Сочинения

(Еще не оценили)

Загрузка...

Ідеологом цього руху став талановитий письменник, публіцист Микола Хвильовий. У ході ініційованої ним так званої «Літературно-політичної дискусії» 1925—1927 ро ків він рішучо виступив у пресі проти рабського наслідування російських культурних зразків, а також хуторянської замкнутості української культури. Його знамените гасло переорієнтації на «духовну Європу», на традицію індивідуальної і цивільної волі, з особливою силою втілило могутній порив української культури того часу до творчого самовираження. «поетичне кіно» олександра довженка, сміливі театральні експерименти леся курбаса, виникнення безлічі літературних об’єднань «Гарт», «вапліте», «плуг» та ін., розквіт творчості таких талановитих прозаїків, поетів, драматургів, літературних критиків, як М. Зеров, М. рильський, п. тичина, М. куліш, М. семенко,— усе це незліченне багатство проявів культури вмістилося в короткий, але надзвичайно змістовний період українського національно-культурного ренесансу 1920-х років, що визначив подальший розвиток української культури.

Тоталітаризм — це система влади, що прагне взяти під контроль усі боки життя громадян і змусити їх дотримуватися однакових поглядів і переконань.

Саме такий режим сформувався в Радянському Союзі наприкінці двадцятих років, коли до керівництва Комуністичною партією прийшов Йосип Сталін. Цей безжалісний і підступний політик, ставши фактично єдиновладним правителем могутньої імперії, заради збереження своєї влади готовий був приносити в жертву не тільки противників режиму, але й своїх соратників та однодумців. Сталінське правління обернулося для України мільйонами жертв, духовним збіднінням і загрозою повної втрати національної самосвідомості. У. Черчілль, Ф. Рузвельт, É. Сталін. Ялтинська конференція, 1943 р.

Сталін Йосип Віссаріонович (1879— 1953), з 1922 року генеральний секретар ЦК більшовицької партії. Після смерті Леніна одержав диктаторську владу в партії та в державі. З 30-х років став об’єктом державного культу. У 1939 році уклав союз із Гітлером і розширив кордони СРСР за рахунок сусідніх держав. Після нападу Німеччини на СРСР (1941) став одним із лідерів антигітлерівської коаліції. Правив за допомогою нечуваного терору, відповідальний за смерть мільйонів людей, зокрема в Україні під час штучно створеного голодомору (1932—1933).

1929 рік сталін назвав «роком великого перелому» — саме тоді приступили до спішного й форсованого створення колгоспів — одержавлених колективних господарств на селі. У країні почалася масова насильницька колективізація, що зробила селянство цілком залежним від держави та волі її чиновників. наслідком колективізації і вилучення хліба для продажу його за кордоном — гроші йшли на озброєння та індустріалізацію срср — став нечуваний за масштабами голод 1932—1933 років. Жертвами великого голодомору, як назвав народ цю катастрофу, стали мільйони українців.

 «Смерть ворогам народу!» наступною жертвою комуністичного режиму стала українська інтелігенція. в післяреволюційні роки в Україні з’явилася ціла плеяда великих письменників, драматургів, учених, які дотримувалися національної орієнтації. почалося відродження національної культури, українська мова набувала усе більшого поширення. Злякавшись розмаху національно-культурного руху в Україні, комуністична влада перейшла від політики загравання з інтелігенцією до найжорстокішого терору. по всій країні прокотилася хвиля репресій. Було заарештовано багато видатних діячів культури, інженерів, викладачів, простих громадян. Усі вони обвинувачувалися в злочинах проти радянської влади, співробітництві з іноземними розвідками й підготовці змов.

У роки сталінського терору репресії торкнулися й тих, хто працював заради зміцнення міці режиму — учених, інженерів, конструкторів, техніків. Були розстріляні й інші вчені — Георгій лан-гемак (1898—1938) та іван клеймьонов (1899—1938) — творці реактивних порохових снарядів для системи залпового вогню «катюша». кілька років провів у таборах конструктор першого радянського космічного корабля сергій коро-льов (1906—1966), якого обвинуватили в шкідництві в області нової техніки. рік у в’язниці провів майбутній лауреат нобелівської премії 1962 року з фізики академік лев ландау (1908—1968).

Після поразки національної революції 1917—1921 років і провалу спроб створити власну державність Західна Україна опинилася під владою Польщі, Чехословаччини та Румунії.

Розкол ОУН У 1938 році полковник Євген конова-лець загинув у роттердамі від рук агента радянських спецслужб, а після смерті її визнаного лідера організація українських націоналістів розкололася на помірних прихильників андрія Мельника і прихильників більш радикальних методів боротьби, здебільшого представників української молоді, під керівництвом степана Бандери.  «Карпатська Січ» скориставшись тим, що Чехословаччина виявилася на грані розпаду, закарпатські українці проголосили

  незалежність свого краю. президентом республіки карпатська Україна став августин волошин, а захист республіки взяли на себе збройні загони «карпатської січі», ядро якої складали бойовики оУн. Угорський диктатор н. Хорті направив свої війська в Закарпаття. незважаючи на героїчний опір загонів українських добровольців, угорські війська окупували

Національно-визвольний Рух політика репресій і гноблення привела до того, що національно-визвольний рух на західноукраїнських землях, що ставив перед собою раніше просвітительські і культурні задачі, перейшов до відкритого протистояння з владою. У 1929 році в одному з готелів відня відбувся перший конгрес оУн — організації українських націоналістів. очолив оУн полковник Євген ко-новалець.

У 1939 році в результаті перемовин міністрів закордонних справ Радянського Союзу В. Молотова і нацистської Німеччини І. Ріббентропа Гітлер і Сталін уклали пакт про ненапад, а потім і угоду про дружбу та співробітництво. За домовленістю обидві держави зробили розділ сфер впливу в Європі. Цей документ увійшов в історію під назвою «пакт Ріббентропа—Молотова», у ньому йшла мова про територіальний розділ Польщі і приєднання до УРСР західноукраїнських земель. У 1940 році в результаті тиску Сталіна на Румунію до складу УРСР було включено Буковину та Південну Бесарабію. Незабаром одна за одною по Західній Україні прокотилися три хвилі депортації населення у віддалені райони Сибіру та Заполяр’я. І все-таки 22 червня 1941 року нацистська Німеччина віроломно, без оголошення війни напала на свого союзника.

Підписання пакту Ріббентропа—Молотова окупувавши Україну, нацисти почали масовий вивіз працездатного населення, насамперед молоді, на каторжні роботи в Німеччину. Цих людей у Німеччині називали «остарбайтера-ми» — «робітниками зі Сходу».

Ледве не в кожній області нашої країни виявлені місця масових страт мирного населення. Так, тільки в Києві окупанти розстріляли й скинули в заміський яр, відомий як Бабин яр, понад 160 тисяч українських громадян переважно єврейської національності.

радянській владі вдалося створити досить великі партизанські формування для боротьби з нацистами на окупованій території. нерідко партизанські загони виникали стихійно, з місцевих жителів, вражених жорстокістю окупантів, але багато які з них брали під контроль представники комуністичного підпілля, котрі діяли в тилу ворога. взимку 1942-1943 років велике з’єднання партизан під командуванням сидора ковпака зробило відчайдушний рейд у глибокий тил супротивника. З брянських лісів, форсувавши дніпро, партизани проникли на сотні кілометрів углиб правобережної України. на своєму шляху вони підірвали 42 залізничних мости, пустили під укіс

Світ був вражений нелюдськими злодіяннями нацистів десятки ворожих ешелонів з технікою, продовольством, боєприпасами. У 1944 році з’єднання ковпака діяло вже на території польщі.

Олена Теліга Ще одне партизанське з’єднання під командуванням М. наумова пройшло через всю Україну, 22 рази вступивши у відкритий бій з гітлерівцями. одночасно з радянськими партизанами діяло і підпілля оУн. З ініціативи оУн були створені мобільні «похідні групи» для мережі націоналістичного підпілля.

серед її найбільш активних організаторів була талановита українська поетеса олена теліга (Шовгенєва). на початку 1942 року її було заарештовано гестапо в києві і розстріляно в Бабиному яру.

Перемоги Радянської армії одним із найбільших боїв Другої світової війни була грандіозна битва за Дніпро (осінь 1943 року). Нацисти намагалися закріпитися на дніпровських берегах, створивши так званий Східний оборонний вал, стратегічний рубіж для своїх збройних сил. Форсування Дніпра, звільнення Києва, а потім і всієї Правобережної України в результаті Корсунь-Шевченківської операції (початок 1944 року), а також Криму — усі ці успішні великі воєнні операції були результатом титанічних зусиль радянських солдатів і офіцерів, які не шкодували життя в боротьбі з ворогом. Із зими 1943 року для поповнення рядів Радянської армії в українських селах проводилася тотальна мобілізація всіх чоловіків незалежно від віку і стану здоров’я. Ненавчені, неозброєні та необмундировані батальйони сільських піхотинців — «чорно-свитники» — зазнавали величезних втрат.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Прямими предками українців вважаються східні слов’яни — древні землеробські і скотарські племена, які на початку нашої ери займали велику територію від Балтійського до Чорного моря і від Карпатських гір до ріки Дон. Перші свідчення про «славінії» (або «славії»), військово-політичні союзи різних племен, що жили на території України, можна знайти у візантійських і арабських істориків VI—IX століть. описуючи слов’ян, вони особливо відзначали їхню хоробрість і витривалість, гостинність і міцність слов’янських родин, але насамперед — волелюбність слов’ян і їхню нестерпність до рабства, а також схильність часто розходитися в думках і виявляти взаємну непоступливість. Пам’ятник у Києві на березі Дніпра легендарним засновникам Києва — Кию, Ùеку, Хориву та сестрі їхній Либеді Від жорстоких норманів збав нас, Господи!

