Сочинения

(Еще не оценили)

Загрузка...

Багатство і розкіш природних умов краю відбилися на художній творчості українського народу, розвинули в ньому художнє почуття й сприяли прояву цього почуття в усіх сторонах його життя. Як українська письменність має за собою стару літературну традицію й спирається на живе невичерпне джерело народної поезії, так і українське мистецтво коріниться в художніх витворах минулого життя українського народу й сучасній його різноманітній художній творчості.

Мистецтво в Україні, що виникло з поєднання східних і візантійських впливів у великокняжому Києві, пізніше зазнало західних впливів. Незважаючи на свій у цілому релігійний характер, воно було вільне від сухого аскетизму, було тісно пов’язане з тим справжнім життям, яким жила культурна Європа і навіть задовольняло смаки іноземців, про що свідчать неодноразові виклики українських майстрів до двору польських королів Відповідь: розписи палацу на Вавелі в Кракові, Ягеллонська капела там же, Віс-лицька колегія, Люблінський костьол та багато інших, попит на українські художні вироби в Молдавії, на Афоні Відповідь: у тамтешніх майстернях і нині ще знаходиться велика кількість українських художніх робіт, у Палестині Відповідь: кована плащаниця гетьмана Мазепи і в Москві Відповідь: до Москви неодноразово викликалися українські майстри для придворних робіт.

Найбільше розквітли в Україні живопис і архітектура та деякі прикладні мистецтва, такі як гравіювальна та ювелірна справа, художнє ткацтво і шиття. Розвитку цих видів мистецтва сприяв високий рівень художніх смаків тодішнього суспільства Відповідь: козацька старшина одягалася в парч, у будинках мала багато художніх речей — килимів, меблів, скла, зброї, картин, прекрасно орнаментованого живописною різьбою та інкрустаціями начиння.

Старе українське зодчество мало здебільшого церковний характер і найяскравіше проявилося в дерев’яних 1 кам’яних церквах. Достоїнства цього зодчества складають: велична простота, логічність конструкції, чуття міри, симетричність частин, висока ідейність Відповідь: прагнення до неба. Пам’ятники цієї архітектури ніде не мають собі аналогій і є продуктом творчості українського народу, який дійсно створив справжні шедеври: запорізький Самарський собор, собор у Ромнах, Покровський собор у Харкові, церква Юра в Дрогобичі, споруди Мазепи в Києві та інших містах, баштові багатоярусні церковки в Карпатах, білі сільські церкви з трьома куполами, розкидані по всій Україні.

Українські цивільні зодчі мають достатньо матеріалу як у пам’ятках старовинного архітектурного мистецтва, так і в сільських спорудах, які також відрізняються самобутністю архітектурних форм.

Пожвавлення в галузі українського зодчества викликало поступ і в інших галузях мистецтва — декоративному і станковому живопису, у технічних виробництвах. З’явилася потреба створити церковне малювання в українському стилі, розмалювати світський український будинок, а також прикрасити звичайну обстановку картинами 1 начинням.

Кінець XIX і початок XX століття дали новий розпис — винятково орнаментальний, в якому вибір орнаментів, що мають християнський характер Відповідь: писанки, і загальне їх компонування на стінах храмів зрозумілі почуттям тих, хто молиться. Ікони, на яких святі зображені в рідній українській обстановці, викликають незабутнє враження. Такі розписи є в трьох кам’янець-подільських церквах, у трапезній Києво-Печерської лаври, у церкві Бориса і Гліба там же.

Варто додати, що в Україні існує цілий клас малярсь-1 ких майстрів, які служать народному мистецтву, створюючи і повторюючи традиційні типи українських ікон і народних картин побутового та сатиричного характеру.

Цехові братства об’єднували як живописців, так і скульпторів. Окремо існували братства будівельників, різьбярів, позолотників. Цехи виробили і свою художню термінологію, яка нині забута, але знову оживає в устах сучасних майстрів. Високо стояло в давнину гравіювальне мистецтво.

Великою художністю відзначалися в давнину різьблені іконостаси. У стародавніх храмах є ще достатньо прекрасних зразків для вивчення і відновлення цього виду мистецтва. Чудові іконостаси знаходяться в Києві Відповідь: Михайлівський монастир, Софійський собор, Микільський собор, Успенська церква в Лаврі, Видубицький монастир, у Рогатині, Козельці, Львові, Брусилові.

