними пучками соломи.

Прообразом української хати були житла трипільців — народу, який створив високу землеробську культуру на території України ще в неоліті — новому кам’яному столітті.

Залежно від регіону й особливостей   місцевого  клімату  матеріали для зведення стін хати використовувалися найрізноманітніші. Це могли бути дерен, земля або глина, змішані з рубленою соломою (волькові   або   саманні хати),  або ж солома, очерет, лозняк або хмиз, обмазані глиною. Іноді стіни зводилися з колод,  покладених у зруб.

Неодмінний атрибут української хати — дерев’яна окута скриня. Скриня була власністю дівчини і супроводжувала її у всьому наступному сімейному житті. Тут зберігалося святкове вбрання і повсякденний одяг, вінок, рушники, прикраси, а в прискринку (маленькій шухлядці вгорі, уздовж бічної стінки, для збереження різних дрібничок) — різноманітне зілля, яке мало, як вважалося, чаклунську силу. У XVII—XVIII століттях скриню використовували ще й як стіл.

Рушники з глибокої давнини служили символом духовної краси і моральних чеснот  кожної людини  і  супроводжували наших предків від народження до смерті. Вони широко використовувалися    для     побутових і  обрядових  цілей:   рушниками  прикрашали  ікони, виставлені   на  покуті,   з рушниками     зустрічали гостей; на знак згоди на шлюб   дівчина   подавала сватам рушник; намітка — головний   убір   заміжньої жінки — також являла собою довгий, іноді до восьми метрів, рушник.

Незважаючи на місцеві розходження, українські хати мали зазвичай однакове планування, і навіть домашнє начиння і предмети меблів розташовувалися в них подібним чином. Звичайна українська хата була «трикамерною», тобто складалася з трьох ізольованих одне від одного приміщень. У кутку розташовувалася «вариста піч».

У гуцулів така піч оздоблювалася розписаною керамічною плиткою, або «кахлями».

обов’язковими предметами меблів були ліжко, «полиця» (або «мисник») для посуду, стіл під іконами в «червоному куті» (на покуті), лави уздовж стін і «ослон» — пересувна лава уздовж столу.

 Мистецтво вишивки в Україні сягає аж до початку І тисячоліття. Першу школу вишивки відкрила в ХІ столітті сестра Володимира Мономаха Ганна. Широко розповсюджені деталі візерунка українських вишивок являють собою древні символи, значення яких не завжди зрозуміле нашим сучасникам. Дослідники стверджують, що в давнину рушник можна було читати, як книгу або пам’ятну записку.

Ікони на покуті прикрашалися засушеними квітами — чорнобривцями, волошками, гвоздиками, барвінком — і драпірувалися власноруч вишитими господинею полотняними рушниками.

Українська національна кухня склалася на рубежі XVIII—XIX століть. До неї увійшли способи обробки продуктів, запозичені в різних народів, але в цілому кухня українців була оригінальною і цілком самобутньою.

Серед кулінарних традицій світу українська користується заслуженою славою. В усьому світі відомі такі неповторні страви, як борщ і вареники.

Вареники такі надзвичайно смачні, що цілком можна повірити, що вони й насправді живі. Суто українські начинки для вареників — вишні, сир, цибуля, вишкварки тощо. як начинку використовували також капусту, картоплю, гречану кашу, мак, варені і дроблені сухофрукти, а на Полтавщині — навіть варений горох, розтертий з калиною. Вважалося, що вареники мають магічне значення. їх обов’язково готували в той день, коли в хазяйстві селянина телилася корова або ягнилася вівця. Це повинно було забезпечити тварині міцне здоров’я та плодючість.

Українці — землеробський народ із давніми традиціями. З незапам’ятних часів жито і пшениця були головними культурами, які вирощувалися в Україні. не дивно, що українці дуже шанували хліб. Хліб на столі вважався найбільшою святинею. Хліб-сіль, подані гостеві на вишитому рушнику були й залишаються вищим проявом гостинності нашого народу.

З хлібом пов’язано безліч звичаїв і повір’їв. наприклад, хліб дозволялося різати тільки у висячому положенні і тільки в напрямку до себе. якщо шматок хліба упав, його слід було підняти, поцілувати його і знову покласти на стіл. викинути шматок хліба вважалося святотатством. У цих звичаях виявлявся постійний острах голоду, який переслідував наших предків.

Білий із рожевими прожилками — такий колір пропонував надати українському прапорові один німецький етнограф позаминулого століття, який стверджував, що українці люблять сало, як ведмеді мед. І цей учений, безумовно, мав рацію, тому що свинина, свиняча ковбаса і сало є найбільш розповсюдженою серед українців м’ясною їжею.

Ще в недалекому минулому вживання яловичини, дуже поширене в Росії, було в українців порівняно незначним. Це пояснюється тим, що корови високо цінувалися в Україні як джерело молока і молочних продуктів, а волів використовували як тяглову силу на сільськогосподарських роботах.

Сало

 

 

Борщ в Україні оточений справжнім культом, а  його  поїдання  супроводжується  цілим ритуалом. Це видно навіть з величезного числа пов’язаних із борщем стійких висловів, що здавна увійшли в українську мову. Українець запросить вас до столу: «Сідайте борщувати»; запропонує втомленому товаришеві доробити розпочату справу: «Давай же доборщимо цей клапоть»; а в скривдженого неодмінно поцікавиться: «Чи я тобі межу переорав, чи я тобі в борщ начхав?». На Січі переперчений борщ використовували для випробування молодих козаків на стійкість і витримку.

Український борщ кожен регіон України не тільки має власні страви, але й загальновідомі готує по-своєму. на волині вас почастують ароматною домашньою ковбасою; на   Черкащині   пригостять   рибою   по-жаш-ківськи або фірмовими м’ясними ласунами; на   поліссі  можна  поласувати  напоями і   з   журавлини   та   калини,   варениками з чорницею і смаженими грибами; гуцули почастують смачнющим банушем або зразами з чорносливом і горіхами, яловичиною по-полонинськи; на покутті —  курячими  пупками  в   сметані;  на   Буковині можна покуштувати мамалигу з бринзою, на донбасі вам запропонують завиванець по-волно-васьки,  печеню  по-мар’їнськи або  фірмове блюдо донецьких греків —   золотаві чебуреки; на поділлі варто спробувати оладки з печінкою або гречаники; а закарпатські бойки можуть похвалитися квасівкою з грибами і цибульниками…

Чудова й невичерпна розмаїтість української народної кухні!

