Політичний світогляд А. С. Пушкіна зложилося вже в юнацький, ліцейський період. Викладачі прагнули розвити у своїх вихованцях почуття цивільної честі, служіння Батьківщині й народу. У ліцеї виріс геніальний поет Пушкін, звідси виніс він свій ясний погляд на мир і людей, розуміння того, що будь-яка людина, незалежно від соціального походження, повинен бути вільним. І головний порок, що побачив молодий поет, — це нічим не обмежена влада монарха, самодержавство: Лиходій! Тебе, твій трон я ненавиджу, Твою погибель, смерть дітей З жорстокої радостию бачу, -викликує молодий поет в оді із символічною назвою «Вільність».
У цьому добутку можна бачити ідеї просвітителів XVIII століття. Самодержавство повинне бути обмежене законом, тоді не буде сваволі влада імущих, «барства дикого», «покорствующих бичам» рабів. Тому так урочисто звучить головна думка добутку:
Владики! вам вінець і трон Дає Закон — а не природа; Коштуєте вище ви народу, Але вічний вище вас Закон. Рабство протиприродно. Воно тягне назад, заважає жити, розвиватися суспільству. Рабство — це ганьба! Людина породжена вільним, і ніхто не має права зазіхати на його духовну незалежність. Росія — велика країна, і народ її повинен бути вільний і великий.
Але про яку велич можна говорити, коли «младые сини» ростуть для того, щоб поповнити «двірські юрби змучених рабів», щоб до труни тягнути «тяжкий ярем». Саме про це мова йде у вірші «Село»:
Склонясь на далекий плуг, покорствуя бичам, Тут рабство худе тягнеться по браздам Невблаганного власника. Хто ж він, «невблаганний Власник», «присвоивший насильницькою лозою й праця, і власність, і час хлібороба»? Монарх, що став вище закону, вище духовної правди. Особистість для влади не має значення. Деспотизм і тиранія гублять усе: Вільний Рим зріс, А рабством погублений.
Пушкіна ніколи не виступав проти «корони», але вважав, що країною повинен правити освічений, мудрий монарх. Саме такий монарх скасує рабство, і тоді сам народ буде захисником, хоронителем трону й імперії:
Схилитеся першим розділом Під покров надійну закону, И стануть вічною вартою трону Народів вільність і спокій. На ьтих ідеях виховувалися майбутні декабристи, багато хто з яких були близькими друзями Пушкіна, його товаришами по ліцеї. Тому ідеї декабристів були близькі й Пушкіну. Недарма після повстання на Сенатській площі при обшуку в багатьох з них були знайдені рукописні копії вільнолюбних віршів прославленого поета.
Багато віршів поета цього періоду сприймалися сучасниками як заклик до дії, як гасло. У їхньому числі хрестоматійний вірш, присвячений другові Пушкіна П. Я. Чаадаєву:
Товариш, вір: зійде вона, Зірка чарівного щастя, Росія вспрянет від сну, И на уламках самовластья Напишуть наші імена! Після повстання 1825 року поет не відрікся від своїх принципів. Його погляди стають більше твердими й критичними. В 1827 році він пише вірш «Арион», що є алегоричним оповіданням про події на Сенатській площі. Поет ясно дає зрозуміти, що ідеї декабристів живі: Я гімни колишні співаю И ризу вологу мою Сушу на сонце під скалою. Прикладом політичної лірики Пушкіна є й вірш «Анчар». Воно також є алегорією. Образ анчара — древа отрути — Пушкін використав для викриття політики Миколи I:
До нього й птах не летить, И тигр нейдет: лише вихорь чорний На древо смерті набіжить — И мчиться ладь, уже тлетворный. У своїй вільнолюбній ліриці Пушкін створив образ ідеального монарха, володаря Росії. Він затверджує, що самодержець повинен сполучити свою владу із законом, защищать права людини, персоніфікувати собою ідеал справедливості, сили й величі. Саме про таку Росію мріяв поет.
Сочинение! Обязательно сохрани - » Політичний світогляд А. С. Пушкіна . Потом не будешь искать!
Запись была опубликована
12.02.2010 в 09:38 в категории Шкільні твори з російської мови.
Вы можете следить за ответами в этой записи через RSS 2.0 ленты.
Загрузка...