Сочинения

Ця адреса мені знайома з малих літ. Пам’ятаю сучасний, непримітний будинок по вулиці Шевченка, квартиру. Пам’ятаю невеликий базарчик осінніх квітів. У цьому будинку жив і творив відомий український поет Василь Андрійович Симоненко. Але Василь жив в іншій квартирі, а тут живе його старенька мати. Вона живе сама. Нещодавно у Ганни Федорівни був день народження, їй виповнилося вісімдесят років. У той день письменники Києва — Олесь Гончар, Борис Олійник та інші — відправили поздоровчу телеграму з теплими словами матері Василя. Вона одержала багато листів від близьких і далеких родичів, від молодих поетів, від людей, які поважали великого поета та були вдячні його матері за існування такої мужньої людини. Прийшли привітати бабусю зі святом її онук Лесик та правнучка Мирослава, яка звала бабусю: «Бабуся Ганнуся».

Я не був присутній на святі важливої для мене людини. Але привітати бабусю зміг трохи раніше. Я приїхав до неї разом із кореспондентом українського радіо. За обідом ми розмовляли про Чорнобиль, про щоденник Симо-ненка — із чого народилася цікава передача, у якій прозвучали найцікавіші твори Василя та живі розповіді його матері.

Ганна Федорівна розповіла, що разом з людиною вмирає його таємниця. Так і з Василем, який передбачив свою ранню смерть в одному зі своїх віршів. Василь тяжко хворів, але навіть його рідна мати не знала про це. Люблячий син боявся завдати їй болю. Щоденник і невідомі вірші Симоненка вже надруковані в газетах і в журналах.

Не все відомо про великого поета і мені, хоча пройшов я стежками його життя. Але не ми йдемо до нього, а він ідз до нас.

Василь Симоненко залишався мужньою людиною, чесним і гарним чоловіком, який завжди піклувався про найдорожчу йому людину — матір. Навіть помер поет лише тоді, коли мати одужала.

Я казав, що мати поета диве сама… Це так, і водночас ні! Вона живе разом із вічною, нестаріючою материнською любов’ю. Мати завжди пам’ятатиме свого сина — великого співця молодої української поезії.

Образ матері — це символ добра на землі, людяності, любові. Від часів Шевченка і до наших днів українські поети складають величальну пісню матерів. Найніжніші слова знаходять сини для матерів. Так само і ми до своїх батьків. Вони для нас є найріднішими людьми, які завжди поруч, завжди підтримають. Мати і батько оберігають дитину від нещастя, злигоднів, лихих людей. Кожні батьки намагаються виростити своїх дітей добрими, гідними людьми.

Важко назвати у сучасній літературі поета, який би не звертався до цієї теми. Василь Симоненко по-своєму оспівує величний образ матері, який переростає в образ України. Де б ми не були, завжди з нами буде материнське благословення і його не можна забути. «Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати»,— каже у своєму вірші великий поет.

Вірші Василя Симоненка примушують задуматися ще раз, якими важливими є для нас батьки, хоч інколи ми про це забуваємо. Його поезія надихає, хвилює, приносить справжню насолоду, прагнення бути кращими, добрішими, ніжнішими. Ці вірші є щирим і простим відгуком на все те, що відбувається у житті людини.

Сочинение! Обязательно сохрани - » Образ матері у творчості Василя Симоненко . Потом не будешь искать!

Запись была опубликована 02.02.2010 в 14:43 в категории Шкільні твори з російської мови. Вы можете следить за ответами в этой записи через RSS 2.0 ленты.