1 кол2 пара3 трояк4 хорошо5 отлично (1голосов, средний: 5,00 out of 5)
Загрузка...

Наш сучасник, відомий письменник Павло За-гребельний одного разу дав влучне визначення традиційному українському суспільству та культурі — «солом’яно-глиняна цивілізація». І справді, світ традиційної України — це насамперед селянський світ, а традиційна культура українців — переважно аграрна, сільська культура. Причиною тому була безліч зовнішньополітичних обставин. Під владою Російської та Австро-Угорської імперій українці протягом сторіч були позбавлені власної державності. Міста України, центри її культурного життя, вже в ХХ столітті були піддані масовій русифікації.

Тим більш вражають дивовижна сила та живучість української традиції, надзвичайно досконалі форми культури й цивілізації, вироблені українським народом, загальний високий рівень його культури.

Славні імена філософа Григорія Сковороди, письменника Миколи Гоголя, поета Тараса Шевченка, письменника і мислителя Івана Франка, поетеси Лесі Українки, економіста Михайла Туган-Барановського, літератора і кінорежисера олександра Довженка, скульптора олександра Архипенка, хореографа Сержа Лифаря і багатьох, багатьох інших українських діячів культури золотими літерами вписані не тільки в історію України, але й у літопис європейської і світової культур.

Про унікальну життєву стійкість українського народу блискуче писав олесь Гончар: «Чудом завжди буде, як на роздертих між двома імперіями українських землях з-під режимів, озброєних багатовіковим досвідом гноблення, щоразу знов і знов проростав той… могутній дух народної творчої енергії, що, будучи, здавалося б, беззахисним, приреченим, усе-таки не давав себе погубити, затоптати, більше того, зумів навіть у цих задушливих умовах створити величезні художні цінності в пісні, у різноманітному прикладному мистецтві, у шедеврах народного зодчества…»

Іван Федоров (?—1583) — засновник книгодрукування в Росії та Україні. Спільно з Петром Мстислав-цем керував першою державною друкарнею у Москві, де вийшли друком «Апостол» (1564) і «Часопис» (1565). Через переслідування релігійних фанатиків Іван Федоров змушений був тікати з Москви й до 1572 року працював у Заблудові (Білорусь). З 1572 по 1575 рік працював у Львові, де в 1574 році видав перші в Україні друковані книги «Апостол» і «Буквар». 1577—1582 роки провів на службі в К. ос трозького в острозі. В 1581 році видав також острозьку Біблію. окрім книгодрукування, Іван Федоров був відомий сучасникам і як видатний гарматний майстер — він винайшов багатостволь-ну мортиру. Слов’янський першодрукар Іван Федоров і львівське видання його «Апостола» Географічне положення України — на межі між Заходом і Сходом — неминуче ставило її в положення посередника в контактах між цими глибоко різними світами. Українська культура відчула на собі вплив як Заходу так і Сходу, зумівши при цьому зберегти свою чарівну своєрідність. При цьому українці здавна віддавали перевагу Західній Європі, її цивілізаційним і культурним традиціям як найбільш відповідним їхнім насущним потребам і сподіванням. Античність, ренесанс, реформація, бароко, класицизм, романтизм — усі ці найяскравіші надбання європейського духу знайшли оригінальне втілення в історії української культури.

За чудовими архітектурними пам’ятниками Києва, Львова, одеси, Харкова та інших українських міст можна реконструювати і простежити еволюцію стилів і смаків європейського містобудування.

Традиційна Україна (починаючи з давньоруських часів і аж до ліквідації в XVIII ст козацької автономії) відрізнялася досить високим рівнем правосвідомості. її розвинуті правові традиції втілені в таких відомих кодексах законів, як Російська Правда XI—XII століть, Литовський статут у трьох його редакціях (1529, 1566, 1588 роки), Магдебурзьке право (діяло на українських землях у XIV—XIX століттях), Конституція гетьмана Ф. орлика (1710). Характеру    українців     притаманні властиві всім європейцям волелюбність і відраза до будь-яких проявів тиранії та стадності, визнання недоторканності прав особи, захист її  честі  та  гідності, відстоювання   священного права своєї країни на волю та незалежність. Це основоположні   культурні традиції, які український народ зумів зберегти та пронести через століття поневолення та лихоліть.

Львів.  Традиції містобудування поширюється стиль класицизму. Унікальними пам’ятками архітектури цього періоду є андріївська церква в києві (архітектор Б. растреллі), собор різдва в козельці, комплекс церков почаївської лаври. За чудовими архітектурними пам’ятниками києва, львова, Харкова, одеси та багатьох інших українських міст можна реконструювати та простежити еволюцію   стилів   та смаків   європейського містобудування. в Західній Україні збереглося чимало видатних пам’ятників архітектури, які втілили в собі кращі традиції європейського містобудування. львів являє собою справжній музей архітектури під відкритим небом. Зразком готичного стилю є кафедральний костьол, побудований у XIV-XV століттях, пам’яткою ренесансу слугує львівська площа ринок (XIV-XIX ст.). Західноєвропейське бароко представлене Бернардинським костьолом (початок XVII ст.) та собором св. юра (XVIII ст.). З початку XVIII століття в монументальному будівництві в Україні поступово У зв’язку з постійною погрозою навал агресивних сусідів в Україні одержали можливість повною мірою розвинутися традиції військової лицарської культури. їхнє блискуче втілення знаходимо в славних подвигах запорізьких козаків, які керувалися неписаним кодексом честі, що мав назву «лицарська регула».

Загальними для цих захисників землі української був полум’яний дух патріотизму, героїчний стиль життя і відповідні йому цінності — слава, честь, відвага.

С. Васильківський. «Задунайський запорожець»

15 Ноя »

Крим. Гірський масив Карадаг

Автор: Основной язык сайта | В категории: Стислі перекази з географії
1 кол2 пара3 трояк4 хорошо5 отлично (Еще не оценили)
Загрузка...

Розмивання вапняків призвело до утворення печер у товщі гірських хребтів Криму. Тут знаходиться близько 800 різних карстових колодязів, проваль, печер і шахт, у тому числі й печера Червона — найдовша вапнякова печера на території країн СНД (13,1 км). Кримські гори складаються з декількох платоподібних масивів, так званих яйл. найвища вершина криму — гора роман-кош (1545 м). Для кримських гір характерні карстові явища: численні лійки, западини, низькі гряди. підземні води, розмиваючи вапняки, з яких в основному складається цей гірський масив, поступово утворювали порожнини і провалля. внаслідок цього гірські породи осідали й деформувалися, утворюючи різноманітні вигадливі форми.

