Сочинения, сочинения по русскому языку, сочинения по литературе. бесплатные сочинения, сочинения, школьные сочинения, сочинение на школьную тему.

Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун. Якби ви тільки знали, який він хвастун! Вій недавно казав у класі, що зробив такий парашут, з яким не вниз стрибаєш, а вгору. Ну, хіба таке може бути? Або що у нього є такі окуляри з ліхтариками, крізь які він вночі може читати. Йому ніхто не вірить, а все ж таки всім заздрісно. Може, в нього й не такі, а які-небудь інші, незвичайні, все ж таки є. Потім він ще розказував, що видресирував так свого собаку Марса, що той сам ключем відмикає двері і подає, коли Віті треба, задачник або граматику, або читанку. І так він завжди — всі сидять і слухають і вуха розвісять… От зараз усі діти слухають Олену Пилипівну, а він знаєте про що дума? Що добре було б мати таку ручку, яка пише завжди без помилок, бо на останньому контрольному диктанті він зробив аж одинадцять помилок. І йому поставили двійку. Добре було б, якби була така ручка. Але мрії про ручку перебиває Олена Пилипівна.

—        Вітя Вишневський, прочитай свої задачки, задані на сьогодні,— каже вона.

—        Хіба на сьогодні були задані задачки? — питає він здивовано…

—        Виходь тоді до дошки і розв’яжи тут.

Біля дошки Вітя вже стоїть червоний і засоромлений. У нього все плутається і виходить не так, як треба. Добре, що дзвонить дзвоник, і Олена Пилипівна нічого йому не ставить…

—        Подумаєш,— запально відповідає Вітя,— ці за

дачки мені — що горіхи лущити. Мені й не треба їх розв’язувати, а я таку машину вигадав, що сама їх мені розв’язує.

І як це в нього вирвалось, у Віті? Враз усі хлопці присікалися:

—        Де машина? Покажи! Ти брешеш просто, і більше нічого!..

Вранці двадцять першого Вітя прийшов з чималеньким пакунком під пахвою.

—        Приніс! — сказав він з погордою і хотів уже розгорнути пакунок перед здивованими дітьми. Але тут задзвонив дзвоник.

—        Нічого,— сказав він спокійно,— покажу на перерві,— і поклав пакунок під парту.

Ви уявляєте, як зацікавлені були всі? І, як на зло,— контрольна з арифметики… На перерві всі обступили Вітю. Він вийняв чималу картонну коробку. В коробці в рядок були виставлені маленькі коробочки із щілинками: 40, 41, 42, 43 і так до 60.

—        Як і в кожний автомат,— сказав він серйозно,— треба кинути гривеник.

Він на очах у всіх кинув гривеник, і справді, знизу впав папірець.

—        Читай, Галка Татарська, в задачнику номер

п’ятдесят..,

—        А ти, Тіма, бери папірець і читай розв’язання. Дійсно, розв’язано було правильно.

Ще кинули гривеник у № 48, що задано на завтра, і знову випало розв’язання — правильне розв’язання..

Орієнтовний план

• Вітя — фантазер:
• а)         чудернацькі парашут та окуляри;
• б)        натренований песик Марс;
• в)        мрії пре ручку, яка не робить помилок
• 2.         Вигадника   і  хвалька   присоромлено.
• «Чарівна» машина.
• Таємниця Вітіної чудо-машини.