Всю безліч існуючих книг можна умовно розділити на дві групи: книги для душі й просто для читання. Із другими все ясно: це різні любовні романи в яскравих обкладинках, детективи з голосними назвами. Ці книги читають і забувають, і жодна з них не стане вашої улюбленою настільки. Визначення перших же в кожного своє. Для мене гарна книга значить багато чого. Адже розумний добуток може дати людині набагато більше, ніж просто можливість добре провести час. Вона штовхає читача на міркування, змушує задуматися. Гарні книги відкриваєш для себе раптово, а залишаються з нами вони на все життя. І перечитуючи їх, відкриваєш для себе нові думки й відчуття.
Дотримуючись цих міркувань, роман Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита» сміло можна назвати гарною книгою. Більше того, моя рецензія на цей добуток могла складатися з одних окличних і знаків питання: настільки сильне почуття замилування й преклоніння перед утвором Майстра, настільки він загадковий і непояснений. Але спробую зануритися в безодню таємничості, іменовану «Майстер і Маргарита».
Звертаючись до роману знову й знову, я щораз відкривала щось нове. Будь-яка людина, читаючи цей добуток, може знайти для себе те, що цікаво їй, що хвилює й займає її розум, У роман «Майстер і Маргарита» потрібно вчитуватися, і тоді… романтики насолодяться любов’ю Майстра й Маргарити як самим чистим, щирим, бажаним почуттям; шанувальники Бога почують нову версію старої історії Ієшуа; філософи зможуть поламати голову над загадками Булгакова, адже за кожним рядком роману стоїть саме життя. Гоніння на Булгакова, цензура РАППа, неможливість відкрито висловлюватися — все це змусило автора приховувати свої думки, свою позицію. Читач же знаходить і читає їх між рядків.
Роман «Майстер і Маргарита» — апофеоз всьої творчості Михайла Булгакова. Це самий гіркий і самий щиросердечний його роман. Біль, страждання Майстра від невизнання його — біль самого Булгакова. Неможливо не відчути щирість автора, його справжню гіркоту, що звучить у романі. В «Майстері й Маргариті» Булгаков пише історію свого життя, але називає людей іншими іменами, описуючи їхні характери такими, якими вони існували в дійсності. Його вороги виписані в романі зі злою іронією, що переходить у сатиру. Римський, Варенуха, Степан Лиходіїв, «віддані» працівники мистецтва, які сіяють лише несмак і фальш. Але головний супротивник Булгакова в романі — Михайло Олександрович Берліоз, голова Массоліту, читай — РАППа. От хто вирішує долю на літературному олімпі, от хто вирішує, чи бути письменникові гідним називатися «радянським». Він догматик, що не бажає вірити в очевидне. Саме з його згоди відкидаються роботи, що не відповідають ідеологічним міркам письменників. Берліоз зламав долю Майстра й ще багатьох інших, не шукаючих дрібних радостей і, що віддаються з усією пристрастю своїй роботі. Хто ж займає їхнє місце? Автор веде нас у будинок літераторів, де основне життя кипить у ресторані «Грибоєдов». Весь запал письменник розтрачує на дрібні інтриги, на біганину по кабінетах, на поїдання всіляких делікатесів і так далі. Тому те що ми бачимо майже повна відсутність талановитої літератури в період правління Берліоза.
Трохи інший, незвичним Булгаков з’являється перед читачами в главах, присвячених Ієшуа. Ми бачимо подібність цього біблійного персонажа з автором. По визнаннях сучасників, Михайло Булгаков був чесною, щирою людиною. Так само як Ієшуа, ніс він добро й серцеву теплоту своїм близьким, але, подібно своєму героєві, був не захищений від зла. Однак немає в письменнику тієї святості, уміння прощати слабості, немає тієї м’якості, властивої Ієшуа. Гострою мовою, нещадною сатирою, злою іронією Булгаков ближче до Сатани. У первісному варіанті Великий Князь Тьми був один, але, відновлюючи спалений роман, письменник оточує його свитою досить колоритною. Азазелло, Коровьев, кіт Бегемот створені Майстром для дрібних витівок, тоді як самому мессиру мають бути більше значні справи. Булгаков показує його вершителем доль, наділяє його правом карати або милувати. Взагалі роль чорних сил у романі «Майстер і Маргарита» несподівана. Воланд з’являється в Москві, щоб не заохочувати, а карати грішників. Кожному він придумує незвичайне покарання. Наприклад, Степана Лиходіїв відскіпався лише змушеною подорожжю в Ялту. Директор вар’єте Римський був покараний більш суворо, але залишений живий. А саме важке випробування чекає Берліоза. Страшна смерть, похорон, перетворені у фарс, і, нарешті, його голова в руках самого мессира. За що ж йому настільки суворе покарання? Відповідь можна знайти в романі. Самі більші грішники, на думку автора, ті, хто втратив здатність мріяти, винаходити, чиї думки йдуть по розміряному шляху. Берліоз — переконаний, закоренілий догматик. Але ж з його попит особливий. Голова Массоліту завідує душами людей, направляє їхні думки й почуття. Йому довірено відбирати книги, на яких виховуються наступні покоління. Берліоз із породи тих псевдо літераторів, з якими все життя боровся Булгаков. І Майстер мстить свої ворогам, змушуючи героїню роману, Маргариту, розгромити ненависний будинок літераторів. Мстить за цькування, за гоніння, за зламану свою долю, за зганьблені про-винищення. І неможливо засуджувати Булгакова — адже правда на його стороні.
Але не тільки темні, похмурі почуття вклав автор у свій улюблений утвір. «Любов вискочила перед нами… і вразила нас відразу обох…» Такими словами відкриваються самі добрі, найясніші сторінки роману. Це історія любові Майстра й Маргарити. Вірна помічниця, дружина письменника Олена Сергіївна знайшла своє відбиття в образі Маргарити — самому чуттєвому образі. Тільки любов булгаковської полу святої – полу відьми врятувала Майстра, і Воланд дарує їм заслужене щастя. Пройшовши через багато випробувань, але зберігши свою любов, Майстер і його Муза йдуть. А що ж залишається читачеві? Чим же закінчилося роман-життя?
«Цим і скінчилося, мій учень…» — останні слова Майстра. Звернені вони до Івана Бездомного. Поет сильно змінився з тих пір, як ми зустріли його на перших сторінках роману. Зник той колишній, бездарний, нещирий, фальшивий Іван. Зустріч із Майстром перетворила його. Тепер це філософ, що жадає йти по стопах свого Вчителя. От хто залишається серед людей і буде продовжувати справу Майстра, справу самого Булгакова.
Кожна сторінка, кожна глава роману змушувала мене думати, мріяти, переживати й обурюватися. Я відкрила для себе багато нового й цікавого. «Майстер і Маргарита» — це не просто книга. Це ціла філософія. Філософія Булгакова. Її головним постулатом можна назвати, напевно, що думку: кожна людина повинна, насамперед, бути особистістю мислячою й що почуває, такий для мене є Михайло Булгаков. І якщо, як сказав Р. Гамзатов, «довголіття книги залежить від ступеня таланта її творця», то роман «Майстер і Маргарита» буде жити вічно.
Сочинение! Обязательно сохрани - » М. О. Булгаков «Майстер і Маргарита». Моменти істини . Потом не будешь искать!
Запись была опубликована
07.12.2009 в 10:23 в категории Шкільні твори з російської мови.
Вы можете следить за ответами в этой записи через RSS 2.0 ленты.
Загрузка...