Україна має унікальні мінерально-сировинні ресурси. Займаючи лише 0,4 % площі світової суші (603,7 тис. км2), на початку 90-х років минулого сторіччя вона здійснювала до 5 % світового видобутку корисних копалин. Шахти в Донецькому басейні. Тут видобувається високоякісне коксівне вугілля для металургійної промисловості.

 В Україні у великих обсягах ведеться видобуток кам’яного вугілля (2 % від світового видобутку), залізних (4 %) і марганцевих (10 %) руд, урану, титану, цирконію, германію, графіту (4 %), каоліну — сировини для виробництва порцеляни (18 %), брому, охри, нерудної металургійної сировини (кварцитів, вапняку і доломітів, що використовуються як добавки при виплавці сталі і чавуну), хімічної сировини (самородної сірки, кам’яної солі, калійних і сульфатних солей), лицювального каменю (гранітів, лабрадориту та інших), кварцового піску для виробництва скла.

Чимало в українських надрах нафти й газу, бурого вугілля, торфу, цементної сировини, вогнетривких глин, сировини для виробництва харчової соди, будівельних матеріалів, йоду, а також мінеральних вод із цілющими властивостями. Україна не тільки забезпечує себе, але й експортує залізо, марганець, титан, цирконій, уран, графіт, каолін, самородну сірку та ряд інших.

Територія нашої країни в геологічному відношенні ще далеко не повністю досліджена,

 а значить існує вірогідність відкриття нових родовищ і запасів найцінніших мінералів і руд. Свідчення цього — нещодавнє відкриття в Україні великого родовища самородної міді, запаси якого оцінюються в 25 млн тонн.

15 Ноя »

Сумская область

Автор: Основной язык сайта | В категории: 1000 тем по французкому языку
1 кол2 пара3 трояк4 хорошо5 отлично (Еще не оценили)
Загрузка...

Город, расположенный на слиянии рек Псел и Сумка, является областным центром. Занимает площадь 99 км2.Количество населения 275 400 жителей.Город разделен на два района.Первое упоминание о Суммах приходится на 1652 г.Городом они стали в 1780 г.Сначала Суммы принадлежали к Харьковской области, позднее была образована Сумская область и Суммы стали областным центром.Среди исторических памяток архитектуры следует назвать Собрание гильдии (17 век), Воскресенский собор (1702 г.), Преображенский собор (1776 г.), Ильинскую церковь (1851 г.), и колокольню.Суммы — современный город с множеством зеленые.В городе шесть парков.Возле Псла есть много красивых озер, где горожане очень любят отдыхать.Сейчас Суммы — один из основных промышленных и культурных центров северной Украины.Главными областями производства являются машиностроения, производство микроскопов, химическая промышленность (производственное объединение «Химпром»), легкая и пищевая промышленность.

A city situated at the confluence of the Psel and the Sumka rivers is a region’s centre.Its area is 99 km2.Its population is 275 400.The city is divided into two districts.The first mention of Sumy in the chronicles occurred in 1652.It became a town in 1780.At first it belonged to the Kharkiv Region, later the Sumy Region was founded, and Sumy became a region’s centre.The main architectural monuments are the guildhall (17th century), the Church of the Resurrection (1702), the Cathedral of the Transfiguration (1776), and St Elijah’s Church (1851), and the bell-tower (1908).Sumy is a modern city, and it is very green.There are six parks in the city.Near the Psel there are many beautiful lakes, where people like to rest very much.Today Sumy is one of the chief industrial and cultural centres in northern Ukraine.Its main industries are machine building, microscope production, the chemical industry (the Khimprom Manufacturing Consortium), the food and light industry.

The city’s enterprises produce compression machinery and pumps for nuclear and thermal power stations.Its cultural facilities include an art museum, a museum of decorative and applied art, a regional museum, a theatre of drama and musical comedy, and a young spectator’s theatre.

The city has 3 institutes, 9 technical secondary schools and some research institutes.

Городские предприятия вырабатывают компрессорное оборудование и насосы для атомных и тепловых электростанций.К культурным закладам принадлежат художественный музей, музей декоративного и прикладного искусства, краеведческий музей, театр драмы и музыкальной комедии, театр юного зрителя.В городе есть три института, 9 техникумов и несколько исследовательских институтов.

The Sumy Region is located in the north-eastern part of Ukraine.It borders on the Kursk, Bryansk and Belgorod Regions of Russia in the north and east, and on the Poltava and Kharkiv Regions of Ukraine in the north and southeast, on the Chernihiv Region of Ukraine in the west.The majority of population is Ukrainians.The Sumy Region was founded on the 10th of January 1939.There are 15 towns in this region.The Sumy Region is rich in mineral resources such as oil, gas, brown coal, salt and others.132 rivers flow through the territory of the Sumy Region.The largest of them are the Desna, the Psel, the Sula and the Vorskla.Thanks to favourable geographic conditions of the region there is an opportunity for harmonic development of it.Main gas and oil pipelines are laid through the territory of the region.As for the transport, loads and passengers are carried by railway and air.

Сумская область расположена в северо-восточной части Украины.Она граничит с Курской, Брянской и Белгородской областями на севере и востоке, Полтавской и Харьковской на севере и юго-восток, на западе — с Черниговской областью.Большинство населения составляют украинке.Сумская область была основана 10 января 1939 года.В регионе 15 мост.Сумская область богатое на полезные ископаемые, такие как нефть, газ, бурый уголь, соль и прочие.132 реки протекают территорией Сумскойобласти.Наибольшие реки — Десна, Псел, Сула и Ворскла.Благодаря благоприятным географическим условиям в регионе есть возможность гармонического развития.Главные газовые и нефтяные трубопроводы проходят через территорию региона.Что касается транспорта, то грузы и пассажиры перевозятся железной дорогой и воздушным путем.

Vocabulary:

  • majority [ma’d3rarati] — большинство        
  • opportunity [apa’tju:nati]возможность
  • favourable [‘feivarabl] — благоприятный
  • •   Регионы и города Украины 10
  • Questions:
  • Where is the Sumy Region located?
  • Where does the region border on its neighbours?
  • When was the Sumy Region founded?
  • What mineral resources is the Sumy Region rich in?
  • What are the biggest rivers in the region?
  • confluence [‘kanfluans] — слияние
  • to belong [Ьі’іюг)] — относиться
  • guildhall [‘gildho:l] — место сбора
  • гильдии, цеха the Church of Resurrection [За
  • ‘t[3:t[ av ,reza’rek[n] – Церковь Воскресения
  • bell tower [‘bel taua] — колокольня
  • microscope production[‘maikraskaup pra’dAkfn] -производство микроскопов
  • consortium [kan’so:tiam] -консорциум
  • pump [рлтр] — насос
  • nuclear [‘nju:kha] — ядерный,атомный
  • Questions:
  • Is Sumy an ancient city?
  • What architectural monuments tell us about its history?
  • What industries are developed there?
  • What museums would you visit?
  • What can you say about the city’s educational institutions?