Із сучасних мистецтв слід відзначити стару керамічну справу, що відроджується, і художнє ткацтво та шиття. Існує ряд майстерень та шкіл, які вивчають старі українські технічні мистецтва й підтримують їх. До послуг цих шкіл — величезні зібрання в музеях і незвичайно багата галузь оригінального орнаменту.

(1голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

Ной — нащадок Адама Відповідь: якщо вважати Адама першим, то в ряду його нащадків Ной — десятий. Він праведник Відповідь: тобто людина, що прожила свій вік чесно, була смиренною й покірною Богові, єдиний обранець Бога серед людей, які на той час населяли землю. Його вік такий же довжелезний, як і всіх його предків: Ною було 500 років, коли в нього народилися сини, і 600 років, коли він будував ковчег. У біблійній легенді розповідається, що Бог, розгнівившись на людей за їхні зло й розпусту, вирішив знищити все живе на землі, затопивши землю водою. Проте він попереджає Ноя про потоп, більше того — дає йому на-ЇС8.3у ЯК будувати ковчег і кого брати із собою. Ной мав

узяти на корабель, крім своєї дружини й трьох одружених синів, ще по сім пар «чистих» і по дві пари «нечистих» тварин.

Починається дощ, який ллє протягом 40 днів і 40 ночей, навіть високі гори — і ті покриваються водою, усе. живе на землі гине. Вода прибуває ще 150 днів.

Вислів «всесвітній потоп» уживають, коли йдеться про велику зливу Відповідь: це жартівливе вживання, а насамперед тоді, коли йдеться про величезну катастрофу, стихійне лихо.

Вислів «Ноїв ковчег» у переносному значенні вживають щодо різних речей. Це й надійний притулок від негоди чи злигоднів; це також переповнене різними людьми приміщення. Ковчегом — іронічно — називають громіздке старомодне судно або екіпаж.

Що це за «чисті» й «нечисті», що їх брав Ной у ковчег?

«Чисті» — це ті тварини, яких дозволяли їсти тогочасні релігійні приписи, «нечистих» — забороняли. Сьогодні ці слова вживаються — іронічно або жартома, — коли говорять про людей порядних, хороших і про людей недобрих, непорядних, нечистих на руку.

Та от вода починає спадати, і ковчег зупиняється на горах Араратських. За 40 днів Ной випускає через вікно ковчега ворона, але той не знаходить для себе місця й повертається. Потім Ной випускає голубку; вона теж повертається. За сім днів Ной знову випускає голубку. На цей раз вона повертається з маслиновим листочком у дзьобику. Це знак, що вода вже зійшла й Бог простив людям їхні гріхи. Ще за тиждень випущена голубка не повертається. Земля просихає, і через 365 днів після початку потопу і люди, і звірі виходять зі свого корабля.

Слід сказати, що маслинова гілка була ознакою богині миру і в греків, і в римлян. Емблемою миру й спокою вона залишилася й у наші часи.

Ной відібрав із кожного чистого створіння по одному й приніс Богові в жертву. Бог укладає з Ноєм угоду Відповідь: «заповіт», обіцяючи, що земля більше не зазнає такого потопу, що на ній будуть рівномірно чергуватися «сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!» І радуга буде знаком заповіту між Богом і людьми.

Ной починає займатися землеробством: він перший на землі посадив виноградник, перший зробив вино. Одного разу, випивши вина, він сп’янів і лежав голий, що вважалося великим неподобством. Його сини — Сім, Хам і Яфет — неоднаково повелися в цій ситуації: Хам, побачивши батька голим, почав насміхатися з нього; Сім і Яфет, навпаки, намагаючись не дивитися на батька, накрили його одягом. Відтоді ім’я Хама стало позначати поведінку людей грубих, невихованих, нахабних, жорстоких.

За біблійними легендами та їх пізнішими тлумаченнями, сини Ноя стали засновниками різних народів.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Де шукати гриби? Знаючи, що багато з них не може існувати без певних дерев Відповідь: як і дерева без грибів, неважко передбачити видовий склад грибів у тому чи іншому лісі. У дубняках ростуть: білий гриб, чортів гриб, хрящі-молочники, сироїжки, лисички, опеньки, дубовик Відповідь: синяк, підвишень, їжовики, вовнянка Відповідь: мохначка, гриб-баран, зморшки, мухомори. У сосняках — білий гриб, рижик, маслюки, сироїжки, козляк. моховики, польський гриб Відповідь: пісочник, рядовки, часничники, лисички, зморшки, мухомори. У березняках — білий гриб, дубовик, хрящі-молочни-ки, підберезник, підосичник, сироїжки, вовнянка, лисички, моховики, глива, опеньки, мухомори…

