Сочинения, сочинения по русскому языку, сочинения по литературе. бесплатные сочинения, сочинения, школьные сочинения, сочинение на школьную тему.

Тема добра й зла, Ісуса Христа й диявола так чи інакше простежувалася у творчості А. Погорєльського, Н. Полевого, В. Одоєвського. А через такі добутки, як «Трунар» і «Пікова дама» Пушкіна, «Вечора на хуторі біля Диканьки», «Петербурзькі повісті», «Портрет» Гоголя, «Двійник» Достоєвського, зробила й впливає на багатьох російських письменників. У двадцяті-тридцяті роки XX сторіччя йшла бурхлива переоцінка цінностей, народжувалися нові ідеали. На творчість російських письменників впливають криза світогляду, ламання устояних традицій і в той же час романтичні настрої суспільства. Гострі протиріччя життя, розгубленість і розпач, втрата віри в близькі соціальні зміни штовхали письменників на пошуки сенсу життя, шляхів духовного відродження людей. Їх притягав мир людської особистості, збагнення власного «я».

Чудовий майстер слова, автор имеющих величезний успіх на сцені п’єс, творець безсмертних романів «Біла гвардія» і «Майстер і Маргарита», Булгаков зображував свій час, як час апокаліпсичне, як «час світових катастроф». Творчість Булгакова робить сьогоднішній день для читача пародією на той єдиний мир, що містить у собі добро й зло, минуле й майбутнє.

Звертання Булгакова до Євангелія обумовлено потребою письменника, що випливає із всього його життя, його світогляду.

Михайло Опанасович народився в сім’ї викладача Духовної академії, дід його був злиденним священиком цвинтарної церкви. А рідне гніздо мало завжди для Булгакова, за його словами, «значення першорядно важливе».

Булгаков багато думав і писав про безглуздості й значимість долі. Доля часом була йому у вигляді страшної нещадної істоти, що грає безпомічними чоловічками.

Роман «Майстер і Маргарита» був задуманий в 1928 році, і писався він аж до самої смерті письменника (в 1940 році). Жанр визначений самим автором як «фантастичний роман».

Його історія про Понтія Пілатові й Иешуа Га-Ноцри — це роман у романі, це історія «п’ятого прокуратора Іудеї» і бродячого філософа. У кожній главі, на кожній сторінці роману бачимо ми протиставлення добра й зла, істини правдивої й істини помилкової, боягузтву й сміливості. Відбуваються різні зіткнення. У чому суть цих зіткнень? Через що вони відбуваються? Хто перемагає в суперечках, що відбуваються? Спробуємо відповісти на всі ці питання, опираючись на роман М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита».

Перед нами Понтії Пілат — п’ятий прокуратор Іудеї. Людина безсумнівно жорстокий, вона, однак, на думку німецького історика Адольфа Мюллера, і особистість піднесена, незвичайна. Вартий перед ним обвинувачуваний, бедный бродячий філософ Га-Ноцри, чомусь здається йому героєм.

Иешуа проповідує істину добрих людей. «Злих людей ні, -говорить він. — А є нещасні». Такий Понтії Пілат.

Суперечка про істину закінчується тим, що кожний залишається при своїй думці. Цей конфлікт як би потухає з життям Иешуа. Однак він розпалюється з новою силою, коли до прокуратора доходять слова, сказані Га-Ноцри перед смертю. «Єдине, що він сказав, — це що в числі людських пороків одним із самих головних він уважає боягузтво».

Як прав був цей бродячий філософ і чудовий психолог! Навіть страчений, Иешуа продовжує суперечка із прокуратором. Він знову доводить Пілатові, що його істина теперішня.

Игемон хотів урятувати Га-Ноцри. Язичник-прокуратор навіть схильний уважати арештованого напівбогом, і єдине, що змушує його дати згоду на страту підсудного, — це страх перед доносом кесареві. Понтії Пілат зробив «судове вбивство» невинного, хоча й при пом’якшувальних обставинах. На сторінках роману простежується співчутливе відношення Булгакова до прокуратора. І він прощає його наприкінці роману.

І не могло бути по-іншому. Збереглася думка Булгакова, що супроводжувала його все життя: «Ми повинні оцінити людини у всій сукупності його істоти, людини як людини, навіть якщо він грішний, песимістичний, озлоблений або зарозумілий. Потрібно шукати серцевину, найглибше зосередження людського в цій людині».

Понтії Пілат — нещасна людина. Він прирік на смерть невинного. Слова, сказані Иешуа перед смертю, прирікають прокуратора на вічні щиросердечні борошна. На Ершалаим спускається ніч, а сон не йде до Пілата. Після декількох годин мучень він засипає. Його сон прекрасний. Прокураторові сниться світна дорога, що веде прямо до місяця, по якій іде він із бродячим філософом. «Страти не було! Не було! От у чому принадність цієї подорожі нагору по сходам місяця!» Прокуратор посміхається в сні. Однак думка про страті не дає йому спокою. І боягузтво — «це найстрашніший порок».

«- Невже ви, при вашому розумі, допускаєте думку, що через людину, що совершили злочин проти кесаря, погубить свою кар’єру прокуратор  Іудеї?

— Так, так, — стогнав і схлипував у сні Пілат». Перед нами вже не той грізний і великий «п’ятий прокуратор Іудеї», а нещасна, змучена людина. Вся його могутність виявилася мнимим, так само як і його істина виявилася помилковою.

І все-таки Понтій Пілат знаходить спокій. Він прощений за ті борошна, які він випробував, за ті страждання, які він переніс.

Інший сюжет Євангелія ліг в основу оповідання Л. Н. Андрєєва «Іуда Искариот». Автор простою й доступною мовою розповідає про Ісус і його учнів, їхніх подорожах і зустрічах, про зрадництво  Іуди.

«І поставив з них дванадцять, щоб з Ним були й щоб послати їх на проповідь. Поставив… і Іуду Искариота, що і зрадив Його», — написано в Євангелії від Марка.

У своїх оповіданнях «Елизар», «Іуда Искариот», «Оповідання про сім повішених» Андрєєвих піднімає животрепетні суспільні питання.

Багатогранні романи Булгакова, прості й зрозумілі оповідання Андрєєва, разючі твори Шмельова — всі вони зв’язані однією темою — темою Євангелія. Їх осіняє, як сказав преподобний Сергий з оповідання И. С. Шмельова «Куликово поле», «хрест Христов — знамення Порятунку, світле благовестив, милість Господня».

«Якщо народ зневіряється в Бога, те його осягає нещастя й нещастя, і якщо не кається, то гине й зникає із землі», — сказано в Біблії.