 

 

1 кол2 пара3 трояк4 хорошо5 отлично (Еще не оценили)
Загрузка...

Пьеса М. Горького «На дне» создана более восьмидесяти лет назад. И все эти годы она не переставала вызывать споры. Это можно объяснить множеством проблем, поставленных автором, проблем, которые на разных этапах исторического развития приобретают новую актуальность. Это объясняется и сложностью, противоречивостью авторской позиции. Повлияло на судьбу произведения, на его восприятие то, что сложные, философски неоднозначные идеи писателя были искусственно упрощены, превращены в лозунги, взяты на вооружение официальной пропагандой недавних лет. Слова: «Человек… это звучит гордо!» становились нередко плакатными надписями, почти такими же распространенными, как «Слава КПСС!», а сам монолог Сатина заучивался наизусть.

Пьеса М. Горького — новаторское литературное произведение. В центре ее — не столько человеческие судьбы, сколько столкновение идей, спор о человеке, о смысле жизни. Ядром этого спора является проблема правды и лжи, восприятие жизни такой, какова она есть на самом деле, со всей ее безысходностью и правдой для персонажей — людей «дна», или жизнь с иллюзиями, в каких бы разнообразных и причудливых формах они ни представали. Этот спор начинается задолго до появления в ночлежке Луки и продолжается после его ухода.

Уже в самом начале пьесы Квашня тешит себя иллюзиями, что она — свободная женщина, а Настя — мечтами о великом чувстве, заимствуя его из книги «Роковая любовь». И с самого начала в этот мир иллюзий врывается роковая правда. Не случайно бросает свою реплику Квашня, обращаясь к Клещу: «Не терпишь правды!». С самого начала пьесы, многое звучит как спор М. Горького с самим собой, со своей прежней идеализацией босяков. В костылевской ночлежке свобода оказывается призрачной — опустившись на «дно», люди не ушли от жизни, она настигает их. И прежнее горьковское желание — рассмотреть в босяках, люмпенах, людей, отторгнутых от нормальной человеческой жизни, прежде всего хорошее — также отступает на второй план. Эти люди жестоки друг к другу, жизнь сделала их такими. И эта жестокость проявляется прежде всего в том, с какой настойчивостью они разрушают иллюзии других людей, например, Насти, умирающей Анны, Клеща с его надеждой выбраться из ночлежки, начать новую жизнь, Барона, все достояние которого составляют воспоминания о былом величии рода и которому Настя бросает в ожесточении реплику: «Врешь, не было этого!».

В среде этих ожесточенных жизнью людей появляется странник Лука. И с его появлением начавшийся уже спор о человеке, о правде и лжи в его жизни обостряется. Всмотримся внимательнее в образ Луки. Прежде всего отметим, что именно этот персонаж пьесы вызывает наиболее ожесточенные споры, составляет ее драматургический нерв. Лука утешает людей. Чем можно утешить этих выброшенных из жизни, опустившихся на дно ее бывших баронов, актеров, рабочего человека, потерявшего работу, умирающую женщину, которой нечего и вспомнить хорошего о прожитой жизни, потомственного вора? И Лука прибегает к лжи, как к словесному наркотику, как к обезболивающему средству. В обитателей ночлежки он вселяет иллюзии, причем жизненный опыт его таков, что он тонко чувствует людей, знает, что каждому из них. важнее всего. И безошибочно нажимает на главный рычаг человеческой личности, обещая Анне покой и отдых на том свете, Актеру — бесплатные лечебницы для алкоголиков, а Ваське Пеплу — вольную жизнь в Сибири.

Зачем врет Лука? Этот вопрос не раз задавали себе читатели и критики, размышляя над горьковской пьесой. Долгое время в трактовках образа Луки преобладали отрицательные оценки, его обвиняли в равнодушии к людям, в корысти (само имя его по созвучию связано со словом «лукавый», а одно из значений этого слова близко к нечистому, к искусителю). Луку обвиняли и в том, что он искушает людей своей ложью, а в качестве главного обвинения называли смерть Актера. Однако если всмотреться в то, что делает Лука, вслушаться в его речи, понимаешь, что механизм его утешительства проще и сложнее. Он просто не очерствел душою, нельзя не согласиться с оценками, которые дает Луке Сатин: «Он врал… Но это только из жалости к вам». Лука не просто обманывает, на протяжении пьесы он творит реальное, деятельное добро: утешает перед смертью Анну, пытается усовестить Василису, Именно этот странник предотвращает убийство Васькой Пеплом Костылева (кстати, Сатин прямо толкает Ваську на убийство: «…и чего ты не пришибешь его, Василий?!» — и далее: «Потом женись на Василисе… хозяином нашим будешь…» И в Сибирь он советует Пеплу уйти поскорее, потому что предвидит, добром это дело не кончится, и предвидение его оказывается правильным. Лука не просто врет Актеру, он уговаривает его: «Ты только вот чего: ты пока готовься! Воздержись… возьми себя в руки и терпи…» И причина смерти Актера не в иллюзиях, а в их крушении, в прозрении, в сознании невозможности воздержаться и взять себя в руки.

Лука не просто утешитель, он философски обосновывает свою позицию. Одним из идейных центров пьесы становится рассказ странника о том, как он спас двух беглых каторжников. Главная мысль горьковского персонажа здесь в том, что спасти человека и научить добру может не насилие, не тюрьма, а только добро: «Человек может добру научить… Пока верил человек — жил, а потерял веру и удавился».