В ялинових лісах — білий гриб, рижик, підосичник, хрящі-молочники, сироїжки, гриби-зонтики, маслюки, моховики, лисички, зморшки, мухомори…

В осичниках — підосичник, хрящі-молочники, лисички, їжовики, моховики, зморшки, глива, опеньки, мухомори…

Зауважмо, прихильність грибів до того чи іншого дерева знайшла відображення в їхніх назвах: підосичник, підберезник, дубовик, боровик, підвишень…

Ростуть гриби в сприятливих для розвитку грибниці місцях — на узліссях, галявинах, обабіч доріг, на просіках, положистих лісових схилах. Білий гриб треба шукати в заростях вересу, серед мохових купин. Підосичник частіше зустрічається поблизу лісових доріг, що заросли мохом.

Багаторічні спостереження підтверджують певну сталість грибного календаря. Перший урожай білих грибів дозріває вже в другій половині травня. Десь через тиждень гриби відходять. Удруге білі гриби з’являються тижнів на два в кінці червня. У цей період їх дуже швидко пошкоджують личинки комах. Третій період плодоношення грибів буває в липні. Він триваліший і продуктивніший.

Найурожайніша ж грибна пора — серпень-вересень. У цей період гриби висипають рясно, часто зростаючись. Пам’ятаю; як кілька років тому газети повідомляли про знайдений біля Малина «букет» із 17 білих грибів!

Про появу грибів свідчать окремі фази розвитку інших рослин.

Цвіте осика — з’являються зморшки. З осики летить пух — шукайте під нею підосичники.

Колоситься жито — пішли білі гриби — колосовики, підберезники.

Цвіте липа — час появи білих грибів.  У жнива знову з’являються підберезники.

Овес у восковій стиглості — пішли осінні опеньки.

Мухомори передують появі білих грибів. Через кілька днів після вовнянки з’являються рижики.

Перебуваючи в лісі, не робіть того, чого не роблять у гостях. Завжди пам’ятайте, що гриби, як і інші корисні рослини, необхідно охороняти, берегти для прийдешніх поколінь українців. Намагайтеся не пошкоджувати грибницю.

Не беріть перезрілих грибів, залиште їх на місці — вітер розвіє спори, які дадуть життя новим грибам.

Не розпушуйте й не розкидайте лісову підстилку й мох довкола знайденого гриба — інакше ви зруйнуєте ніжну грибницю.

Не зривайте гриби «з коренем», а зрізайте їх ножем — при цьому грибниця пошкоджується менше.

Не збивайте на своєму шляху «поганок», адже вони, як і інші гриби, відіграють важливу роль у житті лісу. У лісі немає нічого зайвого Відповідь: крім того, що приносить туди людина. Навіть отруйні мухомори корисні: вони оживляють і прикрашають ліс, ними лікуються і люди, і звірі. Пам’ятаймо, щоб відновити зруйноване за один день, потрібне ціле століття. Тож робімо все, щоб природа нашої батьківщини вічно залишалася багатою й прекрасною.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Коли в родині народжувалося немовля, батьки, порадившись між собою, ішли до сусідів чи односельців і пропонували їм узяти участь у хрещенні дитини. За звичаєвим правом, від такої пропозиції негоже було відмовлятися. Тому часто одна й та ж людина брала участь у хрещенні кількох немовлят.

Здебільшого хрещеними обирали людей авторитетних і шанованих. Перед тим, як здійснити обряд хрещення в церкві, накликані батьки сповивали немовля Відповідь: хрещена мати спеціально приносила крижмо — виготовлену з льону тонку полотнину і разом ішли до священика. Він здійснював обряд хрещення й давав ім’я новонародженому. Для цього в церковному календарі на кожен день є імена як чоловічої, так і жіночої статі.

Увечері батьки запрошували на колективні гостини, які називають хрестинами. Для цієї оказії варили в глиняному горщикові круту пшоняну кашу. Крім хрещених батьків у хрестинах брали участь найближчі сусіди та родичі, а також бабуся, котра приймала роди. Адже колись у селах не було ні лікарень, ні акушерів. Цю операцію здійснювали досвідчені жінки, яких у народі називали повитухами або пупорізками.

За гостинним столом учасники обряду бажали дитині здоров’я, щастя, ума-розуму, а батькам — сімейної радості. Наостанок годилося викупити кашу. Присутні складали гроші, але найбільше мав дати хрещений батько.