вікінги, або нормани, відважні мореплавці та хоробрі воїни, залишилися в пам’яті сучасників як нещадні й зухвалі грабіжники. Бойові кораблі вікінгів — «драка-ри» — борознили моря побіля берегів Західної Європи; вони забиралися в полярні широти, перетнули атлантичний океан, досягли ісландії, Гренландії і майже за п’ять століть до колумба ступили на землю північної америки. протягом двох століть нормани тримали під своєю владою більшу частину англії та ірландії, заснували в середземномор’ї королівство обох сицилій.

Русь варязька на русі норманів називали варягами. вони часто відвідували багаті торговельні міста слов’ян. Головний водний шлях давньої русі — з Балтійського моря в Чорне — одержав назву «Шлях із варягів у греки». норманів приваблювала на русь велика кількість товарів, звідси на північ надходило арабське монетне срібло — своєрідна міжнародна валюта кінця першого тисячоліття нашої ери. однак варяги в цих краях займалися не тільки торгівлею: відповідно до літописного переказу союз північнослов’янських та фінно-угорських племен запросив у дев’ятому столітті на князювання чужоземців із скандинавії. варязький конунг (правитель) рюрик спочатку княжив у ладозі. династія рюрико-вичів, що правила на русі, бере свій початок саме з нього, тобто перші давньоруські князі за походженням були скандинавами. У 882 році один із варязьких проводирів олег зі своїм загоном приплив із новгорода в київ. київським князем на ту пору був аскольд, нащадок кия. назвавшись мирними купцями, варяги хитрістю заманили асколь-да до свого табору і вбили. дотепер на березі дніпра біля києва є місце, яке іменують «аскольдовою

могилою».

Геть Каганат! У той час, коли варязькі князі почали затверджуватися на русі, поляни і жителі півночі перебували в залежності від могутнього Хазарського кага-нату. варяги сприяли звільненню слов’янських племен від цієї тяжкої і принизливої залежності.

У кінці іХ століття давня русь стала найбільшою державою в Європі того часу і згуртувала навколо себе половину племен східних слов’ян. Усвідомивши свою силу, давньоруські князі почали затівати грабіжницькі походи.

Києво-Печерська лавра вперше згадується в «Повісті минулих літ» у 1051 році Собор Св. Володимира в Херсонесі, побудований на місці хрещення Володимира візантійцями

Уведення християнства — однієї з найбільших світових релігій — на Русі привело до зміцнення влади великих князів. Єдність віри згуртувала навколо Києва слов’янські і неслов’янські землі, підірвавши вплив племінних богів і їхніх служителів.

Хрещення Русі сприяло росту її авторитету в Середньовічній Європі і зблизило слов’янську державу з християнським Заходом. Разом із церквою на Русь прийшла високорозвинена візантійська культура. В іконописі Давньої Русі панували візантійські канони і традиції. Тільки через кілька століть почала створюватися власна іконописна школа, але й біля її витоків стояли візантійські майстри, які працювали на Русі — Діонісій і Феофан Грек.

У князя Володимира було дванадцять синів, яких він поставив княжити в найбільших містах Русі, сподіваючись, що з їхньою допомогою йому вдасться краще керувати величезною країною. однак після смерті Володимира в 1015 році між його спадкоємцями почалася запекла боротьба за владу, в ході якої князь Святополк підступно вбив трьох інших братів — Бориса, Гліба і Святослава. Жорстокий і властолюбний братовбивця ввійшов в історію під прізвиськом Святополк окаянний.

Проти Святополка виступив його брат ярослав, прозваний Мудрим за природний розум, освіченість, любов до книг і мистецтва. Саме на час правління ярослава Мудрого припав найвищий розквіт давньоруської імперії, її культури, мистецтва і містобудування.

Українське національно-культурне відродження 1920-х років було викликане до життя подіями української національно-демократичної революції 1917—1921 років.

Пробуджена революцією українська національна стихія вже не могла утриматися у вузьких рамках, запропонованих тоталітарним режимом.

Спираючись на програмні документи більшовицької партії, де було зафіксовано невід’ємне право українського народу на політичне самовизначення і всебічний розвиток його мови і культури, молода українська інтелігенція стала вимагати здійснення цих прав у повному обсязі.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Днепропетровская область Численность населения 3532,8 тыс. чел., плотность 111 чел./км2, доля городского населения 83 %. Украинцы составляют почти 79,3 %. Большая часть населения занята в промышленности. Это высокоиндустриальная область, специализирующаяся на железно- и марганцево-руд-ной промышленности, металлургии, машиностроении и химической промышленности. Доля промышленности в продукции хозяйственного комплекса составляет около 85 %. Здесь расположены мощные Криворожская ГРЭС-2, Приднепровская ГРЭС, Днепродзержинская ГРЭС, Днепродзержинская ГЭС.

Область дает стране железную руду, металл, трубы, кокс, металлургическое и горное оборудование, космические комплексы, аккумуляторы, станки, электровозы, строительные машины, вагоны, продукцию химической промышленности. Здесь создан мощный строительно-индустриальный комплекс (заводы металлоконструкций, цементные и т. п.). Развиты легкая (трикотажная, обувная, швейная) и почти все отрасли пищевой промышленности.

На территории области сформировались три промышленных узла: Днепропетровский, Криворожский, Днепродзержинский.

Сельское хозяйство специализируется на выращивании зерновых, подсолнечника, овощей, а также на мясо-молочном животноводстве.

Основной транспорт — железнодорожный. Железные дороги связывают Криворожский железорудный бассейн с Донбассом. Важными являются также линии Харьков— Днепропетровск — Никополь — Херсон, Харьков — Синельниково — Мелитополь— Джанкой. По территории области проходят трассы газопроводов Шебелинка— Днепропетровск — Одесса, Кременчуг — Кривой Рог — Кировоград, нефтепровод Кременчуг — Херсон.

Донецкая область

 Численность населения 4774,4 тыс. чел., плотность 180 чел./км2. Городские поселения формируют агломерации: Донецко-Макеевскую, Горловско-Енакиевскую, Мариупольскую и др. Большая часть трудовых ресурсов занята в тяжелой промышленности.

Донецкая область высокоиндустриальная. На долю промышленности приходится 90 % валовой продукции хозяйства. Основные отрасли специализации — топливно-энергетическая, металлургическая, химическая, машиностроительная промышленность. Угледобывающая промышленность объединяет около 120 шахт, которые переживают кризис перестройки. В области работают большие тепловые электростанции. На местном коксующемся угле и привозных железной и марганцевой рудах работают крупные металлургические комбинаты в Донецке, Макеевке, Енакиеве, Краматорске, Мариуполе, трубный завод в Харцызске, многие коксохимические заводы. Цветная металлургия выплавляет цинк (Константинов-ка), ртуть (Никитовка), вырабатывает цветной прокат (Артемовск). В машиностроении наибольшую роль играет тяжелое машиностроение. Крупнейшие предприятия: АО «Новокраматорский машиностроительный завод», ПО «Мариупольский завод тяжелого машиностроения», химические производственные объединения «Стирол» (Горловка), «Химпром» (Сла-вянск).

Сельское хозяйство специализируется на овощном и зерновом производствах и молочно-мясном животноводстве. Развиты основные отрасли пищевой промышленности.

Транспортная система области очень мощная. Здесь самая густая в стране сеть железных дорог, связывающих Донбасс с Приднепровьем, Киевом, Россией. Крупнейшие железнодорожные узлы: Ясиноватая, Красный Лиман, Дебальцево, Никитовка, Иловайск, Волноваха. Трубопроводный транспорт представлен газопроводами, проложенными в города области из Харьков-щины и России.

Житомирская область

Численность населения 1373,9 тыс. чел., плотность 46 чел./км2, доля городского населения 56 %. Украинцы составляют более 90 %. Большая часть трудовых ресурсов занята в производственной сфере.

Продукция специализации области — льняные ткани, хмель, фарфоро-фаянсовые изделия, титановый ильменит, лабрадорит и пирофилит, бумага.

Машиностроение производит химическое оборудование, станки, дорожные машины, сельскохозяйственные машины, запчасти к тракторам и автомобилям. Из отраслей пищевой промышленности наиболее развита сахарная. В Житомире находятся льнокомбинат, фабрики бумажная и музыкальных инструментов, завод химического волокна. В Барановке работает крупнейший в стране фарфоровый завод. В северных районах области добывают лабрадорит, гранит, мрамор, бутовый камень. В области работает Иршанский горно-обогатительный комбинат, который перерабатывает титановый ильменит.

Основу топливно-энергетического комплекса области составляют местные торф и бурый уголь и привозные нефть и газ. Электроэнергия поступает из системы «Киевэнерго».