Итак, в пьесе, как можно убедиться, главный носитель добра — Лука, он жалеет людей, сострадает им и пытается помочь словом и делом. Авторская позиция в драме М. Горького выражена, в частности, сюжет-но. Последнее событие пьесы — смерть Актера — подтверждает слова Луки: поверил человек, затем потерял веру и удавился. Принято считать, что главным оппонентом Луки в споре о правде является Сатин. Это как будто бы и так, ведь именно он произносит афоризм: «Ложь — религия рабов и хозяев… Правда — бог свободного человека!» Однако именно Сатин не только заступается за старика, запрещая плохо говорить о нем, но и произносит свой знаменитый монолог о человеке, воплощая в жизнь идеи Луки. В самом деле, что такое рассуждения, как не словесный наркотик, призванный утешить всех вокруг, во всех вселить иллюзию собственной ценности, вне зависимости от реальных человеческих дел. Недаром именно после монолога Сатина в ночлежке начинается пьяный разгул, и даже глашатай беспощадной и злой правды Бубнов заявляет; «Много ли человеку надо? Вот я — выпил и рад!» И только известие о самоубийстве Актера внезапно прерывает эту картину. Поэтому так многозначно звучат последние слова пьесы, вложенные в уста Сатина: «Эх… испортил песню… дур-рак!».

По-настоящему спорит с Лукой не Сатин, а сам автор пьесы. Именно Горький показывает, что спасительная ложь никого не спасла, что вечно жить в плену иллюзий нельзя, а выход из них и прозрение всегда трагичны, а главное — что человек, живущий в мире утешительной мечты, убаюкивающего обмана, примиряется со своей убогой, беспросветной реальной жизнью. Это приводит его к тому, что он соглашается терпеть — мотив этот звучит в пьесе не раз, например, в словах Анны: «Коли там муки не будет… здесь можно потерпеть… можно!» или в притче о праведной земле — жил человек плохо, но терпел в надежде найти когда-то иную жизнь. Вот этого примирения с жизнью не приемлет М. Горький. Спор писателя с Лукой — это во многом спор с самим собой. Недаром современники вспоминали, что по своим человеческим качествам М. Горький был во многом близок к этому страннику-утешителю. Недаром он уже в период послереволюционный написал киносценарий «По пути на дно», где под влиянием идеологических догм разоблачил Луку, показал его как кулака, преступного и безнравственного человека. Но сценарий этот оказался творческой неудачей М. Горького, а пьеса «На дне» продолжает жить и сегодня, вызывая многочисленные споры и обретая новую актуальность.

Образ Луки долгое время оценивался в литературоведении однозначно отрицательно. Луку обвиняли в том, что он лжет из корыстных побуждений, что он равнодушен к людям, которых обманывает, наконец, что в момент преступления он исчез из ночлежки. Но главное обвинение, которое предъявлялось Луке, касалось его позиции, его отношения к человеку. Он проповедует жалость, милосердие, которые в прежние годы считались чем-то лишним, даже подозрительным, этаким проявлением примиренчества, отступлением от позиции борьбы с классовым врагом (а врагов видели вокруг себя бесконечно много), милосердие объявлялось «интеллигентской мягкотелостью», которая недопустима в условиях схватки двух миров. Не принималось в позиции Луки и другое — то, что он не зовет людей к борьбе, к революционным действиям, радикальному изменению жизни. Все это в давние годы считалось вредным и чуждым человеку нового общества, «борцу за светлое общество». Сегодня образ Луки прочитывается во многом иначе, а поводом к этому может послужить просто внимательное, непредвзятое знакомство с горьковской пьесой.

15 Ноя »

Sevastopol. Севастополь

Автор: Основной язык сайта | В категории: 1000 тем по французкому языку
1 кол2 пара3 трояк4 хорошо5 отлично (Еще не оценили)
Загрузка...

 Sevastopol is a large port on the Black Sea.It is a centre of shipbuilding industry.A lot of docks are situated there.The city also has well-developed light and food industries.In ancient time the town of Khersones was situated on the territory of Sevastopol.Then in 1783 a military sea fortress and port appeared.It is well-known for its heroic defence in the Crimean War in 1854-1855 and during the Second World War.Nowadays such industries as fishing and timber are the leading ones.The aquarium of the Institute of Biology of the Southern Seas is situated in the city.Sevastopol has a lot of old buildings and monuments in honour of great sea battles.

This beautiful city attracts tourists from many countries of the world.

Севастополь является большим портом на Черном море.Это центр судостроительной промышленности.Там расположено много доков.В городе также развитые легкая и пищевая промышленности.В давние времена на месте Севастополя был расположен город Херсонес.Потом в 1783 году появились военно — морская крепость и порт.Он известный своей героической обороной в Крымской войне 1854- 1855 лет и во время Великой Отечественной войны.На сегодня ведущими областями промышленности является рыболовство и деревообрабатывающая промышленность.В городе расположенный аквариум Института биологии южных морей.В Севастополе много старинных домов и памятников в честь больших морских боев.Этот красивый город предрасполагает туристов с многих стран мира.

Vocabulary:

  • dock [dak] — док
  • light industry [‘lait ‘mdAstri] легкая промышленность
  • fortress [‘fo:tns] — крепость
  • honour [‘юпа] — почет
  • defence [di’fens] — защита
  • 10regions and Cities of Ukraine   •
  • Questions:
  • What kind of city is Sevastopol?
  • Is it a centre of shipbuilding industry?
  • What city was situated on the territory of Sevastopol?
  • What is Sevastopol well-known for?
1 кол2 пара3 трояк4 хорошо5 отлично (Еще не оценили)
Загрузка...

Тарас Шевченко народився в 1814 році в селі Моринці Звенигородського повіту на київщині, в родині кріпака. до 24 років Шевченко залишався кріпаком поміщика енгельгардта. вже в ранньому віці проявився видатний талант художника. Поміщик енгельгардт, бажаючи мати власного кріпосного живописця, віддав Шевченка учитися до маляра в петербург. тут юнак познайомився з відомим художником к. Брюлловим, поетом в. Жуковським та іншими видатними діячами російської культури, що викупили його з кріпосної неволі й допомогли вступити до петербурзької академії мистецтв. тут, у петербурзі, тарас Шевченко й опублікував знаменитий збірник    Т. Шевченко віршів, що отримав назву «кобзар» (1841), у якому з разючою поетичною силою заявив про свою палку любов до нещасливої та пригнобленої Батьківщини.

За кілька років, повернувшись в Україну, Шевченко зблизився з членами таємної політичної організації — кирило-Мефодіївського братерства. У березні 1847 року всі члени товариства були заарештовані. найжорстокіше покарання поніс Шевченко: його віддали в солдати й вислали в орську фортецю, заборонивши писати й малювати. тільки через десять років Шевченко одержав волю, і йому було дозволено повернутися до петербурга. солдатська муштра й повне безправ’я не зломили дух поета. його творчість стала прапором усіх, кому була дорога Україна.

роки заслання підірвали здоров’я поета, і 26 лютого 1861 року він помер у віці 46 років. його останки були перевезені в Україну і поховані на Чернечій горі біля канева.