Кожному гостеві пропонували посмакувати пшонянки. А батьки й хрещені мусили звертатися відтепер одне до одного лише на «ви», називаючи кумом або кумою. За звичаєм, кумівство прирівнювалося до близькокровної рідні» Куми, як правило, не мали права лаятись і переходити на «ти».

Традиційно взаємини між хрещениками та хрещеними були тісними. За випадку, коли помирав рідний батько або мати, то обов’язки по вихованню брали на себе куми.

У свою чергу хрещеники напередодні Різдва обов’язково приносили хрещеним батькам пироги Відповідь: так звану вечерю, першими засівали чи щедрували напередодні Нового року. У Великодневі свята хрещені дарували своїм дітям крашанки, писанки чи інші речі.

Ось такі цікаві звичаї, пов’язані з хрещеними, були колись у нашого народу. Вони засвідчують про ту високу роль, яку відігравали в житті дітей другі після рідних, цебто хрещені, батьки.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Тривалий час наша уява малювала різноманітні форми життя на сусідніх планетах. Однак поки що сподівання землян не справджуються. То, може, розвиток життя на Землі — збіг обставин і наша цивілізація унікальна? Ось уже кілька десятиліть вчені багатьох країн досліджують проблему позаземних цивілізацій. Відбулося два Міжнародних симпозіуми: у 1971 та 1981 роках у Вірменії та Талліні.

Спочатку постало питання: є нам кого шукати чи ні? Видатні фізики, астрономи, математики відповіли оптимістично: «Є!» Якщо лише в нашій Галактиці налічується понад 150 мільярдів зірок, а вже відкрито близько 10 мільярдів галактик, то, безперечно, можна припустити, що на якійсь планеті все ж таки є життя. На чому ж базувалася така впевненість? Останнім часом встановлено, що життя Всесвіту підлягає одним і тим же законам. Є дані, які свідчать про те, що форми матерії однакові на відстані в мільярди світлових років від Землі. У Всесвіті немає такого тіла, такого явища, основні й загальні властивості яких не були б повторені в іншому тілі, іншому явищі. Якщо діє закон повторюваності, однотипності, то можна припустити, що Земля не виняток, а один з-поміж багатьох інших космічних об’єктів. Крім того, у космосі було виявлено близько 50 типів органічних молекул, які за відповідних умов можуть стати своєрідним фундаментом життя. Отже, наша планета не унікальна…

І все ж це лише гіпотетичні розрахунки. Вагомих фактів підтвердження теорії, на жаль, нема. Вчені ведуть наполегливі пошуки позаземних цивілізацій, надсилають радіосигнали в різні галактики. Та космос мовчить. Чому? Радянські дослідники на чолі з членом-кореспондентом АН В. С. Троїцьким підрахували, що для ефективного пошуку потрібна надпотужна антена. А саме: її радіус має бути не менш як п’ять тисяч кілометрів. Вага такої кулі буде меншою за масу Землі лише в 500 разів. Для роботи даної системи потрібен передавач потужністю 23 ват. Нині ж вся земна цивілізація виробляє енергії в десять мільярдів разів менше. Отже, треба шукати нові види енергії, нові конструкції антен, приймачів, Треба орієнтуватися на різні варіанти сигналів, удосконалювати ЕОМ.

Постають й інші питання: А чи потрібно нам взагалі шукати контактів з інопланетянами? Чи не спричинять вони до виникнення на Землі невідомих епідемій, ката-клізмів? Чи не станемо ми жертвами суперцивілізацій, які далеко випередили землян? Питання, питання…

І все ж роботи продовжуються. Проблема позаземних цивілізацій — загальнонаукова, загальнокультурна, загальнолюдська. Вона сприяє інтеграції різних наук, зміцненню зв’язків між вченими планети. Пошук вирішення проблеми дає можливість краще зрозуміти кардинальні завдання нашої цивілізації, її сьогоднішні турботи, її майбутнє.

Нині вчені вже мають вагомі свідчення про те, що ия Землі спалахували й згасали різні цивілізації, які розвивалися успішно, і якби не якісь катаклізми, вони, мабуть, вже значно випереджали б нас.

Отже, ми унікальні в тому розумінні, що маємо можливість спільними зусиллями землян відвернути загибель цивілізації, знищити гонку озброєнь, вирішити екологічні проблеми. Зберегти нашу голубу планету

(30голосов, средний: 4,23 out of 5)

Загрузка...