Сельское хозяйство имеет зерно-картофельно-льноводческое направление в комплексе с мясо-молочным животноводством на Полесье и зерно-свекловодческим направлением с молочно-мясным животноводством — в лесостепной зоне. Важные отрасли — картофелеводство, садоводство. Развиты мясо-молочное и молочно-мясное скотоводство, а также свиноводство, птицеводство, пчеловодство, овцеводство.

Ведущие виды транспорта — железнодорожный и автомобильный. Крупнейшие железнодорожные узлы — Коростень, Житомир, Бердичев, Овруч, Новоград-Волынский. По территории области проходит трасса нефтепровода «Дружба».

Закарпатская область

 Численность населения 1253,9 тыс. чел., плотность 98 чел./км2, доля городского населения 37 %. Украинцы составляют более 80 %. В производственной сфере занято 66 % населения.

Крупнейшие предприятия области: «Электродвигатель», «Мукачевприбор», станкостроительный и арматурный заводы. Работают филиалы львовских машиностроительных заводов, предприятия лесопромышленного комплекса.

Закарпатье дает стране металлорежущие станки, приборы, средства автоматизации, древесину, картон, поваренную соль, плодоовощные консервы. Значительную роль играет рекреационное хозяйство. Крупными предприятиями лесопромышленного комплекса являются Свалявский, Хустский, Раховский лесные, Ужгородский фанерно-мебельный, Тересвянский и Бере-говский мебельные комбинаты, Раховская картонная фабрика.

Пищевая индустрия: винодельческая, плодоовощеконсервная, мясная, мас-лосыродельная, соляная.

Легкая промышленность: трикотажная, швейная, кожевенно-обувная.

Развиты народные промыслы (гончарное, керамическое, ковродельческое производство, художественная вышивка, резьба по дереву и др.).

Электроэнергию область получает от Львовской энергосистемы.

В отраслевой структуре сельского хозяйства преобладает животноводство: мясо-молочное скотоводство, свиноводство, птицеводство, пчеловодство — на равнинах; овцеводство — в предгорьях и горах. На Закарпатской низменности выращивают пшеницу, кукурузу, кормовые культуры, развиты овощеводство, табаководство, виноградарство, садоводство.

Главные виды транспорта — железнодорожный и автомобильный. По территории области проходят трассы нефтепровода «Дружба», газопроводов «Союз», «Братство», Уренгой — Помары — Ужгород.

Область имеет развитое курортное и туристическое хозяйство.

Запорожская область

Численность населения 1909,3 тыс. чел., плотность 70 чел./км2, доля городского населения 75,7 %. Украинцы составляют более 70 %. Большая часть населения занята в промышленности.

Мелитополь Бердянск

Область высокоиндустриальная. Ведущее место в хозяйственном комплексе занимают многоотраслевое машиностроение, черная и цветная металлургия, химическая и горнодобывающая промышленность. Наибольшие предприятия черной и цветной металлургии находятся в Запорожье. Крупные машиностроительные предприятия: «Запорожтрансформатор», «Преобразователь», «Запорожский абразивный комбинат», «АвтоЗАЗ», «Мотор-Сечь», «Юждормаш» и «Азов-кабель» (Бердянск).

Основу энергетики составляют Днепровская ГЭС, Запорожская ГРЭС, Запорожская АЭС.

Легкая промышленность представлена швейной, трикотажной, обувной и др. отраслями. Развиты разные виды пищевой промышленности (мас-

ло-жировая, мукомольная, мясо- и фруктоовощеконсервная, молочная, рыбная).

В сельском хозяйстве ведущее место занимает животноводство мясо-молочного направления. Основные сельскохозяйственные культуры: озимая пшеница, кукуруза, ярый ячмень, просо, подсолнечник, клещевина, соя. Развиты овощеводство, садоводство, виноградарство. Значительная часть земель орошается. Наибольшая оросительная система — Каховская.

Основные виды транспорта — железнодорожный и автомобильный. Часть железных дорог электрифицирована. Наибольшие железнодорожные узлы: Запорожье, Пологи, Мелитополь, Верхний Токмак, Федоровка. Крупнейший речной порт — Запорожье, морской — Бердянск.

Численность населения 1403,7 тыс. чел., плотность 101 чел./км2, доля городского населения 42,1 %. Украинцы составляют почти 97 %. Наблюдается излишек трудовых ресурсов. Основные отрасли хозяйственного комплекса области — нефте- и газодобывающая, лесная, деревообрабатывающая, химическая, нефтехимическая, машиностроительная, электроэнергетическая, пищевая промышленность. Добыча нефти и газа и их переработка налажены в Надворной и Долине. Крупнейшие лесокомбинаты: Надворнянский, Выгодский, Брошнов-ский; мебельные комбинаты — Прикарпатский и Снятинский. Работает Ко-ломыйская бумажная фабрика. Химическая индустрия выпускает минеральные удобрения, металлический магний, карбамидные и полихлорвиниловые смолы, красители и т. п.

Энергетической базой области являются Бурштынская ГРЭС, Калушская ТЭЦ.

Легкая промышленность представлена швейной, меховой (Тисменица), кожевенно-обувной, льняной и другими. Ведущие области пищевой промышленности — сахарная, молочная, маслосыродельная, мясная, соляная, табачно-ферментационная. Распространены народные художественные промыслы: резьба по дереву, гончарство, ткачество. На территории области сформировались: Киевский промышленный узел, который специализируется на машиностроении, легкой промышленности и строительной индустрии, а также Белоцерковский, специализирующийся на нефтехимической, машиностроительной и пищевой промышленности.

Растениеводство области имеет свекловодческо-зерно-льноводческое направление с развитым овощеводством, животноводство — молочное и мясомолочное. Часть сельскохозяйственных угодий области, пострадавшая в результате катастрофы на Чернобыльской АЭС, изъята из пользования.

Электроэнергию вырабатывают Киевская ГЭС, Трипольская ГРЭС.

Развиты все виды транспорта. Железнодорожные узлы: Киев, Мироновка, Фастов. В Борисполе — Киевский аэропорт. По территории области проходят трассы газопроводов Уренгой — Помары — Ужгород, Шебелинка — Полтава — Киев. Судоходство по Днепру, Десне, Припяти, частично по Тетереву.

Кировоградская область

Знаменка Александрия Кировоград

Численность населения 1115,7 тыс. чел., плотность 45 чел./км2, доля городского населения 60,4 %. Украинцы составляют более 90 %. Большая часть населения занята в сельском хозяйстве.

Область индустриально-аграрная. Дает стране сельскохозяйственные машины, гидравлические насосы, полупроводниковые материалы, графит, гранит, сахар, масло.

Развита добыча и переработка бурого угля, добывают также графит и строительные материалы.

Работают предприятия черной и цветной металлургии. Одной из ведущих отраслей является пищевая промышленность: сахарная, молочная, маслосыро-дельная, мясная, сухого молока, масло-жировая и др. Имеются предприятия легкой промышленности (Кировоград, Новомиргород).

Сельское хозяйство имеет зерно-свекловодческое направление в комплексе с молочно-мясным животноводством.

Железнодорожные узлы: Знаменка, Помошная, Долинская, Гайворон. По территории области проходят трассы газопроводов «Союз», Кременчуг — Кривой Рог, нефтепровода Кременчуг — Кривой Рог. Большое транспортное значение имеет Днепр.

Луганская область

Ведущая отрасль — топливная. В области насчитывается свыше 90 шахт. Действуют Луганская, Штеровская и Лисичанская ГРЭС, а также ряд ТЭЦ. Крупнейшие предприятия: холдинговая компания «Лугансктепловоз», Луганский завод коленчатых валов, авиаремонтный и автосборочный заводы. Северодонецкое НПО вычислительной техники «Импульс», Краснолуцкий машиностроительный, Стахановский вагоностроительный, Первомайский электротехнический, Лисичанские нефтеперерабатывающий и содовый заводы, Северодонецкие производственные объединения «Азот» и «Стеклопластик».

Сельское хозяйство специализируется на производстве зерновых и масличных (подсолнечник) культур вместе с животноводством молочно-мясного направления. В отраслевой структуре сельского хозяйства преобладает животноводство. Значительная часть сельскохозяйственных земель орошается.

Область имеет густую железнодорожную и автомобильную сеть. Крупнейшие железнодорожные узлы: Попасная, Родаково, Луганск, Семейкино, Кондрашевская. Разветвленная сеть газо-, нефте- и продуктопроводов.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Геоморфология — наука, изучающая рельеф земной поверхности и его происхождение. Все основные формы рельефа обусловливаются тектоническими движениями: в местах активных поднятий образуются горы, в зонах опусканий — морские или океанические бассейны, впадины, прогибы. Но тектонические движения происходили не только в древние времена, а и на новом этапе (наиболее часто в неогеновом и четвертичном периодах) — это неотектонические движения. Именно неотектонические движения, взаимодействуя с внешними силами, образуют тот рельеф, который мы наблюдаем. Происхождение рельефа и закономерности его размещения отражаются на геоморфологических картах. Формирование рельефа обусловливают не только тектонические движения, но и геологическое строение определенной территории, в частности состав горных пород. Разрушение кристаллических пород происходит очень медленно, поэтому в районах их залегания образуются возвышенности, плато, кряжи. Осадочные породы подвергаются разрушительному влиянию внешних сил — воды, ветра, льда, которые вызывают следующие рельефо-образующие процессы:

• денудация — комплекс процессов сноса и переноса (водой, ветром, льдом, прямым воздействием силы тяжести) продуктов разрушения горных пород с их дальнейшим накоплением на пониженных участках земной поверхности;
• аккумуляция — процесс накопления рыхлого минерального материала и органических останков на земной поверхности;
• эрозия — процесс разрушения почв и горных пород под воздействием постоянных и временных водотоков, а также ветра;
• абразия — процесс разрушения берегов морскими (озерными) волнами.