Кирило-Мефодіївське братерство   створене   в   січні 1846 року. Засновниками цього товариства були викладач історії Київсь кого університету   М.   Костомаров, чиновник П. Гу лак і вчитель В. Бєлозерсь-кий. Воно ставило своєю  задачею  об’єднання всіх слов’янських земель у  союз республік  (федерацію) з центром у Києві і знищення кріпосного права.

На кінець XIX сторіччя припав зліт творчого генія видатного представника української культури Івана Франка (1856—1916). Блискучий прозаїк, поет, літературознавець, перекладач і суспільний діяч народився в 1856 році в селі Нагуєви-чах Дрогобицького повіту, в родині сільського коваля. Франко одержав чудову освіту і став доктором славістики Віденського університету, вільно володів польською і німецькою мовами. Усе своє

 

життя Іван Франко присвятив служінню Україні, віддавши усі свої сили, весь свій талант боротьбі за національне і соціальне звільнення українського народу.

«Великий   Каменяр»   —   так назвали   його   нащадки   — прожив бурхливе життя, керуючись одним девізом, сформульованим ним самим усього в трьох рядках: Пісня і праця — великі дві сили, їм я бажаю до скону служити. Перша світова війна стала для України справжньою трагедією. оскільки українські землі на момент початку війни перебували в складі воюючих держав, мобілізовані ними українці змушені були воювати один проти одного за інтереси чужих імперій. Українці, громадяни Австрійської держави, підтримували Австро-Угорщину, більш лояльно налаштовану стосовно українства.

Дорогою ціною незабаром після лютневої революції 1917 року був сформований керівний орган української демократії — центральна рада. Її переговори з тимчасовим урядом про надання Україні національно-територіальної автономії не увінчалися успіхом.

падіння тимчасового уряду в жовтні 1917 року і перехід влади до більшовиків стали причиною конфлікту між новими  господарями. У  результаті  перевороту  29  квітня   1918 року владу центральної ради було з легкістю скинуто. У країні встановилася військова диктатура —   так скоропадський розумів гетьманське правління.

разом з тим скоропадський устиг чимало зробити для стабілізації обстановки в країні, для відродження культури й освіти. За 230 днів існування гетьманства в   Україні  з’явилися  ознаки  підйому  економіки,  відкрилися академія наук і два університети. робилися спроби відродження козацтва як стану. Укладений між воюючими державами в 1918 році в Бресті мир був першою міжнародною угодою України з державами центрального блоку — німеччиною, австро-Угорщиною, туреччиною і Болгарією. Брестський мир був вигідний виснаженій і напівзруйнованій Україні — вона нарешті змогла вийти з війни й одержати військову допомогу з боку держав блоку в обмін на постачання продовольства. однак лідери центральної ради так і не зуміли виконати взяті ними зобов’язання. тому німеччина підтримала державний переворот, що відбувся в Україні, на чолі якого став колишній генерал російської армії павло скоропадський.

У листопаді 1918 року почалося повстання директорії проти режиму скоропадського. ним керували володимир винниченко і симон петлюра. після нетривалих бойових дій владу гетьмана було скинуто. але переможній директорії незабаром довелося зіштовхнутися з відкритою агресією з боку Червоної і Білої росії, а найголовніше — з небаченим розгулом анархії в країні. армія директорії Унр була змушена боротися не тільки з численними зовнішніми ворогами України, але також і з анархістськими загонами отаманів Григор’єва і Махна. Успіхи Червоної армії призвели до того, що Україна була цілком підкорена більшовицькій Москві. Матеріальні та людські ресурси країни нещадно експлуатувалися в ім’я фантастичної ідеї «світової революції». Політика прод-розверстки — конфіскації в українських селян останніх залишків хліба для постачання армії та чиновництва північних столиць — призвела до того, що в 1921 році в Україні почався найжорстокіший голод.

Нестор Махно був надзвичайно популярним на півдні України. Він був творцем Революційної Повстанської армії України (махновців), що нараховувала до 15 тисяч бійців. База махновського руху розташовувалася в містечку Гуляй-Поле (Херсонська губернія). Махно надав істотну допомогу Червоній армії в розгромі білогвардійських військ під командуванням Вранге ля — кримська група махновців форсувала Сиваш.

Утім, колишні союзники незабаром оголосили Махно ворогом режиму. 28 серпня 1921 року, переслідуваний частинами Червоної армії, важко поранений Нестор Махно переправився через Дністер на румунську територію. Нестор Махно помер у Парижі в 1934 році.

14 Ноя »

Скута, але не скорена

Автор: Основной язык сайта | В категории: Стислі перекази з географії
1 кол2 пара3 трояк4 хорошо5 отлично (Еще не оценили)
Загрузка...

Після смерті гетьмана Мазепи його спадкоємцем козаки обрали генерального писаря війська Запорізького Пилипа Орлика. Це була широко освічена людина, досить молода, що походила зі знатного чеського роду і так само, як гетьман Мазепа, поет. Пилип орлик став автором першої української конституції   —  документа, що носив назву «Пакти і Конституція прав і вільностей Запорізького війська» (1710). Ця конституція була становою — вона захищала винятково права і вільності козацтва, але в ній, як у дзеркалі, відбилися демократичні уявлення українського народу. Конституцію Пилипа орлика так і не було введено в дію.

Наприкінці XVIII століття українські землі були розділені між двома імперіями — Російською та Австрійською. У 1783 році Катерина II запровадила кріпосне право на Україні, остаточно позбавивши українців традиційних свобод. Селяни виявилися в повній залежності від поміщиків. їх примушували до виконання важких і принизливих робіт, жорстоко карали, саджали у в’язниці, віддавали в солдати. Поміщики торгували селянами як рабами, обмінювали їх на мисливських собак, програвали в карти. Життя на селі стало нестерпно важким. Але Україна ще не забула інших часів, коли в народу знаходилася гідна відповідь на всяку несправедливість і кривду. д.ії влади часто призводили до великих народних повстань, найбільшим і найкривавішим з яких стало повстання 1768 року на правобережній Україні, що увійшло в історію під назвою «коліївщина». очолили це повстання Максим Залізняк і сотник надвірної охорони іван Гонта.

«коліївщина» відрізнялася надзвичайною жорстокістю повсталих стосовно гнобителів, однак, як і більшість народних збурювань, закінчилася поразкою.

російські війська віроломно напали на табір гайдамаків і обеззброїли їх. іван Гонта був підданий польською владою жорстокій страті, а його соратники втекли.