Збудована в XI столітті за ініціативою Ярослава Мудрого як головний храм Київської Русі, він був не тільки культурним, а й громадським, освітнім центром. Тут відбувалися урочисті церемонії посадженая князів на київський престол, прийоми іноземних послів. Нй площі біля собору збиралося київське віче. І прямокутну споруду Софії Київської в давнину оточували два ряди відкритих галерей. На східному фасаді було п’ять вівтарних напівкруглих виступів (аспид). Із західного боку височіли дві башти із сходами, які вели на другий поверх, Перед головним

[smszamok]

входом здіймався мармуровий портик. Як того хотів Ярослав, собор вінчали тринадцять куполів, які поступово піднімалися від крайніх малих до центрального великого Покривали їх листовим свинцем. Сірі куполи добре гармоніювали з рожевими стінами.

Всередині собор був оздоблений чудовими фресками і дивовижною мозаїкою. Фрески Софійського собору цікаві і різноманітні за своїм змістом. Більшість із них, величних, монуменгально-казкових, присвячена релігійній тематиці. Але є й такі, що зображають свята, ігри, танки та інші розваги і навіть сцени полювання. Так, над входом до центральної вежі добре збереглося фрескове панно, на якому відтворено циркові змагання, виступи акробатів, полювання на білку тощо. З великою старанністю виконана фрескова композиція «Скоморохи». На ній зображено стародавніх музикантів і акторів. Музичні інструменти виписані так реально, що за малюнком можна вивчити їхню будову.

Серед численних фресок собору особливий інтерес викликає груповий портрет сім’ї Ярослава Мудрого. На південній стіні — чотири жіночі постаті. Вважають, що то зображення дочок Ярослава. На південній стіні бачимо постаті князівських синів Всеволода і Вячеслава.

Крім фресок, на стінах собору багато чудових мозаїчних зображень. Вони виконувалися зі шматочків різнокольорового скла. Київські майстри робили його 177 кольорових відтінків. Знали вони й секрети виготовлення смальти, мозаїчного матеріалу золотого кольору. Мозаїка Софійського собору і сьогодні вражає довершеністю композиційного вирішення, свіжістю і яскравістю барв.

Софія Київська була центром давньоруської освіченості. Тут створили школу, одну з найкращих на той час бібліотек. У ній зберігалося понад 900 томів оригінальних, рідкісних рукописів та перекладів. Поряд з церковними, були книги, що містили відомості з історії слов’ян, астрономії, географії, філософські та юридичні трактати. Вважають, що в Софійському соборі було укладено перший літописний звід 1037 — 1039 років, розроблено основи першого збірника законів давньоруської держави — «Руська правда».

[/smszamok]

Було чим вабити Софії Київській людей, що приходили з далеких міст і сіл. Милувалися вони її непере-вершеною красою і величчю, знаннями і мудрістю збагачувалися. І сьогодні, майже через тисячу років, собор викликає захоплення і зачудування майстерністю стародавніх зодчих, довершеністю ліній та форм.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Багато сіл на нашій Україні спалила минула війна, але пам’ять про них залишиться неопалимою. Не може бути строку давності для фашистських убивць, котрі, знехтувавши цінністю людського життя, коїли жахливі злочини. В Кортелісах, що на Волині, з 23 по 27 вересня 1942 року було розстріляно гітлерівцями 2875 чоловік і спалено дотла 715 дворів. Село було буквально стерте з лиця землі, і саму його назву окупанти викреслили зі своїх карт.

Про це нагадує нині величний пам’ятник нескореним — меморіальний комплекс, до якого входять монумент жертвам фашистського терору, музей історії Кортелісів та шість братських могил.

А ще — досі залишилося одне-єдине обпалене мертве дерево {дерева помирають стоячи), що височить у центрі нового села як зловісна пам’ять того далекого лиха. Аж моторошно стає, -коли читаєш висічений на гранітній плиті біля нього напис:

«Там, де кривавий пройшов душегуб, Свідком лишився опалений дуб. Чорний як лихо. І жахом пропах, Навіть боїться гніздитися птах. Віти — мов горе заламаних рук. Ні, то не свідок, а пам’ятник мук! Меморіальний комплекс з часу його відкриття відвідало понад 300 тисяч чоловік з усіх кінців нашої країни та із-за кордону. Тут біля Вічного вогню, люди віддають шану полеглим — невинним жертвам страшкої бойні.