Климат — это многолетний режим погоды, характерный для данной местности. Климат Украины умеренно континентальный, с определенными особенностями в Крымских и Карпатских горах, а также на Южном берегу Крыма, которому присущи черты субтропического средиземноморского типа климата. На территории страны континентальность климата возрастает с северо-запада на юго-восток.

На климат любой территории влияют три основных фактора климатообра-зования: 1) количество солнечной радиации; 2) циркуляция воздушных масс; 3) характер подстилающей поверхности. Солнечная радиация — главный фактор климатообразования. Ее распределение зависит от географической широты местности. Последняя обусловливает угол падения солнечных лучей и продолжительность светового дня (то есть показатели суммарной солнечной радиации, и средние температуры воздуха за год). Величина суммарной солнечной радиации в пределах Украины колеблется от 4200 до 5300 мДж/м2. Ее показатели увеличиваются с севера на юг.

Благодаря циркуляции атмосферы происходит перераспределение тепла и влаги. Циркуляция атмосферы обусловливает перенос воздушных масс, их трансформацию и взаимодействие, выражающиеся в виде атмосферных фронтов (теплых и холодных), циклонов и антициклонов. Циклон — область низкого атмо- Антициклон — область повышен-сферного давления с системой ветров, ного атмосферного давления с си-

направленной к центру.      стемой ветров от центра к краям.

На климат Украины влияют арктические, умеренные и тропические воздушные массы. Арктический воздух холодный, сухой, чистый. Не встречая препятствий, он проникает далеко на юг Восточно-Европейской равнины. Зимой арктические массы приносят морозную сухую и малооблачную погоду, весной и осенью — заморозки. Морской умеренный воздух с Атлантического океана, продвигаясь на восток, постепенно отдает свою влагу. Летом он уменьшает жару, особенно на западе Украины, повышает влажность воздуха и приносит осадки, а зимой смягчает морозы, вызывает снегопады и оттепели. Континентальный умеренный воздух поступает в Украину из внутренних районов Евразии и придает климату сухость. На климат нашей страны влияют и тропические воздушные массы, морские — со стороны Средиземного моря, континентальные — из внутренних районов Евроазиатского континента.

Характер подстилающей поверхности влияет на распределение солнечной радиации и движение воздушных масс. Равнинность большей части Украины обусловливает постепенное увеличение показателей солнечной радиации и средней температуры с севера на юг, вместе с тем она не препятствует продвижению воздушных масс в разных направлениях. Карпатские и Крымские горы являются барьерами для прохождения определенных воздушных масс (поэтому климат Закарпатья и Южного берега Крыма различаются). В горах с высотой увеличивается количество осадков и снижается температура воздуха, формируется климатическая поясность.

На микроклимат влияют также речная сеть, почвенно-растительный покров, застройка населенных пунктов и т. п.

Основные показатели климата — температура воздуха и количество осадков.

Средние температуры самого холодного месяца в Украине (января) на

северо-востоке -7 °С, на Южном берегу Крыма 2…+4 °С; самого теплого

месяца (июля) — от +18 °С на западе до +22…+23 °С на юге.

Территории Украины присущ переходный к континентальному режим атмосферных осадков с максимумом выпадения летом и минимумом — зимой. Наблюдается постепенное уменьшение годового количества осадков с запада и северо-запада на юго-восток и юг (от 550—650 мм до 300—350 мм).

Только на Южном берегу Крыма наблюдается средиземноморский субтропический тип годового режима осадков: максимум зимой, минимум — летом. Максимальное годовое количество осадков наблюдается в Украинских Карпатах — до 1500—2000 мм.

Для определения обеспеченности территории влагой используют коэффициент увлажнения Кувл — отношение годового количества осадков О к испаряемости II. Кувл = 1 — достаточное увлажнение, Кувл > 1 — избыточное, Кувл < 1 — недостаточное.

В Украине четко выражено изменение сезонов в течение года.

Ведущая роль в общем кругообороте воды принадлежит рекам. В Украине насчитывается более 4 тыс. рек длиной свыше 10 км, из них 117 — свыше 100 км. Большинство рек относится к бассейнам Черного и Азовского морей и только Западный Буг и Сян — к Балтийскому бассейну. Реки являются важными транспортными путями, источником получения электроэнергии.

Озера — природные водоемы с замедленным стоком или бессточные.

На территории Украины насчитывается около 20 тыс. озер, в том числе более 7 тыс. площадью свыше 0,1 км2, 43 — площадью свыше 10 км2.

Большие озера сосредоточены в плавнях Дуная (Кагул, Ялпуг, Катлабуг, Китай и др.). Много озер и закрытых лиманов на побережье Черного и Азовского морей (Сасык, Хаджибейский, Куяльницкий). Для обеспечения водой потребностей городов, промышленных и сельскохозяйственных предприятий в бедных водой южных районах Украины сооружены водоснабжающие и оросительные каналы.

Крупнейшие оросительные системы — Бортницкая (Киевская обл.), Каховская (Херсонская и Запорожская обл.), Краснознаменская (Херсонская обл.), Нижнеднестровская (Одесская обл.), Приазовская (Донецкая и Запорожская обл.), Ингулецкая (Николаевская обл.), а также системы в зоне канала Днепр — Донбасс.

Для водоснабжения городов используют водоводы Днепр — Донбасс — Харьков, Днестр — Одесса, Днестр — Черновцы, Днепр — Западный Донбасс и др.

Болото — чрезмерно увлажненный участок земной поверхности со своеобразной болотной растительностью и пластом торфа не менее 30 см.

В Украине находятся значительные площади болот (1,2 млн га, в том числе торфяные — почти 1 млн га). Больше всего их в Полесье, особенно Волынском.

Болота, а также торфяники по характеру питания делят на низинные (в основном размещены в долинах рек и прибрежных районах озер), верховые и переходные (на водоразделах, пологих склонах, песчаных приречных участках около рек). Низинные болота питаются преимущественно подземными водами, верховые — атмосферными осадками. В Украине преобладают низинные болота и торфяники. Почти половина всех болот осушена. Осушенные земли преимущественно используют как луга и пастбища.

Подземные воды — воды, находящиеся в верхней (12—16 км) части земной коры в жидком, твердом и парообразном состоянии.

В Украине семь подземных водных бассейнов, из которых на равнинной части крупнейшие Днепровско-Донецкий, Волыно-Подольский и Причерноморский. Воды некоторых подземных бассейнов минерализованные и используются для лечения (Белая Церковь, Хмельник, Карпаты, Крым).

Водные ресурсы — запасы поверхностных и подземных вод, которые используются или могут быть использованы в хозяйстве и для потребностей населения.

Суммарные запасы вод Украины составляют 209 км3. На 1 жителя приходится около 1000 м3 речного стока. Это один из наиболее низких показателей в Европе.

Обязанность каждого гражданина нашей страны — разумно и бережно использовать водные богатства, оберегать их от загрязнения.

(4голосов, средний: 4,75 out of 5)

Загрузка...

Геология — это система наук о Земле, земной коре, ее составе, строении, движении и истории развития, а также о размещении полезных ископаемых. Изучая окаменелые останки животных, растения и т. п., найденные в определенных горных породах, и учитывая последовательность их наслоения, ученые-геологи составили геохронологическую шкалу времени. Эта шкала, по которой устанавливается относительный возраст горных пород, используется для составления геологических карт. Геологическая карта при помощи цветов показывает, где на земную поверхность выходят различные по возрасту геологические пласты горных пород. Геологические исследовательские приемы позволяют определить абсолютный и относительный возраст горных пород.

В основе большей части территории Украины лежит Восточно-Европейская платформа. На юге к ней примыкает молодая платформа — Скифская плита. Крайний юг и запад представлены альпийской складчатостью. Восточно-Европейская платформа — одна из древнейших на Земле, ее формирование закончилось около 2 млрд лет назад. На протяжении последующего времени ее фундамент то опускался, то поднимался, испытывая разломы, вдоль которых отдельные участки смешались относительно друг друга. Таким образом, здесь выделился Украинский щит — участок, где осадочный чехол минимальный и древние кристаллические породы выходят на поверхность. Щит протянулся от Ривненской и Житомирской областей до побережья Азовского моря. Его протяженность — 1100 км, ширина от 100 до 250 км. К западу от щита находится Волыно-Подольская плита с мощностью осадочного чехла 2000—2500 м. На левобережье Днепра, вдоль реки, протянулась Днепровско-Донецкая впадина с глубоко погруженным фундаментом и осадочным чехлом мощностью 4000—6000 м.

Приморская часть Украины и Северный Крым лежат на молодой Скифской платформе. Фундамент плиты ровный, перекрыт осадочным чехлом мощностью от 500—1000 м на юге до 3000—6000 м на севере.

