З Москви на Україну їде велике посольство. На чолі його боярин Бутурлін. Скрізь по дорозі, в українських селах і містах, люди виходять зустрічати їх. За п’ять верств від Переяслава виїздять їх зустрічати козацькі загони із знаменами, трубачами та литаврами. У січні 1654 року приїздить посольство в українське місто Переяслав. Шанобливо стрічає російських представників населення міста. На 8 січня призначено раду. Це не звичайна рада, а «явка всьому народу».
Уся старшина, найстарші козаки прибувають сюди на заклик Хмельницького. Українська-шляхта, козацтво, міщани, купецтво, селяни з усієї визволеної України збираються в Переяслав. Морозний ясний ранок. Білий сніг аж сліпить очі. Вранці довбиші б’ють в казани, і об 11 годині гетьман у святковому одязі, з булавою в руках виходить на поміст посеред величезного майдану. З ним — генеральний лисар, полковники та інша старшина.
Генеральний осавул подає народу знак, і серед німої тиші лунає голос гетьмана:
— Панове полковники, осавули, сотники, ї все військо запорізьке, і всі православні християни,— звертається він до народу і нагадує про те: що звільнені вони з-під ворожого довголітнього ярма, але ж кілька років точиться кровопролитна війна. Він каже, що треба вибрати, з ким бути в дружбі, щоб закінчилися ці страшні війни.
— Тому,—луна голос Богдана Хмельницького,— й зібрали раду, щоб вибрати, до якого царя хоче народ. Перший — цар турецький, другий — хан кримський, третій — король польський, четвертий — цар Олексій Михайлович, самодержець Росії.
Турецький цар — бусурман. Усім нам відомо, яку біду терплять брати наші, православні християни, греки. Кримський хан теж бусурман, ми по нужді звели з ним дружбу, але прийняли від нього нестерпні муки. Про те, яке нещадне пролиття крові християнської, який полон був нам у польських панів, не треба вам і казати. А православний цар одної з нами віри. Він надіслав до нас бояр. Ми не знайдемо кращого друга і заступника, ніж російський народ. У відповідь лунає голос усього народу:
— Волимо з російським народом! Щоб навіки єдині були! (О. Іванєнко.) (301 слово.)
Питання для бесіди
- 1. Про яку вікопомну подію описується у творі Оксани Іванєнко?
- 2. Чому була скликана Переяславська рада?
- 3. Чому український народ одностайно вирішив: —Волимо з російським народом!?
- 4. Яке значення мала Переяславська рада для братніх народів?
- 5. Яка головна думка тексту?
Попередні вправи
у тексті архаїзми, і, використавши поданий матеріал, пояснити їх значення:
- боярин — особа, що мала у Росії до Петра І найвищий сан, звання серед службовців;
- верства — давня назва східнослов’янської міри, що становила 1,06 кілометра;
- литаври — різновид барабана, ударний музичний інструмент;
- довбши — литаврист;
- бусурман — людина іншої віри;
- осавул — виборна службова особа, що обіймала одну з військових посад на Україні в XVII—XVIII століттях.
2. Назвати, які службові частини мови є в реченнях: Про те, яке нещадне пролиття крові християнської, який полон був нам у польських панів, не треба вам і казати. Ми не знайдемо кращого друга і заступника, ніж російський народ.
3. Пояснити розділові знаки у реченнях: Тому,— луна голос Богдана Хмельницького,— й зібрали раду, щоб вибрати, до якого царя хоче народ. Перший — цар турецький, другий — хан кримський, третій — король польський, четвертий -— цар Олексій Михайлович, самодержець Росії.
4. Самостійно скласти плай.
Орієнтовний план
- Україна зустрічає російських послів.
- Історичний ранок.
- Звернення Богдана Хмельницького.
- «Волимо з російським народом!»
Сочинение! Обязательно сохрани - » Переказ твору Оксани Іванєнко Навіки в єдиній сім’ї . Потом не будешь искать!
Запись была опубликована
09.01.2010 в 10:43 в категории Переказ сюжету творів письменників.
Вы можете следить за ответами в этой записи через RSS 2.0 ленты.
Загрузка...