Нині відроджене з попелу сучасне село Кортеліси живе і буде жити повнокровним, змістовним життям. Тут чотириста дворів, півтори тисячі жителів. Двадцять років тому була збудована середня школа, де зараз навчається 360 дітей. Всі вони свято бережуть пам’ять замучених, але не скорених односельців, люблять своє оновлене село і намагаються вчитись і трудитись у ньому так, щоб рідну землю, колись рясно зрошену кров’ю, зробити найкращою в світі.

(5голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

Пісня! Вона — серце народу, його душа, його крила. Витворена народом, пісня пахне майовими дощами, синіми льонами, материними руками. Вона часом потрясає нашу пам’ять: будьмо пильні! А то черкне ла-сгів’їним крильцем вечірній небокрай, торкнеться нашого серця і добуде чисту сльозинку з очей… Такої неземної сили наша народна Пісня!.. Скільки людей, затамувавши цодих, слухали її трепетне і лагідне тужіння…

• Мамо, вечір догора,
• Вигляди тебе роса,
• Тільки ти, немов зоря,
• Даленієш в небеса,
• Даленієш, як за віями сльоза.

Українським Соловейком назвав Дмитро Гнатюк Ліму Матвіенко. 1 справді, у неї неповторний-фольклорний стиль співу. Ніна — дуже тонка душа, завжди

посередня у своєму співі. Сольний спів Матвіенко своєрідний, оригінальний. Він як чисте ранкове повітря, непомітно проникає в серце, зачаровує магією м’якого голосу, глибиною чуттів, трагізмом людським. Співачка майже ніколи не повторює один репертуар. Іноді по півроку, а то й рік виконує нову пісню. Все це й обумовлює ліризм, ніжність, популярність пісень «Половина саду цвіте»; «Висока верба», «Веснянки» та інших. Майстерністю народної артистки України, лауреатом Республіканської премії їм. Т. Г. Шевченка Н, М. Матвіенко захоплювалися у багатьох країнах світу: Франції, Канаді, Мексіці, Чехословаччині.

Ніна Матвіенко успішно знялася у кількох фільмах. Мало хто знає, що співачка робить і літературні спроби^ Ось кілька фрагментів із її мініатюр:

«Спали мої безсонні сни. Хтось мусить спинити пожежу!.. Я не боюсь тебе, сонце,— бійся ти вогню мого, я чорну хмару спопелю!» «Чиста пісня — то я. Не сти-даюсь я співу кохання. Я люблю тонкий згин і крику лет… Я твоє вікно. Дивись у мене довго-довго», «Я одного разу почула: «Яким мірилом міряти життя? Совтетю…»

/Та найбільшої глибини сягнула Н. Матвієнко все-таки у виконанні народної пісні. І річ не в жалісному голосі чи його ньюансах. На відміну від багатьох естрадних співаків, вона живе піснею, глибоко переживає під час співу. Співає серцем своїм щедрим.

її народність бере витоки з історії отчого краю, його легенд, балад, від мудрої селянської філософії, в основі якої розум, доброта, внутрішній протест проти неправди.

Прислухайтесь, як співає Ніна Матвієнко, і ви станете щедрішими, чистішими у помислах і ділах своїх.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Туристський попит відображається в меті подорожі (відпочинок, розваги, лікування, ділові контакти, релігійні та ін.), ЇЇ тривалості, комфортності, безпеці. Забезпечення цих якостей формує туристську послугу. Туристська послуга завжди комплексна. Цей комплекс включає: розміщення, харчування, транспортне, екскурсійне та інші види обслуговування, які відносяться до розряду допоміжних послуг і забезпечують реалізацію мети подорожі. Цей комплекс характеризується взаємозалежністю і взаємозамінністю. Наприклад, подорожувати можна різними видами транспорту або якимось одним видом транспорту, але різними класами та ін. Індустрія туризму — це сукупність галузей господарства щодо виробництва та продажу товарів і послуг у туризмі.

Туристська інфраструктура — сукупність підприємств, які забезпечують реалізацію послуг і товарів у туризмі. Вона представлена підприємствами, які забезпечують: основні послуги щодо розміщення (готелі, пансіонати, турбази, кемпінги, мотелі та ін.), харчування (ресторани, кафе тощо), екскурсійного обслуговування (туристичні організації); допоміжні послуги (банківські, валютно-фінансові, зв’язку, інформаційно-комунікативні, спортивно-оздоровчі, побутові, торговельні, культурно-розважальні); суміжні послуги (що охоплюють транспортне обслуговування щодо підвозу до місця відпочинку і назад, в місця проведення дозвілля, бронювання квитків, а також комплекс інженерних споруд, які забезпечують функції туристського виробництва).