Особое место в тектонической структуре Украины занимает область альпийской складчатости. Перед складчатыми областями сформировались предгорные прогибы с мощным осадочным чехлом. Складчатые области продолжают формироваться и в настоящее время, о чем свидетельствуют периодически происходящие землетрясения.

Существует связь между тектоническими структурами и крупными формами рельефа. Так, Украинскому щиту соответствуют Приднепровская и Приазовская возвышенности, Волыно-Подольской плите — Волынская и Подольская возвышенности, Днепровско-Донецкой впадине — Приднепровская низменность, Причерноморской впадине — Причерноморская низменность, Скифской платформе — равнины Крымского полуострова, областям альпийской складчатости — Карпаты и Крымские горы.

Относительный возраст горных пород и эпох горообразования определяют на основании изучения окаменелых останков животных, растений и т. п., найденных в определенных горных породах, с учетом последовательности их наслоения.

Абсолютный возраст горных пород научились определять позже относительного, когда были изобретены радиологические методы. Оказалось, что радиоактивные элементы, содержащиеся в горных породах, с течением времени распадаются с постоянной скоростью. В частности, уран распадается на свинец и гелий, поэтому по массе свинца в горных породах вычисляют их абсолютный возраст в годах, которые потребовались для такого превращения урана.

Определение абсолютного и относительного возраста горных пород позволяет составить геохронологическую таблицу, или таблицу геологического летосчисления, в которой выделяют пять эр: архейская, протерозойская, палеозойская, мезозойская, кайнозойская — каждая из которых разделена на несколько периодов.

Геологическое строение территории Украины — результат действия сложных процессов, продолжавшихся в течение многих геологических эр и периодов — от архейской эры до современной. Различные условия формирования обусловили особенности геологического строения отдельных частей территории нашей страны.

Украинский щит: метаморфические горные породы — сланцы и гнейсы — прорваны гранитными и другими магматическими образованиями; время формирования — архей и ранний протерозой (3,5—1,6 млрд лет назад).

Днепровско-Донецкая впадина: осадочные отложения мощностью 10— 20 км палеозойской, мезозойской и кайнозойской эр — это разноцветные глины, доломиты, известняки, сланцы, песчаники. С девонской и каменноугольной системами связаны скрытые под другими осадочными породами месторождения нефти, газа и соли.

Донецкое складчатое сооружение: дислоцированные, собранные в складки породы каменноугольной системы, в средней части которых содержится уголь; мощность системы достигает 15—18 км и является одной из крупнейших в мире; система подробно изучена и охарактеризована многочисленными палеонтологическими находками, которые удостоверяют точный возраст соответствующих пород.

Крымская складчатая система: породы нижнего мезозоя (триас — средняя юра), где закономерно чередуются песчаники и аргилиты. Такая формация называется флиш. Над ней залегают известняки и песчаники верхнего мезозоя, карбонатные рифовые строения верхней юры. Карпатская складчатая система имеет наиболее сложное строение. Внешняя зона образована интенсивно дислоцированными породами мела — палеогена: обломочные толщи, чередование песчаников и аргилитов. Внутренняя зона составлена преимущественно известняковыми породами мезозойского возраста. Предкарпатский прогиб, отделяющий Карпаты от Восточно-Европейской платформы, образован в неогене обломочными и со-леносными толщами. На территории Украины объединяются разные по возрасту и условиям образования тектонические структуры, поэтому в ее пределах сформировались разные горные породы и соответственно — полезные ископаемые.

Среди топливных полезных ископаемых наиболее ценными являются месторождения нефти и газа, сосредоточенные в Днепровско-Донецкой нефтегазоносной области, Карпатской и Причерноморско-Крымской нефтегазоносных провинциях. В Украине открыто свыше 150 новых месторождений нефти и газа. Наиболее крупные в Прикарпатье месторождения нефти — Долинское, Бориславское, газа — Дашавское, Калушское. В Днепровско-Донецкой области выделяются месторождения газа — Западнохрестищенское, Шебелинское, Ефремовское (Харьковская обл.), нефти — Прилукское (Черниговская обл.), Радченковское, Сагайдакское (Полтавская обл.). Перспективным считается Причерноморский бассейн. Здесь в прибрежных частях Черного моря выявлены залежи газа на глубине 700—750 м. Большое значение имеет уголь, который добывают в Донецком, Львовско-Волынском каменноугольных и Днепровском буроугольном бассейнах. В Карпатах добывают горючие сланцы на Подолье, в Кировоградской области. Торфяные месторождения сосредоточены на Полесской низменности.

Украина обладает огромными запасами железных и марганцевых руд. Есть запасы титановых и ртутных руд; не до конца разведаны запасы медных, хромовых, алюминиевых руд и золота. Некоторые руды цветных металлов в Украину импортируются.

География размещения месторождений рудных полезных ископаемых в Украине представлена следующим образом: железные руды — Криворож- ский и Керченский бассейны, Кременчугский и Белозерский районы; марганцевые руды — Никопольский и Великотокмакский бассейны; титановые руды — Иршанское (Житомирская обл.) и Самотканское (Днепропетровская обл.) месторождения; урановые руды — Желтые Воды (Днепропетровская обл.); никелевые руды — Деренюсское и Липовеньковское месторождения (Кировоградская обл.); алюминиевые руды — Малышевское и Волчанское месторождения (Днепропетровская обл.); полиметаллические руды — Бе-реговское, Беганское и Мужиевское месторождения (Закарпатская обл.); ртуть (по запасам Украина занимает второе место в мире) — Никитовское (Донецкая обл.) и Вышковское месторождения в Закарпатской области; золото — Сауляцкое и Мужиевское месторождения (Закарпатская обл.). По запасам нерудных полезных ископаемых Украина занимает одно из ведущих мест в мире.

Нерудные полезные ископаемые делятся: на горно-химическое сырье (калийные, магниевые и каменные соли, сера, графит); строительное сырье (мел, мрамор, известняк, глина, стекольные пески); металлургическое сырье (флюсовые известняки, огнеупорные глины); минеральные воды и минеральные грязи и т. п.

Месторождения серы и озокерита размещены в Предкарпатье; каменной соли — в Донбассе, Закарпатье и в заливе Сиваш; калийных солей — в Предкарпатье; строительного и металлургического сырья — почти во всех областях Украины. Украина известна своими лечебными минеральными водами (Миргород, Свалява, Трускавец, Феодосия), лечебными грязями (Саки, Евпатория).

(Еще не оценили)

Загрузка...

Біля первинних джерел української культури стоїть загадкове Трипілля. Наприкінці ХІХ століття на Київщині поблизу містечка Трипілля археолог Вікентій Хвойка відкрив древнє поселення. як з’ясувалося пізніше, воно було лише одним із численних поселень невідомого народу, розкиданих на величезній території від Чернігова до одеси і Галичини. Трипільці були досвідченими хліборобами і вирощували злаки. У їхніх житлах археологи знайшли коржі й обвуглені зерна пшениці. У глиняних посудинах виявилися навіть залишки виробів із тіста, що нагадують українські пампушки. Жителі древнього Трипільського городища займалися також розведенням домашньої худоби і полюванням.

Винятково високого рівня досягло в трипільців гончарне мистецтво. За розмаїтістю форм посудин побутового, господарського і ритуального призначення, за досконалістю обробки і митецького розпису червоною, чорною і білою фарбами трипільська кераміка займає видатне місце серед археологічних пам’ятників свого часу.

Кожух, свита, жупан. Те, що ми сьогодні називаємо українським народним одягом, формувалося протягом багатьох століть і було пристосоване до особливостей українського клімату і потреб народу. Сільські жителі вдягалися дуже просто — вишита сорочка, штани та невигадливе взуття — личаки або постоли (плетені з лика підошви, закріплені на ногах мотузками), а в теплий період року більшість селян обходилася і без взуття. Знать і старшина вдягалася багатше, і в одязі вельможних людей виразно відчувалися іноземні запозичення. Основним елементом як чоловічого, так і жіночого одягу протягом століть була довга, набагато нижче стегон, сорочка. Сорочка звичайно була білою і прикрашалася вишитим орнаментом. Вишивка на жіночій сорочці містила інформацію про вік, сімейний і соціальний стан власниці. Найяскравішими      квітами вишивалися     сорочки дівчат і молодих жінок. Покрій сорочок не був однаковим — наприклад, у закарпатських лемків розріз сорочки знаходився не спереду, а на спині.

Жіночий поясний (такий, що покриває нижню частину тіла нижче пояса) одяг виготовлявся з до мотканих матеріалів. Жінки на полтавщині у свята поверх сорочки вдягали плахту, а в будні дні — чорну запаску, яку називали також «дергою» або «джергою». дерга являла собою просто прямокутний шматок чорного або синього тонкого сукна шириною близько 170 сантиметрів. цей одяг не шився, а просто обертався навколо стану і підтримувався поясом. спідниці з’явилися набагато пізніше, у XVIII—ХіХ століттях. поверх нижньої сорочки і запаски в багатьох областях України жінки надягали юпку — верхню приталену сорочку із широкою призібраною нижньою частиною.

Поясним одягом українських чоловіків служили  штани.   Вважається, що цей вид одягу винайшли  скіфи,   котрі  велику частину свого життя проводили в сідлі. З   найдавніших часів  слов’яни носили вузькі полотняні штани. Запорізькі    козаки    запозичили фасон своїх широчезних шароварів у тюркських народів. Жителі   Прикарпаття   носили штани з жовтого або білого   домотканого   сукна,  а у високогірних районах  Карпат  і   на  Закарпатті шили   також   зимові   штани з овчини хутром усередину.

