8 Мар »

У компанії з Вигуком (діалог)

Автор: flashsoft1 | В категории: Енциклопедія шкільних занять
1 кол2 пара3 трояк4 хорошо5 отлично (Еще не оценили)
Загрузка...

З приводу вихідного дня у службовому приміщенні було тихо, безлюдно. Щ дверима одного з кабінетів лунали голоси. Там обговорювали дуже важливе пЛ тання: де Частка, Прийменник й Сполучник проведуть час: у лісі, на річці абеЯ зоопарку. Треба ж і Службовим Частинам мови колись відпочити, не лише прач цювати. Серед них вперше на збори запросили Вигука — хоч і відділився, прсЙ те ж свій.

  • —        Мої вітання, добродії, здорові будьте! Спасибі, шо запросили, а то весь час сам по собі.
  • —        Будьте й ви здорові! Ви у нас унікальне явище. До Сполучників вас не зеіі рахуєш.
  • —        До нас, Прийменників, мабуть, теж.
  • —        Про Прийменників й поготів. Ви такі важливі й поважні. Звісно, знаєтеся Іменниками та Займенниками.
  • —        Виходить, моя справа кепська. Ех, як прикро!
  • —        Та ні, навпаки! Сьогодні ми відпочиваємо, і нас ніхто не розшукуватиме.
  • —        Вибачте, але без мене, безперечно, можна обійтися.
  • —        Не думаю, шановний Вигуку. Без вас люди перестануть бути ввічливими. І
  • —        О! Адже тільки на один день!
  • —        Отакої! Не можна допустити жодного дня без слів «спасибі», «будь ласка’*! «бувайте здорові», «привіт», «даруйте».
  • —        Як і без нас, любий Сполучнику. Ви йдете з нами, люб’язний Вигуку?
  • —        Спасибі! Здорово! Звісно, йду.
  • —        Отже до зоопарку?
  • —        Ой-ой, мені страшно!
  • —        Там усі мешканці у вольєрах та клітках.
  • —        Що ж, треба поспішати. Довго без нас пані Граматика залишатися не по винна.
  • …Увечері всі задоволені розходилися по своїх кабінетах. З-за дверей кабіие Вигуку до півночі чулися скрикування:
  • —        Жах!.. Ой лишенько!.. Ось тобі на!.. Ха-ха-ха!.. Ну й ну!..
  • Діалог з тополею (твір за поданим сюжетом)
  • Росте у дворі тополя. Коли і ким посаджена? Невідомо. Але комусь вона за жає: Начебто дерево, але й у нього своє життя, свої інтереси, свої примхи. Одн разу до дерева підійшов хлопчик.
  • —        Будь здорова, тополе! Те, що ти тополя, я знаю, і не проста — пірамідаль У тебе красивий світлий стовбур. Ти висока, велична.
  • —        А ти хто?
  • —        Я учень 7-А, моє ім’я Антон.
  • —        Ти щось хотів? У тебе до мене є питання?
  • —        Мені хотілося б дізнатися, хто посадив тебе у нашому дворі і коли.
  • —        Це було давно, років сорок тому. У другому під’їзді мешкали двоє друзів. У рік закінчення школи вони посадили мене, огородили невисоким штахетником. Поливали мене, охороняли. Я була такою кволою.
  • —        Навіть важко в це повірити, що ти була кволою. Он яка красуня! А стовбур біля підніжжя й не обхопити. І тіні даєш багато. У спеку так приємно під тобою стояти. А ті хлопці, що посадили тебе, навідують хоч зрідка?
  • —        Ні, вони, мабуть, кудись поїхали, бо я їх не бачила більше у цьому будинку. Але одного разу мене захотіли позбутися. Й таке було.
  • —        Як же можна згубити таке гігантське дерево?
  • —        Тут, на жаль, якісь заповзятливі люди намітили місце для автостоянки. Ось І іадумали мене спиляти. Спасибі мешканцям двору, захистили. Навіть телевізійників викликали, мітинг улаштували.
  • —        Це добре. У твоїй кроні щоденні мітинги. Скільки птахів гомонить без утоми.
  • —        Трапляється, й б’ються, особливо сороки, ніяк не дійдуть згоди між собою.
  • —        А тобі які птахи більше подобаються?
  • —        Дятел. Він прилітає лікувати мене. А ще люблю спостерігати за ластівками. Але вони ніколи не сідають на мої гілки — дуже зайняті, ніколи їм сидіти.
  • —        А яка пора року тобі, люба тополе, більш до вподоби?
  • —        Мені приємна будь-яка пора року, кожна по-своєму цікава.
  • —        Давай, тополе, дружити. Я до тебе приходитиму часто.

Сочинение! Обязательно сохрани - » У компанії з Вигуком (діалог) . Потом не будешь искать!


Всезнайкин блог © 2009-2015