Через двір, коридор і заґратовані двері, як у клітці зоопарку, мене ввели в камеру після побіжного обшуку, і в мене закрутилась голова. Щоб не впасти, я сіла на свою валізу. Камера гула. Я вперше побачила суцільні нари, поспіль зайняті жінками. Хтось посунувся, і для мене знайшлося трошки місця на нарах, недалеко від вікна. Якось під час пообідньої перерви, чекаючи вечірньої баланди, ми почули незвичайний гомін в коридорі. Негайно до вічка припали цікаві очі, і прийшло повідомлення: «Монашок привели! Обшукують». А через деякий час відчинилися двері і до камери ввійшли дві чорні постаті. Третю помістили в другій камері. На нашу долю випала мати ігуменя з послушницею Марією. Пошукавши даремне по кутках очима, вони перехрестилися, їм показали місця на нарах. Послушниця склала човником руки: «Благословіть стелитись, матушка».
Ігуменя простягнула руку, послушниця швидко зігнулась вдвоє і поцілувала її. «Стелись», — почулася лагідна відповідь. Клунки були розміщені, подушки розв’язані, і незабаром обидві монашки розташувались на нарах. Вони сиділи там, як чорні нашорошені пташки. Однак поступово вони втягнулися в наше життя, і шустро злітали зі свого сідала до видряпаної в фарбі на склі вікна дірочки, і крізь щілину в щиті спостерігали прогулянку сусідньої камери і свою матір-казначейшу, котра попала туди. Проходячи повз вікно, вона широким жестом благословляла їх, а товаришки благочестиво схиляли голови під дірочкою. Нас це забавляло. Вони здавались у тюремній камері неймовірно далекими істотами з іншого світу.
Завдання. Що ви знаєте про переслідування віруючих в радянський час?
Стоячи в осередку своєї землі, Аркадій Петрович більше почув, ніж подумав, що нікому її не оддасть.
— Буду стріляти. Як прийдуть…
Се так несподівано вирвалось вголос, що він не повірив і озирнувся.
Хіба се він? Йому зробилося стидно. Фу, яке свинство!.. Скинув картуз і витер піт з лоба. Невже він дійшов би до того? Очевидячки — ні. Хіба він може піти проти себе, проти усього, у що він вірив, з чим не таївся ні перед ким. Таких, як він, горстка, і що вони значать у великім процесі життя? Кілька засохлих листочків на зеленому святі весни. Натурально, з грядки цибулі вижить не можна, доведеться на старість служити. Дві маленькі кімнатки на передмісті. Стара сама готує їсти. Він ходить з кошичком на базар. Став самовар, Аркадій!.. Справді, чи він вмів би наставить? Треба навчитись. Антоша та Ліда зароблять на хліб, вони молоді.
Сочинение! Обязательно сохрани - » Благословення. Переказ стисло Н. Суровцова . Потом не будешь искать!
Запись была опубликована
25.01.2010 в 11:13 в категории Переказ сюжету творів письменників.
Вы можете следить за ответами в этой записи через RSS 2.0 ленты.
Загрузка...