Пояси були чи не найважливішим елементом чоловічого та жіночого одягу.

Чоловіки зав’язували пояс спереду, а жінки — так, щоб кінці пояса і зав’язувалися, і висіли ззаду. Пояси були почасти плетені, а в карпатських українців — шкіряні або з цупкої матерії, дуже довгі, що дозволяли обгорнути талію кілька разів. Вважалося, що пояси чоловіків повинні бути одноколірними, а в жінок — строкатими. Найпоширеніші кольори поясів — червоний і зелений, причому чоловічі пояси найчас тіше були червоного кольору.

Жінки й чоловіки носили короткі і довгополі безрукавки, іноді вироблені з хутра. а в лемків була чуганя — зовсім незвичайний верхній одяг з наглухо зашитими рукавами. носили її поверх одягу, а рукава служили… місткими кишенями. Свита — верхній сукняний одяг, звичайно коричневого або чорного кольору — змінювалася залежно від регіону і майнового положення її власника. відрізнявся не тільки фасон, але й покрій свити. вона навіть могла мати каптур («ворок»). кунтуш і опанча були більш ошатними різновидами свити. Знаменитий козацький жупан — явний родич кавказького бешмета. Жупан звичайно шили із сукна. Зимовим чоловічим і жіночим одягом служили шуби або кожухи, які іноді називали «зимогрії». кожухи шилися із семи-дев’яти овечих шкур. кожух носили довго — десять, а іноді й п’ятнадцять років, а потім покривали сукном і продовжували носити ще кілька років.

на негоду розрахований і кобеняк, що являв собою великий сукняний мішок із прорізом для очей і рота. У старовину кобеняк був найпоширенішим верхнім одягом. У суворі зими його надягали поверх кожуха.

Чимало технічних винаходів і нововведень ведуть свій родовід із України. наприкінці минулого століття неподалік від києва було виявлене найдревніше в Європі житло, складене з кісток мамонта. ця будівля була споруджена 15 тисяч років тому. там же знайдені і найстаріші музичні інструменти, виготовлені древніми умільцями з мамонтової кістки. У селі Михайлівка поблизу одеси знаходяться руїни першої з відомих у Європі фортець, а військові історики дотепер ведуть палкі суперечки про те, де саме було винайдено бойові двоколісні колісниці: на Близькому сході чи в південноукраїнських степах. Швидше за все, на думку істориків, і диких коней уперше приручили в українських степах. Завдяки цьому докорінно змінився хід історії — і не тільки військової.

Багато в чому через цей ореол містики, що ним здавна була оповита наша земля, античні греки на початку знайомства з нею звідували одночасно суміш досить суперечливих почуттів — священний трепет перед обителлю богів і героїв, почуття страху і містичного жаху перед реальними небезпеками й уявлюваними чудовиськами, і гострої цікавості до незвичайної країни і її мешканців, яка врешті-решт і переважила страх. Першими мореплавцями, які почали   борознити   води   Чорного моря,  були древні критяни — сучасники легендарної Атлантиди. У 1975 році біля Каліакри в  Болгарії під час археологічних   розкопок   був виявлений кам’яний якір критського корабля, датований XVI сто-Іліттям до н. е. А ще за тисячу років на узбережжі Чорного та Азовського морів були засновані численні грецькі колонії. Найвідоміші серед них — ольвія, Херсонес, Пантікапей (у районі сучасної Керчі) і Феодосія на східному узбережжі Криму. Грецькі поселенці вступали в різноманітні контакти з місцевими племенами, між ними велася жвава торгівля.

 У першому столітті нашої ери Римська імперія підкорила собі Боспорське царство і Херсонес. Близько трьох століть Рим мав на кримському узбережжі укріплені поселення і військові гарнізони. Після розпаду Римської імперії на Крим поширила свій вплив могутня Візантія. Доїльники кобил» і сколоти в українських степах протягом тисячоліть, змінюючи одні одних, жили кіммерійці, скіфи, сармати, гуни, авари, угорці, печеніги, половці, татари, ногайці. кіммерійці, вихідці з таємничої країни Гамир,— перший народ східної Європи, згаданий у працях давньогрецьких істориків і географів. Гомер називав кіммерійців «до-їльниками кобил». керченська протока в античні часи називалася Боспор кіммерійська. кіммерійці робили спустошливі набіги на сусідів, а іноді вирушали в далекі походи на Близький схід.

З причорноморських степів України кіммерійців витіснив інший могутній степовий народ, який іменував себе «сколотами». однак в історії цей войовничий і непокірний народ більше відомий під іменем скіфів — так називали сколотів давні греки.

Царський курган. Пам’ятник античної поховальної архітектури IV ст. до н. е.

Більшу частину того, що ми знаємо про скіфів, їхнє життя та звичаї, дали розкопки скіфських поховань. над могилами знатних одноплемінників скіфи зводили кургани — рукотворні земляні пагорби конічної форми. найвищий із скіфських курганів на території України досягав висоти шестиповерхового будинку. У ході поховальних обрядів відбувалися криваві жертвопринесення — так, в одному з курганів, що був розкопаний у 1898 році, навколо поховання знатного воїна були виявлені кістяки понад п’ятисот коней, а околиці іншої скіфської могили засівали останки майже тисячі людей!

Скіфи були чудовими майстрами обробки золота. Створені ними вироби «звіриного стилю» ввійшли до скарбниці світової культури.

У завзятій і кровопролитній боротьбі зі скіфами іншому племені — сарматам — удалося встановити своє панування в причорноморських степах. Дивною особливістю суспільного ладу цього народу була ведуча чільна роль жінок у соціальному, політичному і сімейному житті. Сармати здобули славу грізних воїнів, іноді їх називають прямими попередниками західноєвропейських лицарів.

(Еще не оценили)

Загрузка...

У північно-західній частині моря часто зустрічаються великі скупчення червоної водорості філофори, з якої добувають агар-агар, який використовують у кондитерській, текстильній промисловості, а також у мікробіології. На прибережних скелях можна зустріти водорість ульву, або морський салат, на невеликих глибинах росте бура водорість цистозіра. У заростях морської рослинності ховається безліч морських безхребетних — крабів та молюсків, а в товщі води поволі мандрують медузи аурелія та пілема. Понад 660 видів рослин і більше 2000 видів тварин живе у водах Чорного та Азовського морів. Азовське море — най-мілководніше у Світовому океані, його найбільша глибина близько 17 метрів. Тут знайшла притулок древня фауна і, зокрема, такі цінні породи риб, як стерлядь, севрюга, осетер, шип, білуга. А там, де в море впадають великі ріки, водяться судак, синець, глазач, рибець і чехоня.

Давньогрецькі мореплавці називали Чорне море Понтом евксинсь-ким, тобто Гостинним морем. Незважаючи на значну глибину, температура води нижніх шарів Чорного моря набагато вища, ніж на тій же глибині в Атлантичному і Тихому океанах. Пояснюється це вільним доступом в океанські глибини холодних полярних вод, тоді як Чорне море зігріває тепла глибоководна Босфорська течія.

За винятком північно-західної частини, Чорне море являє собою глибоку улоговину з дивовижно гладеньким дном, що опускається на 2245 метрів нижче рівня Світового океану. На глибині нижче 200 метрів чорноморські води насичені сірководнем. Ця сірководнева «подушка» займає 87 % обсягу всього Чорного моря і заселена лише бактеріями. Через розчинений у морській воді сірководень днища суден, якорі та інші металеві предмети, занурені у воду, набували чорного кольору. Можливо, тому й море назване Чорним?..

У наші дні велика частина Чорного моря заселена «прибульцями» із Середземного моря. Тут живуть три види дельфінів, зрідка зустрічаються тюлені. однак через масовий наплив відпочиваючих у Криму залишається дедалі менше місця, щоб забезпечити тримісячним спокоєм колонії тюленів для благополучного вирощування потомства. Серед промислових риб кращими вважаються султанка, морський півень, скумбрія, кефаль, ставрида і пеламіда, а також різні види камбал. Карадазький дельфінарій як і багато рік північного заходу України, прип’ять бере початок у болотах і вологих лісах полісся. тут збереглося багато представників реліктової флори і фауни — ведмеді, лосі, козулі, дикі кабани, вовки, лисиці, борсуки, сотні видів птахів.

Простори нашої Вітчизни, як дорогу тканину, прикрашену сріблом, прорізають мерехтливі нитки 23 тисяч рік, загальна довжина яких складає понад 170 тисяч кілометрів. Майже всі великі ріки України — рівнинного типу. Лише карпатські ріки — Тису, Прут, Черемош та інші — можна назвати гірськими. Переважна більшість рік України сьогодні опинилася під загрозою. Світлі й чисті в минулому, нині вони страждають від забруднення і хижацького використання, міліють, а часом і зовсім зникають. найбільшою водною артерією нашої країни є дніпро, третя за розміром ріка Європи. дніпро дорогий серцю кожного українця. ця могутня ріка — колиска давньоруської і козацької державності, свідок боротьби українського народу за волю.

дніпро поділяє територію України на дві частини — правобережну і лівобережну.

