Епіграф обраний мною не випадково, тому що він ясно відбиває й суть добутку К. Г. Паустовского «Алмазна мова», і суть мого твору, у цьому випадку рецензії. Я думаю, що цей добуток звернений або, краще сказати, адресовано всім молодим людям. Адже вони, як ніхто іншої, мають потребу в поповненні знань рідної мови. Оскільки багато хто не вміють правильно говорити, найчастіше такими людьми виявляються самі носії мови. Добуток «Алмазна мова» носить науковий характер, тому що автор у цьому нарисі розкриває історію створення російського мови й відбиття різних явищ природи завдяки російському мові.
Паустовский у своєму добутку поставив мету: донести до свідомості молодих людей всю красу, багатство російської мови. Епіграф, обраний автором, як не можна краще відбиває суть добутку, а сама назва «Алмазна мова» говорить про зміст нарису.
Автор поставив тут ряд питань: що буде із суспільством, якщо люди починають забувати рідну мову; яким буде держава, якщо нації втратить свою особу, тобто рідна мова; на якій базі стануть ґрунтуватися знання підростаючого «Покоління? Але на ці питання відповіді ще не знайдені, тому автор поставив перед собою завдання знайти істину. Для цього потрібно, щоб нації, люди усвідомили всю важливість збереження своїх традицій, а сама головне — мова.
Люди повинні розуміти, що без збереження мови нації почне вироджуватися, а це вкрай небажано. Адже російська мова сама багата мова у світі, у ньому дуже багато гарних слів. Це потрібно зрозуміти й постаратися зберегти нашу рідну мову від умирання.
Тепер давайте розберемося, що ж являє собою російську мову, у чому полягає його краса.
Паустовский у добутку пише про те, що в російській мові багато слів, які можуть охарактеризувати те саме явище. Він також проводить паралель між російською мовою й природою.
Наприклад, дощ. Він може бути різних видів: обложным, що мрячать, грибним, сліпим, смуговим і так далі. Але одна справа знати це на словах, і зовсім інше відчути на собі, тобто випробувати це. Тоді слова наповняться силою й можна буде відчути те, про що говориш. У цьому, я вважаю, і полягає вся сила російської мови. Адже не можна об’єднати разом мова й приро-ду ні в якій іншій мові, а в російській мові це можливо, тому що природа відбиває красу мови: наскільки гарна природа Росії з лісами, ріками, полями, настільки ж гарна російська мова з розмаїтістю слів. Це й доводить нам Паустовский у своєму добутку.
Є ще один спосіб зрозуміти значення й зміст слів — це гра ними. Паустовский у такий спосіб розбирає слово «джерело». Він від своєї особи розповідає нам історію про лісничого, що перебуває на прямого зв’язку із природою, але якого займають прості російські слова. Цього разу його залучило слово «джерело», і, розбираючи його, він виходить на такі слова, як «Батьківщина», «народо, «рідня» і так далі. «Прості слова ці відкрили мені найглибших корінь нашої мови», — пише автор.
Це ще раз доводить, що російський мова могутній і гарний. Ми розуміємо, що в кожного слова є своїх корінь і є глибокий зміст, що на перший погляд навіть не видний. Але якщо частіше замислюватися над словами, це відкриє їхній зміст, і ми вже будемо вимовляти слова не машинально, а вдумуючись у те, про що мова йде, і вловлювати не поверхневий зміст, а глибокий. Це є рішенням поставленої нами проблеми, це шлях до відродження націй.
Адже як зараз забруднений наша мова такими словами, як, наприклад, «клево». А це одне слово замінило цілий ряд слів, у якому кожне слово несе свій особливий зміст! Наприклад, «чудово», «чудово», «добре», «здорово», «красиво» і так далі. Цей ряд можна було б продовжувати нескінченно.
А скільки слів ми чуємо щодня по радіо й телебаченню, але ми не чуємо нормального чистого російського мовлення! Диктори, ведучі найчастіше роблять такі грубі помилки, що часом здається, що мова наш перебуває на грані зникнення. А хто винуватий у всім цьому? Звичайно ж самі люди. Зараз рідко можна зустріти людини, що говорив би правильно, я маю на увазі чиста російська мова без усяких «слівець». Адже наша мова такий гарний і богатый, тому він повинен бути для російських людей гордістю.
Що ж потрібно робити для того, щоб російська мова не зникала? Це питання також підняло у своєму добутку Паустовский. Він писав про те, що потрібно вивчати рідну мову.
Проблеми російської мови цікавили також і інших росіян класиків. Про це у своїх добутках, нарисах, статтях писали такі письменники, як Бєлінський, Карамзин, Радищев, Тургенєв, Достоєвський. Всі вони призивали берегти «російську мову, як святиню». Це слова И. С. Тургенєва. Також вони призивали не використати в нашому мовленні іншомовні слова, тому що наша мова такий богатый і гнучкий, навіщо нам брати слова в тих, хто бідніше нас?
Добуток К. Г. Паустовского «Алмазна мова» повчально, оскільки воно призиває нас замислюватися над мовою. Автор показав нам всю красу мови, його складу, порівнює його із природою й говорить, що вони взаємозалежні.
Мені цей добуток сподобався, тому що воно змусило мене задуматися над своїм мовленням. Але добре було, якби про це задумалися всі, а не тільки молоді люди. Адже дуже важливо те, як ми говоримо й що ми говоримо. Але якби так думали все…
Закінчити я хочу словами К. Г. Паустовского з рецензируемого тексту: «Народ, що створив таку мову, — щасливий народ».
Сочинение! Обязательно сохрани - » Добуток Паустовского «Алмазна мова» (Рецензія) . Потом не будешь искать!
Запись была опубликована
05.02.2010 в 20:02 в категории Шкільні твори з російської мови.
Вы можете следить за ответами в этой записи через RSS 2.0 ленты.
Загрузка...