Інфраструктурні ресурси представлені елементами соціальної і виробничої (перш за все транспортної) інфраструктури, що може бути використана для надання як основних, так і допоміжних послуг у туризмі.’

Туристська інфраструктура об’єднує підприємства і установи, що безпосередньо зайняті наданням послуг: гостинності, екскурсійні, транспортні та ін. Послуги гостинності — це розміщення та харчування туристів. Послуги розміщення надаються готелями, мотелями, кемпінгами, турбазами та іншими установами. Тут туриста забезпечують і іншими послугами: торговими, побутовими, оздоровчими, культурно-масовими, інформаційними, зв’язку та ін. Харчуються туристи в ресторанах, кафе, барах, їдальнях. Транспортні послуги надають як спеціалізовані підприємства, так і підприємства різних галузей транспорту (залізничний, автобусний, автомобільний, повітряний). Екскурсійні послуги здійснюють туристичні організації (туристичні фірми, агентства, бюро подорожей та екскурсій та ін). У Харкові діє 116 туристичних організацій. Вони виникли після ліквідації державної монополії на організацію в країні іноземного туризму.

Харків лежить на південь від Середньоруської височини і являє собою горбисту рівнину, порізану річковими долинами. А саме місто розташоване на п’яти горбах і займає три значні річкові долини. Формування рельєфу тісно пов’язане з формуванням геологічних комплексів і тектонічних структур. В тектонічному відношенні територія знаходиться в межах північно-східного борту Дніпровсько-Донецької западини а характеризується помірним підняттям докембрійського кристалічного фундаменту. Найбільш давні відклади гірських порід спостерігаються в долині р. Харків.

У Харкові існує ряд геологічних пам’яток природи. Геологічні пам’ятки — це оголення гірських порід і форм земної поверхні, які найбільш чітко ілюструють геологічну будову земної кори та природні процеси, які відбуваються у ній протягом всієї історії її розвитку. Вони мають особливу наукову, культурно-естетичну цінність, приймаються під охорону з метою збереження для майбутнього покоління, є об’єктом туристсько-краєзнавчої діяльності.

У Харкові, а також в його околицях нараховується до 20 джерел підземних вод. З давніх-давен води цих джерел, які мають відмінну якість, служили для питних та господарських цілей. Серед них є гідрологічні пам’ятки природи, як, наприклад, мінеральне джерело «Харківська-1». Воно знаходиться на Павловому Полі, там, де балка Саржин Яр перетинає проспект Леніна. Колись балкою текла невелика річка, тепер лише у нижній її частині залишився струмок, який бере початок від джерела. Біля 345 тисяч літрів мінеральної води щоденно виливається тут з-під землі. За хімічним складом води джерела гідрокарбонатно-натрієво-кальцієві з мінералізацією 0,7-0,8 г/л. Територія біля нього упоряджена, над джерелом споруджений оригінальної форми бювет. Це — улюблене місце відпочинку мешканців міста та його відвідувачів. Влітку тут завжди багатолюдно.

На території м. Харкова багато джерел. Є вони у П’ятихатках, в Олексіївсь-кій балці, на Салтівському житловому масиві. Наприклад, джерело під назвою «Струмочок», що’знаходиться поміж вулицями Академіка Павлова та Гвардій-ців-Широнінців, теж має корисні та живильні властивості. За хімічним складом вода відноситься сульфатно-гідрокарбонатно-нагрієво-кальцієвого типу з мінералізацією 1,0 г/л. Джерело виходить з верхньокиївських пісковиків, перекритих пісками та суглинками четвертинного віку. Джерело обладнане павільйоном. Взагалі, джерела підземних вод м. Харкова — безцінний дар природи, і території, що до них прилягають, повинні бути перетворені у паркові зони, у зони відпочинку для мешканців міста та туристів.

Археологічні пам’ятки — це виготовлені людиною давні предмети, споруди або давні місця поховань, які збереглися на земній поверхні, під землею або під водою і виступають об’єктом археологічного дослідження.

Археологічні пам’ятки — матеріальні історичні джерела, за якими можливо відновити людське суспільство в минулому, у тому числі давній безписьмовий період історії людства. До числа основних археологічних пам’яток належать: знаряддя праці, зброя, домашній посуд, одежа, прикраси, залишки їжі, монети; поселення (стоянки, городища, селища) та окремі житла; давні укріплення; залишки давніх гідротехнічних споруд; поля давнього хліборобства; дороги; гірські виробита майстерні; давні могильники та різні намогильні та культові спорудження (кам’яні стели, кам’яні баби, дольмени, святилища); малюнки та написи, виписані на окремих каменях та скелях. Археологічні пам’ятки є унікальними і представляють великий інтерес в туристській діяльності.