до 1932 року судноплавству по дніпру перешкоджали пороги -скельні виходи гранітів у руслі ріки на ділянці довжиною близько 70 кілометрів поблизу Запоріжжя. Будівництво великих гідроелектростанцій і водоймищ докорінно змінило вигляд дніпра. ріка стала цілком судноплавною. У нижній течії Дунаю лежить заповідний край, де в очеретяних джунглях знаходять притулок мільйони птахів, тварин і риб, яких напевно більше ніде не побачити. Містечко Вилкове, розташоване серед мальовничих мілководних проток і річкових рукавів, недарма називають «українською Венецією». Ріки України, які впадають у Чорне море, нерідко утворюють лимани — великі водні простори із солонуватою водою, відділені від моря. однак утворилися вони саме завдяки наступу моря на сушу. Широко відомі лимани Березань, Ти-лигула, Куяльник, на їхньому дні виявлені скупчення цілющих грязей, які використовують для лікування багатьох захворювань.

Справжніх озер на території України близько 20 тисяч, з них 7 тисяч площею більше десяти гектарів. Вони розташовуються, як правило, у заплавах рік, переважно в Поліссі. У басейнах Західного Бугу та Прип’яті на території Західного Полісся (Волинської і Рівненської областей) розкинулися Шацькі озера (понад 30 прісноводних водойм), що мають карстове походження. Разом із навколишніми ландшафтами вони утворюють Шацький національний парк.

Найбільш глибоководним серед них є Світязь — ця велика водойма з чистою водою, оточена мальовничою природою, вважається справжньою перлиною Волині.

Крім того, по всій території нашої країни розкидані сотні тисяч рукотворних водойм — ставків. Українське селянство з глибокої давнини створювало ставки, перегороджуючи земляними насипами устя балок і неглибоких ярів. Ставки служили сховищами води, використовувалися для розведення риби і водоплавної птиці. Ставки, оточені вербами, як і білі лелеки, стали своєрідним символом сільської України.

Українські карпати є частиною східних карпат і, у свою чергу, поділяються на три частини: Бескиди, Горгани й Чорногора. Гірський масив Чорногора вважається найбільш високим в Українських карпатах, його найвища вершина — гора Говерла (2061 м).

схили карпат укриті хвойними лісами, а нижче лежить пояс букових лісів. деякі дерева досягають тут 50 метрів заввишки і 6 мет рів в обхваті. У карпатах беруть початок ріки дністер, тиса, прут, Черемош і багато які дрібніші річки й потоки. У них іще зустрічаються такі рідкісні та цінні види риб, як дунайський лосось і бура форель.

Субальпійські луки — полонини — тягнуться на десятки кілометрів. особливо гарні вони навесні, коли нагадують казково уквітчаний строкатий килим. Радують око лілові фіалки та айстри, жовтогарячі жовтці, маки і перстачі, білі ломикамені та багато інших квітів. яскраву зелень забезпечують густі й соковиті лугові трави. У горах Карпат можна зустріти унікальну квітку високогір’я — едельвейс.

Закарпатське золото і приазовські алмази робота геологорозвідників по пошуку кольорових, рідкісних і благородних металів, а також алмазів, які Україні раніше доводилося закуповувати за кордоном, в останні десятиліття увінчалася |Х       справжніми відкриттями. на сході, у центрі України та в Закарпатті було виявлено шість золотоносних районів. вітчизняні родовища містять кілька тисяч тонн золота, хоча і вміст його в породі невисокий -6-8 грамів на тонну. У 1999 році були отримані перші зливки вітчизняного золота. У цей же час на півдні України, у приазов’ї було виявлено геологічні структури, що нагадують славнозвісні кімберлітові трубки південної африки, де здійснюється велика частина світового видобутку алмазів. на рубежі тисячоліть — у 2000 році — тут було видобуто перші 168 алмазів.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Традиційне українське житло — хату — недарма порівнюють із сонцем, навколо якого обертається весь світ національних традицій і звичаїв. її конструкція — справжній солом’яно-глиняний шедевр, що досяг досконалості за багато століть. Українська хата має свої неповторні особливості. На відміну від двосхилого даху російської хати, покрівля хати-мазанки («дах») чотирисхила, як завжди робили ще наприкінці першого тисячоліття нашої ери в південних і західних слов’ян. Якщо в Росії солом’яні дахи хат крилися «внатруску», то українські хати завжди покривали «снопками», тобто міцно зв’язаними пучками соломи.

Прообразом української хати були житла трипільців — народу, який створив високу землеробську культуру на території України ще в неоліті — новому кам’яному столітті.

Залежно від регіону й особливостей   місцевого  клімату  матеріали для зведення стін хати використовувалися найрізноманітніші. Це могли бути дерен, земля або глина, змішані з рубленою соломою (волькові   або   саманні хати),  або ж солома, очерет, лозняк або хмиз, обмазані глиною. Іноді стіни зводилися з колод,  покладених у зруб.

Неодмінний атрибут української хати — дерев’яна окута скриня. Скриня була власністю дівчини і супроводжувала її у всьому наступному сімейному житті. Тут зберігалося святкове вбрання і повсякденний одяг, вінок, рушники, прикраси, а в прискринку (маленькій шухлядці вгорі, уздовж бічної стінки, для збереження різних дрібничок) — різноманітне зілля, яке мало, як вважалося, чаклунську силу. У XVII—XVIII століттях скриню використовували ще й як стіл.

Рушники з глибокої давнини служили символом духовної краси і моральних чеснот  кожної людини  і  супроводжували наших предків від народження до смерті. Вони широко використовувалися    для     побутових і  обрядових  цілей:   рушниками  прикрашали  ікони, виставлені   на  покуті,   з рушниками     зустрічали гостей; на знак згоди на шлюб   дівчина   подавала сватам рушник; намітка — головний   убір   заміжньої жінки — також являла собою довгий, іноді до восьми метрів, рушник.

Незважаючи на місцеві розходження, українські хати мали зазвичай однакове планування, і навіть домашнє начиння і предмети меблів розташовувалися в них подібним чином. Звичайна українська хата була «трикамерною», тобто складалася з трьох ізольованих одне від одного приміщень. У кутку розташовувалася «вариста піч».

У гуцулів така піч оздоблювалася розписаною керамічною плиткою, або «кахлями».

обов’язковими предметами меблів були ліжко, «полиця» (або «мисник») для посуду, стіл під іконами в «червоному куті» (на покуті), лави уздовж стін і «ослон» — пересувна лава уздовж столу.

 Мистецтво вишивки в Україні сягає аж до початку І тисячоліття. Першу школу вишивки відкрила в ХІ столітті сестра Володимира Мономаха Ганна. Широко розповсюджені деталі візерунка українських вишивок являють собою древні символи, значення яких не завжди зрозуміле нашим сучасникам. Дослідники стверджують, що в давнину рушник можна було читати, як книгу або пам’ятну записку.

Ікони на покуті прикрашалися засушеними квітами — чорнобривцями, волошками, гвоздиками, барвінком — і драпірувалися власноруч вишитими господинею полотняними рушниками.

Українська національна кухня склалася на рубежі XVIII—XIX століть. До неї увійшли способи обробки продуктів, запозичені в різних народів, але в цілому кухня українців була оригінальною і цілком самобутньою.

Серед кулінарних традицій світу українська користується заслуженою славою. В усьому світі відомі такі неповторні страви, як борщ і вареники.

Вареники такі надзвичайно смачні, що цілком можна повірити, що вони й насправді живі. Суто українські начинки для вареників — вишні, сир, цибуля, вишкварки тощо. як начинку використовували також капусту, картоплю, гречану кашу, мак, варені і дроблені сухофрукти, а на Полтавщині — навіть варений горох, розтертий з калиною. Вважалося, що вареники мають магічне значення. їх обов’язково готували в той день, коли в хазяйстві селянина телилася корова або ягнилася вівця. Це повинно було забезпечити тварині міцне здоров’я та плодючість.

Українці — землеробський народ із давніми традиціями. З незапам’ятних часів жито і пшениця були головними культурами, які вирощувалися в Україні. не дивно, що українці дуже шанували хліб. Хліб на столі вважався найбільшою святинею. Хліб-сіль, подані гостеві на вишитому рушнику були й залишаються вищим проявом гостинності нашого народу.

З хлібом пов’язано безліч звичаїв і повір’їв. наприклад, хліб дозволялося різати тільки у висячому положенні і тільки в напрямку до себе. якщо шматок хліба упав, його слід було підняти, поцілувати його і знову покласти на стіл. викинути шматок хліба вважалося святотатством. У цих звичаях виявлявся постійний острах голоду, який переслідував наших предків.

Білий із рожевими прожилками — такий колір пропонував надати українському прапорові один німецький етнограф позаминулого століття, який стверджував, що українці люблять сало, як ведмеді мед. І цей учений, безумовно, мав рацію, тому що свинина, свиняча ковбаса і сало є найбільш розповсюдженою серед українців м’ясною їжею.

Ще в недалекому минулому вживання яловичини, дуже поширене в Росії, було в українців порівняно незначним. Це пояснюється тим, що корови високо цінувалися в Україні як джерело молока і молочних продуктів, а волів використовували як тяглову силу на сільськогосподарських роботах.