але польща недовго святкувала перемогу над заколотними гайдамаками. незабаром її саму в три прийоми (1772, 1793, 1795) розділили й поглинули більш сильні сусіди. правобережна Україна увійшла до складу російської імперії. тоді ж припинило своє існування кримське ханство. південна Україна разом із кримом перейшла до росії. У такий спосіб велика частина українських земель, за винятком Західної України, Закарпаття та Буковини, виявилася в складі російської імперії.

Починаючи з XVI і аж до другої половини XIX століття    опришківщи- на була однією з головних форм боротьби селянства Західної України за волю і землю. Загони месників-опришків, що переховувалися в Карпатських горах, робили регулярні вилазки з полонин, нападаючи на шляхту і спалюючи її садиби. Найвідомішим серед проводирів опришків був легендарний олекса Довбуш, чий загін діяв у 1738—1745 роках. За голову Довбуша було обіцяно нагороду — повну шапку золотих монет. Ватаги повстанців-гайдамак, що походять від біглих кріпаків-селян, карних злочинців і колишніх козаків-запорож-ців, діяли на Правобережній Україні протягом майже усього XVIII століття. Гайдамаки користувалися співчуттям і підтримкою українських селян і духівництва.

У ході війни росії з наполеонівською Францією в 1812 році створювалися цілі полки з українських селян-добровольців. олександр I дав слово не повертати їх у кріпосну неволю. однак після перемоги над ворогом добровольців безсовісно обдурили, а слово государя виявилося брехливим. З ініціативи царського улюбленця графа аракчеєва в росії й Україні для колишніх героїв битв із наполеонівськими загарбниками стали створюватися особливі військові поселення. колишні добровольці перетворювалися на військово-кріпаків, від яких вимагали не тільки працювати в полі, але й тягти солдатську лямку. За найменшу провину призначалися жорстокі тілесні покарання — жорстоке пороття різками або «зелена вулиця» — коли винних проганяли крізь стрій солдатів, кожний з яких був озброєний свіжозрізаною зеленою палицею. почасти такі покарання закінчувалися смертю засудженого.

Граф Аракчеєв — навіть одружуватися військові поселенці могли тільки з дозволу військової влади, а їхні діти з семирічного віку ставали «кантоністами» (учнями спеціальних військових шкіл). вони були зобов’язані носити військову форму, жити й працювати за військовими статутами. У 1819 році спалахнуло Чугуївське повстання військовопоселенців, придушенням якого керував особисто аракчеєв.

Відповіддю на посилення поміщицького гніту стали дії селян Правобережної України під керівництвом кріпака Усти-ма Кармалюка (1789—1835). Народився цей запеклий бунтар у селі Головчинці Літинського повіту Подільської губернії. У віці двадцяти трьох років Карма-люк, що зіштовхнувся з жорстокою несправедливістю знатних панів, очолив збройний загін, який протягом майже чверті століття наводив жах на шляхту Правобережжя.

Кармалюка не раз засуджували до суворих покарань. У цілому за все життя він одержав за рішенням суду більше чотирьох з половиною тисяч ударів ціпками й батогами. Не раз його засуджували до каторжних робіт, але щоразу бунтівникові вдавалося втекти, і він знову починав мститися гнобителям.

У 1835 році в глуху осінню ніч під час облави Кармалюка підступно застрелив із засідки польський шляхтич.

Кінець XVIII і XIX століття для України стали епохою відродження багатих духовних традицій народу. У цей період не тільки завершилося формування української літературної мови і почалося поглиблене вивчення історичної і культурної спадщини українського народу, його звичаїв і традицій, але й була створена нова література, зародилася самобутня філософія, яка втілила в собі тисячолітній досвід багатьох поколінь українських мислителів. У результаті українці почали усвідомлювати себе як єдине ціле, як повноправний народ, що має власну територію, мову культуру, мистецтво і науку. Дедалі більше почала поширюватися ідея створення власної української державності, яка правителями Російської імперії розглядалася як один із найсерйозніших політичних злочинів. Знаком духовного відродження, що охоплювало дедалі ширші народні маси в Україні, була також поява в шістдесятих роках громад — організацій різночинної інтелігенції. Важко краще охарактеризувати напрямок діяльності цих громад, ніж це було зроблено в першому офіційному документі, присвяченому громадам,— полі-Молоді вихованці львівської духовної семінарії Маркіян Шашкевич, яків Головаць-кий, Іван Вагілевич, об’єднавшись у творчий союз, що ввійшов в історію як «Руська Трійця», видали літературний альманах «Русалка Дністрова» (1837), що цейському рапорті. «У Росії існує особливе товариство малорусів,— писав канівський справник Котляров,— просочених духом якогось патріотизму, товариство це має повсюдно своїх послідовників, і університети, Київський і Харківський, служать провідниками ідей про можливості відновлення Малоросії».

став ідейним маніфестом українського національного відродження на західноукраїнських землях. У ньому з особливою силою пролунав заклик до духовного єднання всіх українських земель.

14 Ноя »

Хліб і сталь гарячих степів

Автор: Основной язык сайта | В категории: Стислі перекази з географії
1 кол2 пара3 трояк4 хорошо5 отлично (1голосов, средний: 3,00 out of 5)
Загрузка...

Насамперед — у збереженні духовної єдності українських земель. При цьому регіони повинні мати повну економічну й адміністративну самостійність. Інакше й не можна — адже захід і схід, північ і пів день нашої країни відрізняються не ли ше природно-кліматичними умовами, але й історичними традиціями, етнічним і релігійним складом населення. Це різноманіття — багатство нашої країни, яке необхідно за всяку ціну зберегти.

Верховна рада України, кабінет міністрів, міністерства і відомства. Але Київ — не лише центр керування нашою державою, це й гігантський сучасний мегаполіс з населенням у два з половиною мільйона чоловік, а також індустріальний гігант, найбільший культурний, науковий та освітній центр. У місті ведеться масштабне житлове будівництво, яке оновлює його обличчя.

Полтава під іменем Лтава вперше згадується в Іпатіївському літописі під датою 1174 рік. Це стародавнє місто, яке не раз ставало свідком грізних історичних подій, лежить на берегах однієї з найчистіших річок України — Ворскли. Полтавський козацький полк входив до складу війська Богдана Хмельницького, тут у 1709 році відбулася знаменна для долі України Полтавська битва. Сучасна Полтава — великий центр промисловості, освіти та сільськогосподарського виробництва Центру України.

Музей історії Корсунь-Шевченківсь-кої битви (Корсунь-Шевченківський, Черкаська обл.)