Культові споруди. Храми як місце осереддя духовного життя стають відображенням найбільших досягнень у галузі архітектури, мистецтва, будівництва. Створюючи храми, люди намагалися вибирати для них найкращі місця і не шкодували ні сил, ні коштів на їх будівництво та прикрашання.

З часів заселення Слобідської України у XVII столітті Харків став її центром. Спочатку вигляд міста визначали традиції народного дерев’яного зодчества, на зміну якому поступово прийшли кам’яні храми у дусі українського бароко. Потім під дією петербурзьких віянь та імператорських регламентуючих установок надовго отримав поширення класицизм. Капіталізм та пов’язані з ним процеси принесли розбіжність стильових напрямків, зумовлених пошуками нових технічних можливостей, нових ідей у архітектурі та мистецтві — від неорусько-віза-нтійського стилю до модерну.

Розвиток храмового зодчества було надовго насильно припинено у радянський період, коли боротьба з релігією перетворилася у боротьбу із храмами: багато з них було пошкоджено та зруйновано, а скарби розграбовано. Руйнувався храм — і зникало те, що століттями було свято і непорушно. Але дякуючи змінам, які відбулися у нашому суспільстві за останні десятиріччя, створені умови для відновлення харківських храмів та їх споконвічних функцій, вивчення історії їх будівництва, архітектурних особливостей, виявлення забутих імен.

У м. Харкові нараховується біля 20 православних церков та храмів (серед них два собори, монастир), католицький костьол, єврейські синагоги, які можуть бути задіяні у туризмі як об’єкти огляду.

Пам’ятники монументального мистецтва. Історія м. Харкова насичена видатними подіями. З Харковом пов’язані імена багатьох діячів науки і культури, героїв Великої Вітчизняної війни. Славетна історія міста отримала втілення у пам’ятниках. Монументальна скульптура у своїх найкращих зразках перетворює місто, створює якісно нове архітектурно-художнє середовище, яке складає особистість і неповторність кожного міста. У даному розділі представлений огляд найбільш значних та показових пам’ятників із числа тих, які існують сьогодні, реально формуючи громадський та естетичний вигляд одного з найбільших міст України.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Рівень розвитку транспортної системи держави — одна з найважливіших ознак її технологічного прогресу та цивілізованості. Потреба у високорозвиненій транспортній системі ще більш підсилюється при інтеграції в європейську та світову економіку, транспортна система стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство та заняття в ньому місця, що відповідає рівню ви-сокорозвиненої держави.

Об’єктивні умови трансформаційних процесів у розвитку України обумовлюють її мету на входження у світову економічну систему та насамперед — на економічну інтеграцію з ведучими західноєвропейськими державами. Цей процес, безумовно, приведе до росту товарообмінних операцій між країнами, що співробітничають. Крім того, геостратегічне розташування України дозволяє їй бути вигідним мостом для транзитних перевезень товарів та пасажирів між державами Європи, Азії та Близького Сходу. Однією з визначальних систем, що забезпечують вантажні та пасажирські перевезення на території України, є транспортна система, до якої в ринкових умовах пред’являються високі вимоги у відношенні якості, регулярності та надійності транспортних зв’язків, схоронності вантажів та безпеки перевезення пасажирів, термінів і вартості доставки. Відповідно до цього стан транспортних комунікацій України повинний відповідати вимогам європейської інтеграції.

Україна характеризується досить густою транспортною мережею, чому сприяє рівнинність території. По транспортно-географічному положенню Україна знаходиться в надзвичайно вигідних умовах, що сприяє розвитку її господарства. Це особливо стосується напрямків захід — схід та північ — південь. Розглянемо основні особливості транспортної системи України.
Транспорт образно називають «кровоносною системою» економіки. Основними задачами транспортної галузі є забезпечення стійких зв’язків між окремими галузями та районами країни, своєчасне та повне задоволення потреб господарства й населення в перевезеннях. Транспортна мережа України формувалася під впливом наступних соціально-економічних факторів: розміщення промислових центрів й родовищ корисних копалин, розміщення та людність міст, природні умови (рельєф чи клімат), напрямки основних вантажопотоків та історичні особливості різних видів транспорту.