Сало

Борщ в Україні оточений справжнім культом, а  його  поїдання  супроводжується  цілим ритуалом. Це видно навіть з величезного числа пов’язаних із борщем стійких висловів, що здавна увійшли в українську мову. Українець запросить вас до столу: «Сідайте борщувати»; запропонує втомленому товаришеві доробити розпочату справу: «Давай же доборщимо цей клапоть»; а в скривдженого неодмінно поцікавиться: «Чи я тобі межу переорав, чи я тобі в борщ начхав?». На Січі переперчений борщ використовували для випробування молодих козаків на стійкість і витримку.

Український борщ кожен регіон України не тільки має власні страви, але й загальновідомі готує по-своєму. на волині вас почастують ароматною домашньою ковбасою; на   Черкащині   пригостять   рибою   по-жаш-ківськи або фірмовими м’ясними ласунами; на   поліссі  можна  поласувати  напоями і   з   журавлини   та   калини,   варениками з чорницею і смаженими грибами; гуцули почастують смачнющим банушем або зразами з чорносливом і горіхами, яловичиною по-полонинськи; на покутті —  курячими  пупками  в   сметані;  на   Буковині можна покуштувати мамалигу з бринзою, на донбасі вам запропонують завиванець по-волно-васьки,  печеню  по-мар’їнськи або  фірмове блюдо донецьких греків —   золотаві чебуреки; на поділлі варто спробувати оладки з печінкою або гречаники; а закарпатські бойки можуть похвалитися квасівкою з грибами і цибульниками…

Чудова й невичерпна розмаїтість української народної кухні!

(1голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

Наш сучасник, відомий письменник Павло За-гребельний одного разу дав влучне визначення традиційному українському суспільству та культурі — «солом’яно-глиняна цивілізація». І справді, світ традиційної України — це насамперед селянський світ, а традиційна культура українців — переважно аграрна, сільська культура. Причиною тому була безліч зовнішньополітичних обставин. Під владою Російської та Австро-Угорської імперій українці протягом сторіч були позбавлені власної державності. Міста України, центри її культурного життя, вже в ХХ столітті були піддані масовій русифікації.

Тим більш вражають дивовижна сила та живучість української традиції, надзвичайно досконалі форми культури й цивілізації, вироблені українським народом, загальний високий рівень його культури.

Славні імена філософа Григорія Сковороди, письменника Миколи Гоголя, поета Тараса Шевченка, письменника і мислителя Івана Франка, поетеси Лесі Українки, економіста Михайла Туган-Барановського, літератора і кінорежисера олександра Довженка, скульптора олександра Архипенка, хореографа Сержа Лифаря і багатьох, багатьох інших українських діячів культури золотими літерами вписані не тільки в історію України, але й у літопис європейської і світової культур.

Про унікальну життєву стійкість українського народу блискуче писав олесь Гончар: «Чудом завжди буде, як на роздертих між двома імперіями українських землях з-під режимів, озброєних багатовіковим досвідом гноблення, щоразу знов і знов проростав той… могутній дух народної творчої енергії, що, будучи, здавалося б, беззахисним, приреченим, усе-таки не давав себе погубити, затоптати, більше того, зумів навіть у цих задушливих умовах створити величезні художні цінності в пісні, у різноманітному прикладному мистецтві, у шедеврах народного зодчества…»

Іван Федоров (?—1583) — засновник книгодрукування в Росії та Україні. Спільно з Петром Мстислав-цем керував першою державною друкарнею у Москві, де вийшли друком «Апостол» (1564) і «Часопис» (1565). Через переслідування релігійних фанатиків Іван Федоров змушений був тікати з Москви й до 1572 року працював у Заблудові (Білорусь). З 1572 по 1575 рік працював у Львові, де в 1574 році видав перші в Україні друковані книги «Апостол» і «Буквар». 1577—1582 роки провів на службі в К. ос трозького в острозі. В 1581 році видав також острозьку Біблію. окрім книгодрукування, Іван Федоров був відомий сучасникам і як видатний гарматний майстер — він винайшов багатостволь-ну мортиру. Слов’янський першодрукар Іван Федоров і львівське видання його «Апостола» Географічне положення України — на межі між Заходом і Сходом — неминуче ставило її в положення посередника в контактах між цими глибоко різними світами. Українська культура відчула на собі вплив як Заходу так і Сходу, зумівши при цьому зберегти свою чарівну своєрідність. При цьому українці здавна віддавали перевагу Західній Європі, її цивілізаційним і культурним традиціям як найбільш відповідним їхнім насущним потребам і сподіванням. Античність, ренесанс, реформація, бароко, класицизм, романтизм — усі ці найяскравіші надбання європейського духу знайшли оригінальне втілення в історії української культури.

За чудовими архітектурними пам’ятниками Києва, Львова, одеси, Харкова та інших українських міст можна реконструювати і простежити еволюцію стилів і смаків європейського містобудування.

Традиційна Україна (починаючи з давньоруських часів і аж до ліквідації в XVIII ст козацької автономії) відрізнялася досить високим рівнем правосвідомості. її розвинуті правові традиції втілені в таких відомих кодексах законів, як Російська Правда XI—XII століть, Литовський статут у трьох його редакціях (1529, 1566, 1588 роки), Магдебурзьке право (діяло на українських землях у XIV—XIX століттях), Конституція гетьмана Ф. орлика (1710). Характеру    українців     притаманні властиві всім європейцям волелюбність і відраза до будь-яких проявів тиранії та стадності, визнання недоторканності прав особи, захист її  честі  та  гідності, відстоювання   священного права своєї країни на волю та незалежність. Це основоположні   культурні традиції, які український народ зумів зберегти та пронести через століття поневолення та лихоліть.

Львів.  Традиції містобудування поширюється стиль класицизму. Унікальними пам’ятками архітектури цього періоду є андріївська церква в києві (архітектор Б. растреллі), собор різдва в козельці, комплекс церков почаївської лаври. За чудовими архітектурними пам’ятниками києва, львова, Харкова, одеси та багатьох інших українських міст можна реконструювати та простежити еволюцію   стилів   та смаків   європейського містобудування. в Західній Україні збереглося чимало видатних пам’ятників архітектури, які втілили в собі кращі традиції європейського містобудування. львів являє собою справжній музей архітектури під відкритим небом. Зразком готичного стилю є кафедральний костьол, побудований у XIV-XV століттях, пам’яткою ренесансу слугує львівська площа ринок (XIV-XIX ст.). Західноєвропейське бароко представлене Бернардинським костьолом (початок XVII ст.) та собором св. юра (XVIII ст.). З початку XVIII століття в монументальному будівництві в Україні поступово У зв’язку з постійною погрозою навал агресивних сусідів в Україні одержали можливість повною мірою розвинутися традиції військової лицарської культури. їхнє блискуче втілення знаходимо в славних подвигах запорізьких козаків, які керувалися неписаним кодексом честі, що мав назву «лицарська регула».

Загальними для цих захисників землі української був полум’яний дух патріотизму, героїчний стиль життя і відповідні йому цінності — слава, честь, відвага.

С. Васильківський. «Задунайський запорожець»

(Еще не оценили)

Загрузка...

Розмивання вапняків призвело до утворення печер у товщі гірських хребтів Криму. Тут знаходиться близько 800 різних карстових колодязів, проваль, печер і шахт, у тому числі й печера Червона — найдовша вапнякова печера на території країн СНД (13,1 км). Кримські гори складаються з декількох платоподібних масивів, так званих яйл. найвища вершина криму — гора роман-кош (1545 м). Для кримських гір характерні карстові явища: численні лійки, западини, низькі гряди. підземні води, розмиваючи вапняки, з яких в основному складається цей гірський масив, поступово утворювали порожнини і провалля. внаслідок цього гірські породи осідали й деформувалися, утворюючи різноманітні вигадливі форми.

Україна має унікальні мінерально-сировинні ресурси. Займаючи лише 0,4 % площі світової суші (603,7 тис. км2), на початку 90-х років минулого сторіччя вона здійснювала до 5 % світового видобутку корисних копалин. Шахти в Донецькому басейні. Тут видобувається високоякісне коксівне вугілля для металургійної промисловості.

 В Україні у великих обсягах ведеться видобуток кам’яного вугілля (2 % від світового видобутку), залізних (4 %) і марганцевих (10 %) руд, урану, титану, цирконію, германію, графіту (4 %), каоліну — сировини для виробництва порцеляни (18 %), брому, охри, нерудної металургійної сировини (кварцитів, вапняку і доломітів, що використовуються як добавки при виплавці сталі і чавуну), хімічної сировини (самородної сірки, кам’яної солі, калійних і сульфатних солей), лицювального каменю (гранітів, лабрадориту та інших), кварцового піску для виробництва скла.

Чимало в українських надрах нафти й газу, бурого вугілля, торфу, цементної сировини, вогнетривких глин, сировини для виробництва харчової соди, будівельних матеріалів, йоду, а також мінеральних вод із цілющими властивостями. Україна не тільки забезпечує себе, але й експортує залізо, марганець, титан, цирконій, уран, графіт, каолін, самородну сірку та ряд інших.

Територія нашої країни в геологічному відношенні ще далеко не повністю досліджена,

 а значить існує вірогідність відкриття нових родовищ і запасів найцінніших мінералів і руд. Свідчення цього — нещодавнє відкриття в Україні великого родовища самородної міді, запаси якого оцінюються в 25 млн тонн.