Ще в 1362 році Вінниця була відома як могутня фортеця, що належала до Литовсько-Російського князівства. Нині це одне з найкрасивіших міст України, що потопає в зелені садів і парків.

Північ України — Чернігівська, Сумська та Житомирська області — географічно належить до лісової зони. Частину цієї території займає Українське Полісся, площа якого складає до 19 % території нашої країни. Цей північний край у минулому і справді був увесь покритий непрохідними лісами та болотами.

П’ятницька церква

Спасо-Преображенський собор

Чернігів заснований у VIII столітті. На весь світ відомі чернігівські храми й, зокрема, П’ятницька церква і Спасо-Пре-ображенський собор. У місцевому історичному музеї зберігається багата колекція козацької зброї і рукописна копія знаменитої острозької Біблії. Коростень — одне з най-древніших міст України, розташованих на Поліссі. Тут знаходилася столиця древ-лянських князів.

Засновані в середині XVII століття Суми були центром Сумського слобідського полку. Місто багаторазово піддавалося набігам кримських татар і прославилося своєю стійкістю і мужністю жителів. У XIX—XX століттях Суми стали великим торговельним і промисловим центром Півночі України. У місті працюють машинобудівні, хімічні підприємства, добре розвинуто виробництво будівельних матеріалів, харчова і легка промисловість.

Житомир відомий із другої половини ІХ століття. Місто розташоване на притоці Дніпра — річці Тетерів. Житомир був заснований у IX столітті, у 1320 році його було захоплено литовцями, а в 1569 році — поляками. Рідне місто письменника В. Г. Короленка і головного конструктора космічних ракет С. П. Корольова.

Пам’ятник С. Корольову в Житомирі

Південний берег Криму знаменитий своїми палацами і парками, створеними в XVIII— XIX століттях. Серед них такі архітектурні шедеври як Алуп-кінський та Воронцовський палаци, Лівадійський палацово-парковий комплекс, Масандрівський, Фороський, Сімеїзький та Гурзуфський парки, що входять до складу Великої ялти.

Приморські міста Одеса, Миколаїв, Херсон — вражаюче сполучення південного міста-курорту і могутнього транспортного вузла — великого морського порту України.

Західна Україна (до неї входять Рівненська, Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська області) історично поділяється на Галичину та Волинь, а етнографічно — на Гуцульщину, Лемківщину і Бойківщину. На думку деяких авторитетних істориків, саме тут, у географічному центрі Європи, на схилах Карпатських гір знаходилася прабатьківщина усіх слов’ян. Західні українці дуже працьовиті, їхні родини відрізняються найвищими показниками народжуваності в Україні і найнижчим рівнем розлучень. Слід зазначити також, що в західних областях найнижчий рівень злочинності. Західні українці добре відомі своїм щирим патріотизмом і традиційною релігійністю.

Пам’ятник А. Міцкевичу. Львів

На північ від Карпатських хребтів, над рікою Полтвою, притоком Західного Бугу, лежить одне з найкрасивіших міст Європи — стародавній Львів. Він був заснований у середині ХІІІ століття Галицько-Волинським князем Данилою Романовичем і названий на честь його сина Лева. Щасливо уникнувши руйнувань у часи світових воєн, Львів — справжній музей європейської архітектури.

Кам’янець-Подільсь-кий розташований усього в 25 кілометрах від місця, де сходяться кордони трьох держав — України, Молдови та Румунії. Місто побудоване в ХІ столітті на скелястому острові зі стрімкими берегами, що лежить на рівнині в закруті ріки Смотрич. Протягом століть Кам’янець-Поділь-ський з усім іншим світом з’єднував єдиний міст, охоронюваний дев’яти-баштовим кам’яним замком, спорудженим у XVI столітті.

 Найзахідніша частина України — Закарпаття — географічно поділяється на низинну та гірську області. Звідси й традиційний поділ жителів Закарпаття на «верховинців» та «долинян».

Цей регіон у наші дні очікує велике майбутнє — тут швидко розвивається туристична індустрія, сільське господарство, зберігаються традиційні ремесла та промисли.

У центрі міста. Чернівці

Буковина (Чернівецька область) розташована на крайньому південному заході України. органічне сполучення європейських і споконвічних українських традицій роблять Буковину справді унікальним регіоном нашої країни.

Місто Луцьк згадується в стародавніх літописах ще в 1085 році. Унікальна визначна пам’ятка Луцька — його історико-архітектур-ний заповідник. У місті розвинуто автомобілебудування, виробляється електроапаратура, розвивається освіта і культура.

Панорама Луцька

Південна, або степова Україна займає особливе місце в історії країни. Ця причорноморська область утворилася з колишніх земель війська Запорізького, володінь кримських татар і османської імперії. Починаючи з другої половини XIX століття український Південь починає перетворюватися на густонасе-лений край з розвинутою промисловістю і сільським господарством, з великим числом крупних міст. Цьому сприяло відкриття багатих запасів корисних копалин — вугілля та залізної руди.

У наші дні Донецький кам’яновугільний басейн (Донбас) і Криворіжжя стали символом індустріальної могутності України.

Донецьк — наймолодший обласний центр України (місто виникло в 1870 році). Разом із прилягаючими до нього майже впритул Харцизьком, Макіївкою та іншими містами регіону Донецьк утворює гігантський промисловий район і найбільшу зону міських поселень. Дніпропетровськ виник у 1783 році на місці запорізького поселення Мостина. У наші дні це найбільший промисловий центр і порт на Дніпрі. Тут роблять не тільки важкі преси й електровози, але і кращі в Східній Європі космічні ракети-носії.

Набережна. Дніпропетровськ

У часи свого заснування (у 1780 році) Запоріжжя звалося фортецею олексан-дрівською і боронило південні рубежі Російської імперії. однак весь цей край пов’язаний з історією українського козацтва — поблизу міста на острові Хортиця знаходилася Запорізька Січ. Нині Запоріжжя — найбільший металургійний та енергетичний центр України, а Дніпровська гідроелектростанція — одна з найпотужніших у Європі.

Вид з острова Хортиця на Запоріжжя

Луганськ заснований у 1795 році на злитті рік Лугань і Вільхова. Це важливий промисловий центр. У місті й області широко розвинутий вуглевидобуток, металургійна, хімічна та деревообробна промисловість.

Кіровоград заснований у 1754 році на річці Інгул як фортеця св. Єлизавети. Сьогодні місто широко відоме в Україні своїм машинобудуванням, продукцією харчової та легкої промисловості.


Всезнайкин блог © 2009-2015